ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТРИБУНА
АПК МОЖЕ СТАТИ ЛОКОМОТИВОМ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ
Напередодні Нового року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про стан аграрно-промислового комплексу та заходи щодо забезпечення продовольчої безпеки України», якому передувало відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони.

На початку Року села — саме таким з ініціативи Президента України Віктора Ющенка оголошено 2006-й — глава держави сформулював завдання: підготувати проект Комплексної програми розвитку аграрного ринку на 2006–2015 роки. Перед тим РНБОУ глибоко проаналізувала нинішній стан аграрно-промислового комплексу, продовольчої безпеки держави. Основний висновок — невтішний: сільське господарство зазнало негативних структурних деформацій, кризові процеси торкнулися усіх без винятку його галузей. Валове виробництво продукції порівняно з 1990 роком скоротилося на 36,6 відсотка, але у тваринництві ці процеси є особливо інтенсивними.
Найгострішими соціальними проблемами галузі є безробіття, низький рівень оплати праці й бідність, що зумовлює трудову міграцію сільського населення, занепад соціальної сфери, поглиблення демографічної кризи. Рівень зайнятості сільського населення торік сягнув 59 %, рівень безробіття — 8 %.
Найголовнішою причиною занепаду села є непослідовність ринкових перетворень у країні, вважають учасники Ради національної безпеки і оборони. Всупереч поставленим завданням щодо створення ефективного власника і хазяїна землі, нині досягнуто лише зворотного ефекту — зруйноване великотоварне виробництво, ліквідоване велике землекористування, майже втрачено графік сівозмін. Господарства перейшли до вирощування монокультур ринково вигідних видів рослин, які надто виснажують ґрунти,— соняшнику, кукурудзи тощо.
Досі в країні не створено цивілізований ринок сільськогосподарської продукції зі збалансованою інфраструктурою. Він якщо і розвивається, то насамперед в інтересах найбільш платоспроможних суб'єктів — експортних трейдерів. Біржі не забезпечують ефективного ціноутворення, не захищають від фінансових ризиків, не гарантують виконання угод, форвардних і ф'ючерсних контрактів. За дефіциту обігових коштів і значної кредиторської заборгованості більшість підприємств змушена закладати за матеріальні ресурси і банківські кредити майбутній врожай. У результаті власниками аграрної продукції є не виробники, а постачальники і банки.
Там, де існують давні традиції ефективного землеробства і тваринництва, забули прописну істину: сільське господарство завжди, особливо в перехідні періоди, вимагає державної підтримки. На засіданні РНБОУ зазначалось, що в останні роки бюджетна підтримка сільських товаровиробників не перевищувала 0,5% ВВП, що в розрахунку на одну людину становило... аж 3,3$. Водночас у Чехії ця сума сягає 100 доларів, у США — 350, у Росії — 60, у країнах Євросоюзу — 336.
У 1991—2005 рр. критично знизився рівень технічного оснащення, поглибилось зношення сільськогосподарської техніки. Щороку парк тракторів зменшується в країні на 15 тисяч одиниць, зернозбиральних комбайнів — на 3–4 тисячі, посівних машин — на 20 тисяч. Особливо загрозливий стан — у ситуації з комбайнами. Навантаження на один збиральний агрегат зросло зі 113 до 250 га, а в південних областях сягло 380 га.
На засіданні РНБОУ були обговорені серйозні недоліки у сфері реформування земельних відносин. Дотепер не завершено створення законодавчої бази діяльності земельного ринку — не ухвалено ключові закони «Про ринок земель», «Про державний кадастр», не створено реєстр земель сільськогосподарського призначення. Передкризовим є сучасний стан значної частини земельних ресурсів.
Секретар РНБОУ Анатолій Кінах неодноразово наголошував: «Україна — унікальна агропромислова держава: 94 відсотки нашого внутрішнього ринку становлять вітчизняні продукти харчування. Це одна з галузей, де забезпечуються параметри нашої національної безпеки. А ми відкриваємо двері для продовольчого імпорту...»
Нині, на думку учасників засідання Ради національної безпеки і оборони, обсяги закордонної продукції на вітчизняних ринках дійшли загрозливого рівня. Так, якщо за весь 2004 рік в Україну було завезено лише 635 туш свиней, то за січень— жовтень 2005-го — 107841 (у 170 разів більше!). За цей самий період імпорт яловичини зріс більше, ніж уп'ятеро.
«Та держава, що дозволяє собі споживати імпортну продукцію, яку здатна виробляти сама, фінансує створення робочих місць за кордоном і поповнює закордонні бюджети»,— робить обґрунтований висновок Анатолій Кінах.
Неефективність таких засобів господарювання обертається недостатністю продуктів споживання, структура якого в Україні далеко не є досконалою. По всьому набору продуктів, необхідних для здорового харчування, дефіцит сягає 40%, у тому числі по продуктах тваринного походження — близько 50%, рослинного — 22%. Нам бракує вітамінів — фруктів і ягід українці споживають у чотири рази менше, ніж громадяни розвинутих країн.
Чи можна спинити кризові явища в АПК, повернути нашій землі її історичну славу багатої, родючої, конкурентоспроможної?
Таке завдання комплексно ставить перед органами влади Указ Президента «Про стан аграрно-промислового комплексу та заходи щодо забезпечення продовольчої безпеки України».
Рік села має бути наповнений серйозними заходами із підвищення ефективності АПК. Згадувана Комплексна програма підтримки і розвитку села, яку доручено розробити за два місяці, містить виважену систему дій щодо розвитку ефективного ринку зерна, тваринницької й цукрової галузей, модернізації підприємств вітчизняного АПК. Основним напрямом аграрної державної політики є приведення обсягів і структури споживання продуктів у відповідність до норм раціонального харчування. Забезпечити виконання цього завдання має подальше реформування аграрної сфери на основах ринкових принципів.
Не менш важливе завдання — сконцентрувати зусилля держави на розвитку сільських територій та інфраструктури села. З огляду на це, не зайве нагадати, що головним завжди було і лишається земельне питання. Логічно, що Держкомзему доручено цьогоріч до 1 квітня завершити видавання державних актів на право власності на землю, а до 1 червня — створити єдину систему реєстрації майнових прав на нерухомість.
В Указі містяться конкретні рішення щодо державної підтримки села, зокрема, фермерських і особистих господарств, підвищення конкурентоспроможності сільгоспвиробництва, захисту внутрішнього аграрного ринку, залучення інвестицій, вдосконалення біржової торгівлі продовольчими ресурсами, а також раціонального використання й охорони земель сільськогосподарського призначення, розвитку сільських територій та сучасної інфраструктури села.
Невідкладними є законопроекти про режим інвестування в сільській місцевості, про іпотеку — з урегулювання права застави орендних земельних ділянок для одержання середньо- і довгострокових кредитів, про оренду землі, про біобезпеку під час створення, випробування та практичного використання генетично модифікованих організмів. Зроблено наголос на невідкладному ухваленні Закону «Про продовольчу безпеку України». Ці законопроекти потрібно опрацювати та внести на розгляд Верховної Ради України у двомісячний термін.
Указ передбачає створення двох комітетів зі статусом центрального органу виконавчої влади — харчової промисловості й рибного господарства.
Упорядкованою, прозорою та ефективною має стати державна підтримка села. Для цього Міністерство аграрної політики має інвентаризувати цільові програми підтримки сільського господарства і визначити такі програми, які доцільно продовжувати реалізувати й фінансувати. Деякі заходи адресовані цукробуряковій галузі, тваринництву тощо.
Отож, влада повернулася до села і має твердий намір взятися за комплексне вирішення його проблем. Наголошено, що стиль «гасити пожежі» та боротися з раптовими кризами має залишитися у минулому.
Цінність Указу ще й в тому, що його актуальність є очевидною для всіх, його зміст відповідає надіям і сподіванням українців. Так, за даними Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, серед першочергових завдань, що нині постають перед владою, 50,3% співвітчизників називають розвиток сільського господарства.
Отже, маємо всі підстави говорити, що грудневе засідання РНБОУ визначило реальний поворот українського села від стратегії виживання до стратегії розвитку. Як помітив Секретар РНБОУ Анатолій Кінах, «процеси деградації села, а також проблеми аграрного сектора вимагають нових підходів і переосмислення шляхів їхнього рішення, активізації аграрної реформи. Аграрний сектор, переробна, харчова промисловість — це ті галузі, що мають стати локомотивом економіки».
Саме так підійшла нині до вирішення цього найважливішого державного завдання Рада національної безпеки і оборони, розглядаючи його як невід'ємну складову безпеки країни, розробляючи всебічну програму відродження і розвитку сільського господарства й АПК у тісному зв'язку з подоланням багатьох соціально-економічних проблем як усередині держави, так і на міждержавному рівні.

Валерій ПАНОВ
також у паперовій версії читайте:

• ПІДПРИЄМЦІ ЗАКАРПАТТЯ: ВИЖИВАЄМО

назад »»»