ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
ПІДГОТОВКА КАДРІВ І РИНОК ПРАЦІ
Ні для кого не таємниця, що найнезахищенішою категорією в соціальному плані є безробітні. А особливо печальним фактом є те, що молода людина, закінчивши вуз чи профтехучилище, не може працевлаштуватися. Пооббивавши пороги підприємств, служби зайнятості, вона часом впадає у відчай. Чому так виходить?

Як відомо, недавно службі зайнятості виповнилося 15 років. Пригадую, ще на зорі її створення в нашій державі відбулась прес-конференція нової служби за участю освітян. Я тоді задала запитання, як ці дві структури поєднують свої зусилля, аби готувати саме таких спеціалістів, котрих потребує ринок праці. Відповіли, що вони діють у контакті: одні попереджають, яких спеціалістів потребує ринок праці, а інші коригують свої плани підготовки спеціалістів. І ось минуло 15 років. Що ми маємо сьогодні? Фахівці твердять: щороку майже 80 тисяч випускників вузів і профтехучилищ не знаходять застосування своїм знанням і вмінням. Чому? Бо немає механізму взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, соціальних партнерів із підготовки кадрів. Як результат, спостерігається незбалансованість між підготовкою кадрів і запитами ринку праці.
Це погано і для людей, котрі не можуть знайти роботу, і для виробництва, яке не одержує молодих фахівців, і для економіки держави загалом.
Один із перекосів у підготовці кадрів: протягом багатьох років вищі навчальні заклади готують юристів і менеджерів. Їх уже, якщо можна так сказати,— надвиробництво. До речі, освітяни кажуть, що серед 47 ВНЗ у Києві, які мали державне замовлення, лише 12 працевлаштували всіх своїх випускників. От до чого призводить відсутність прогнозних показників щодо потреб ринку праці. А інженерних кадрів, кваліфікованих робітників (токарів, слюсарів, фрезерувальників тощо) не вистачає. Річ у тім, що в суспільстві в якийсь момент різко зріс престиж вищої освіти. Замість того, щоб зіставляти цей процес з вимогами ринку праці й коригувати його, ми не керували процесом, а плентались у його хвості. Більше того, втроє збільшили кількість ВНЗ, а натомість наполовину зменшили число професійно-технічних училищ (як писала одна авторка листа до редакції, «Тепер до ПТУ можна вступити лише за великим блатом»). Це призвело до того, що випускники ВНЗів не можуть знайти роботу за фахом, а керівники підприємств незабаром перетворяться на закликальників, коли запрошуватимуть прийти до них інженерів, техніків, кваліфікованих працівників. Зрозуміло, що підходи в підготовці кадрів потрібно змінювати. Вищі навчальні заклади, ПТУ мають готувати кадри, враховуючи прогнозні показники щодо потреб ринку праці (які, до речі, треба розробляти і повсякчас коригувати).
Та що робити молодим людям, які вже набули спеціальності, а ринок праці їх не хоче?
Перед службою зайнятості стоїть непросте завдання, враховуючи те, що вона є посередником на ринку праці,— забезпечити молодь роботою. Цій меті мав слугувати Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю». Згідно з цим законом, роботодавцю, в разі прийняття на роботу за направленням служби зайнятості молоді, якій надається перше робоче місце за спеціальністю, виділяється щомісячна дотація в розмірі фактичних витрат на основну й додаткову заробітну плату (але не вище за середню заробітну плату у відповідному регіоні, що склалася за основними видами економічної діяльності та сум внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Норми закону мали набрати чинності з 1 січня 2006 року. Як соціальний партнер, ФПУ підтримала закон за умови: кошти на дотації мають виділятися з державного бюджету. Однак Законом «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено набрання чинності цим законом. Більше того, визначено, що джерелом коштів на дотації роботодавцям мають бути кошти Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття. Інакше кажучи, йдеться про узаконення нецільового використання коштів фонду, що мають іти на допомогу безробітним, їх навчання і перенавчання професій, яких потребує ринок праці, видавання одноразово всієї допомоги для започаткування власної справи. За таких умов наша мінімальна допомога з безробіття ще довго не перетне межу 108 грн.
Служба зайнятості звичайно надає дотації роботодавцям за рахунок згадуваного фонду. Однак тут теж є проблеми. Роботодавця, який одержує дотацію, починають смикати, перевіряти щодо цільового використання дотаційних коштів. А йому це треба? Зазвичай, дотацію дають на рік. Упродовж цього року молода людина, котра одержала таким чином перше робоче місце, чи просто безробітний, якого в такий спосіб працевлаштували, одержує пристойну зарплату. Та минає дотаційний рік. Роботодавець, природно, зменшує зарплату до рівня, що дозволяють його фінансові можливості, й люди змушені звільнятися. Трапляється, хтось лишається працювати і за зниженої зарплати. Але дехто з роботодавців хитрує і звільняє таких людей, бо знає: служба зайнятості пришле йому нових, які за пристойну дотаційну зарплату добре працюватимуть і, отже, йому не треба дбати про підвищення зарплати, що він мав би обов'язково робити, аби не дотації. Чи зручно це безробітним? Ну звичайно, добре хоч рік працювати і одержувати добру зарплату. Та за таких умов годі говорити про стабільність. Така робота є тимчасовою. До того ж, дехто з роботодавців тримає дотаційників півроку, а потім пропонує звільнитися: щоб не було проблем з контролюючими органами і людьми, у яких виникло б бажання залишитися постійно, а там, дивись,— і качати права щодо підвищення зарплати. Ці проблеми теж вимагають вирішення.
Під час переговорів з укладення Генеральної угоди на 2006–2009 роки профспілкова сторона поставила питання руба: уряд має розробити механізм формування і розміщення державного замовлення на підготовку кадрів, визначивши в ньому повноваження центральних і місцевих органів виконавчої влади, соціальних партнерів, навчальних закладів, а також розпочати формування державного замовлення на підготовку кадрів робітничих професій відповідно до потреб ринку праці. Однак пункт, запропонований профспілками щодо зобов'язань уряду передбачити в проекті закону про державний бюджет кошти для фінансування витрат для забезпечення молоді першим робочим місцем, не був чітко визначений. Проте робота триває. Хочеться сподіватися, що сторони, зрештою, дійдуть консенсусу і зроблять усе, аби забезпечити молодь, яка здобула вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем. Як на мене, ця робота йтиме в руслі обіцянок нашого Президента про створення п'яти мільйонів нових робочих місць.
також у паперовій версії читайте:

• ТРИМІСЯЧНИЙ ПЕРЕПОЧИНОК?
• ЯК БИ ЗБІЛЬШИТИ СОБІ ПЕНСІЮ?

назад »»»