ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ЕСТОНСЬКИЙ ПРОДЮСЕР АЛЕКС КОВСЬКИ ЗРОБИВ КАРЛСОНА УКРАЇНЦЕМ
Творча група, ініційована відомим естонським продюсером Алексом Ковськи, створила перший україномовний повнометражний анімаційний дубльований фільм «Карлсон, що живе на даху». Що спонукало естонського продюсера зайнятися українськими мультфільмами, поцікавився наш кореспондент.
— Якось я з українськими друзями обговорював ситуацію в кіно. Випадково з'ясувалось, що в Україні немає мультиплікаційних фільмів українською мовою. Спочатку я в це не повірив.

Та коли у крамниці попросив показати нові українські мультфільми на DVD-диску чи відеокасеті, то таких не виявилось. Мені запропонували лише старі радянські мультфільми або ж озвучені українським закадровим перекладом. А от цілком дубльованих фільмів не було.
— Чому Ви вирішили зробити для України саме «Карлсона...»?
— Історія з «Карлсоном...» нагадала мені фільм «Іронія долі, Або з легкою парою!», який обов'язково показують перед кожним Новим роком не одне десятиліття. 1 вересня 2004 року ми запустили в прокат естонську версію мультфільму норвезького режисера Ілон Вікленд «Карлсон, що живе на даху». Завдяки підтримці Міністерства культури і Міністерства освіти Естонії «Карлсона...» показували першокласникам під час позакласної роботи. Цей мультфільм допоміг і естонським, і російським школярам краще опанувати естонську мову.
Ми здивувалися, коли рік по тому (у вересні 2005 року) отримали заявки від шкіл на перегляд «Карлсона...». Адже неписане правило кінопрокату говорить: «Фільми через рік не повертаються». Зазвичай після прем'єрного показу, коли зібрали касові збори і стрічка одержала якісь рейтинги, про неї забувають. Ми зробили чимало мультфільмів, але з такою ситуацією зустрілися вперше. Виявилось, що цього разу «Карлсона» захотіли подивитися діти, що стали першокласниками.
— Наскільки важко було зробити естонську версію мультфільму?
— В Естонії на законодавчому рівні закріплений показ фільмів естонською мовою, або знятого на ньому, або дубльованого (подібні правила щодо української мови діятимуть в Україні з 1 вересня). Сам по собі показ фільмів іноземною мовою — складний. Набагато складніше зробити повну версію фільму, чим ми займаємось. Легший спосіб — показувати фільм мовою оригіналу, використовуючи лише титрований переклад (в Україні у більшості випадків так і буде).
Особливість прибалтійського ринку полягає в тому, що не завжди обґрунтовано робити дублювання фільму. З огляду на малу кількість глядачів (адже кількість населення країн Прибалтики — невелика), касові збори можуть не покрити витрат на частковий або повний дубляж (це річ дорога, оскільки потрібні артисти, запис на студії). Крім того, незручно дивитися просто титровані фільми. Якщо ж ураховувати, що права на фільм, зазвичай, купують для всієї Прибалтики, то титри дублюють ще латиською і литовською мовами (можуть ще й російською). Глядачеві незручно виглядати картинку за титрами на трьох–чотирьох мовах.
— Проте є закадровий переклад?
— Закадровий переклад, що активно практикується в Україні, прийнятний для телебачення, але він не придатний до кінотеатрів. І річ навіть не в тім, що є невлучання артикуляції в анімацію. Сучасні кінотеатри (із системою долбі) мають на увазі ефект присутності глядача на місці подій фільму, що створюється різними візуальними, музичними і звуковими засобами. Закадровий переклад руйнує ефект присутності, бо оригінальні звуки на 50 відсотків роблять тихіше, а на інші 50% додається переклад.
— Та незбігання артикуляції з анімацією не уникнути.
— Звичайно, адже в різних мовах — неоднакова довжина слів і речень. В українській же версії «Карлсона...» ми намагалися значно зменшити кількість незбігання. Наприклад, коли Карлсон пропонує Малюку полетіти з ним на дах, у оригіналі він говорить «Com!». У російському перекладі цей заклик розтягли на ціле речення — «Сідай до мене на плечі». Ми довго шукали вичерпне слово для українського варіанта, але аж у процесі дубляжу знайшли еквівалент того ж «Com!» — «Лізь!».
— «Карлсон, що живе на даху» — це українська версія мультфільму?
— Так. По-перше, персонажі мультика «опанують» українську мову. Карлсон заговорить голосом Олега Скрипки, Малюк — Ані Лорак, Фрекен Бок — голосом Тамари Яценко, а маму Малюка озвучить Наталія Сумська. По-друге, у мультфільм вставлено фрагменти української музики (в оригіналі — шведська), ще якісь аудіовізуальні ефекти. Але найважливіше те, що відбувається адаптація героя. Якщо спочатку Карлсон був шведом, то в радянському мультфільмі Василь Ліванов за менталітетом зробив його росіянином. Це сталося завдяки висловам, яких не було в оригіналі казки «Малюк і Карлсон» Астрід Ліндгрен. Якщо їх перекласти шведською, вони стануть незрозумілими для скандинавів.
— У Вашій версії Карлсон стане українцем?
— Ми хотіли зробити так, аби Карлсон та інші герої були українцями. Ось лише деякі вислови, які чітко вкажуть на його національність: «Це я, козак у повному розквіті сил!», «Я красень, леґінь, що дуб у полі, сокіл у небі!!!». Ну і вислів «А воно тобі треба?» точно видає українця. Мені здається, що мультфільм українською мовою став набагато дотепнішим, ніж російською.
— Крім лідера «ВВ», чи були ще претенденти на роль Карлсона?
— Спочатку були інші варіанти, але тут свою роль зіграла дивна ситуація. Олега Скрипку на проби запросив режисер дублювання, естонець, що добре володіє російською мовою, але не розуміє української... Як людина із широким світоглядом, він зібрав велику фонотеку, в якій серед іншого виявився диск «ВВ» — «Хвилі Амура». Режисеру настільки сподобалися монологи, що передували кожній музичній композиції, що він їх намагався перекласти. Зрештою, він їх вивчив напам'ять і час від часу видає українською мовою, що в нього виходить таки смішно.
Та сутність режисерського вибору складалася не з висловів, а зі здатності Олега до акторської імпровізації. Саме вона створює ілюзію того, що все відбувається насправді. Нам здалось, що саме натура Скрипки близька українцеві за своєю ментальністю.
— Чому Ваш вибір спинився на Ані Лорак?
— Якось у невимушеній розмові з продюсером співачки Юрієм Фалесою ми розповідали одне одному кумедні історії, що часто трапляються в кіно. Юра повідав, як під час гастролей Ані Лорак у Сибіру публіка спочатку не сприйняла виступи на той час мало знайомої співачки. Тоді Лорак виконала кілька пісень чужими голосами, що були з іншого репертуару, стилістики та іміджу. Завоювавши увагу публіки, вона виступила зі своєю програмою, яка пішла «на ура».
Я не очікував, що Ані Лорак володіє здатністю до наслідування. Хоча в більшості випадків зі співаками важко працювати, оскільки в них погано виходять драматичні образи, але я ризикнув запропонувати Кароліні спробувати роль Малюка. Без попередніх репетицій вона виконала свою роботу за одну зміну (щоправда, зміна розтяглася майже на добу).
— Коли було знято норвезький оригінал мультфільму?
— 2002 року Ілон Вікленд зняла 76-хвилинний мультфільм. Вважається, що повнометражна стрічка триває 2 години 20 хвилин, але дітям важко стільки висидіти. На відміну від радянського мультфільму, ця картина зроблена точно за книгою.
— Не боїтесь, що Карлсон застарів?
— Хоча Карлсону давно за п'ятдесят, але він, як і раніше,— «чоловік у розквіті сил». Символічно, що Спартак Мішулін як почав грати в театрі роль Карлсона у сорок років, так і закінчив ним свою акторську кар'єру, коли йому було далеко за сімдесят.
— Скільки довелось витратити на створення української версії?
— Це обійшлось у великі гроші — удвічі більше від запланованого бюджету. Звичайно, були і суто технічні проблеми, але вони швидко вирішувалися за допомогою грошей. Складніше було з творчими питаннями. Наприклад, акторська імпровізація Олега Скрипки зайняла не одну-дві зміни, а чотири. Це зрозуміло, адже імпровізувати складніше, ніж відбарабанити текст. Нам захотілось створити фінальну пісню, яку б Ані Лорак і Олег Скрипка заспівали дуетом. Було важко скомпілювати, адже в них різні тембри голосу і вони співають у різних стилях. Тому доводилось шукати компроміси, а це забирає чимало часу. А час, як відомо,— гроші.
— Багато часу — це півроку?
— Більше. Затримки виникли ще на стадії адаптації тексту. Одне відоме в Україні видавництво зробило гарний книжковий переклад, але він нам не підійшов. Адже в книжковому перекладі головну увагу звертають на опис атмосфери, а діалоги є другорядними, водночас як у кіно атмосферу створює відеоряд, а діалоги мають бути відшліфованими. Тому нам довелось довго працювати над текстами, вони мінялися навіть у процесі озвучування.
— Прем'єрний показ буде благодійною акцією?
— Розуміючи, що цей проект — некомерційний, ми поставили собі за мету: щоб якнайбільше дітей його подивилося. Тому Благодійний фонд «Україна-3000» запросив на прем'єрний показ дітей зі шкіл-інтернатів.
Потім стрічка надійде в комерційний прокат, але з урахуванням низьких цін на квитки в Україні усі витрати не покриються. Поки не можу визначитися з кількістю копій фільму, щоб ефективно показати у всіх регіонах. Адже якщо картина цікава на Західній Україні, то може бути нецікавою на Сході.
— Ви і далі займатиметесь «українізацією» мультфільмів?
— Так, ми зараз працюємо над мультфільмом «Теркіль і халепа». Якщо «Карлсон» розрахований на дітей від шести до десяти років, а також їхніх батьків від 26 років, то «Теркіль і халепа» — для тінейджерів після десяти. Це комерційний, альтернативний і навіть хуліганський проект. Тому в нього запросимо артистів із альтернативної музики.
— Чи знаходите загальні риси українського та естонського менталітету?
— Мій колега по роботі, запеклий естонський націоналіст, поставив запитання, на яке я не зміг відповісти: «Чому в Естонії є прислів'я, яке можна перекласти як «Справа майстра хвалить», а в росіян є прислів'я «Дело мастера боится»? Це ж як потрібно ставитися до своєї роботи, щоб воно боялось?» Випадково я почув українське прислів'я, що мені здалося ближчим до естонського: «Справа майстра величає».

Розмовляв Іван ДАНЮК
також у паперовій версії читайте:

• «ПОЧУЙТЕ СЕРЦЕМ ГОЛОС НЕСХОЛОЛИЙ...»

назад »»»