ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
ВИБОРЦІ В ПОГОНАХ — ЦЕ ОБОВ'ЯЗКОВІ ЛЮДИ
З початком виборчої кампанії у Центральній виборчій комісії починається не те, що напружена — спекотна робота. Попри брак часу, заступник голови Центральної виборчої комісії України Микола Мельник люб'язно погодився відповісти на запитання, які цікавлять читачів нашої газети.

— Миколо Івановичу, відомо, що військовослужбовці строкової служби позбавлені права обирати депутатів до місцевих органів влади. Чи не є це порушенням їхніх конституційних прав?
— У попередній редакції Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» було положення, відповідно до якого військовослужбовці строкової служби не беруть участі у місцевих виборах. Внесеними 21 грудня минулого року змінами це положення із зазначеного закону
вилучено. У чинній редакції цього закону є такі два положення, які безпосередньо стосуються поставленого питання. Перше міститься у його статті 3, у якій зазначено, що право голосу на місцевих виборах мають громадяни України, котрі належать до відповідних територіальних громад. Друге сформульоване у статті 18 і полягає в тому, що військовослужбовці, котрі належать до відповідної територіальної громади, голосують на виборчих дільницях, розташованих за межами військових частин (формувань).
Отже, по-перше, законодавець, так би мовити, пом'якшив позицію щодо участі військовослужбовців у місцевих виборах, по-друге, чітко визначив те, що у місцевих виборах мають брати участь лише військовослужбовці, котрі є членами відповідної територіальної громади.
Другий момент, як на мене, є правовим і справедливим. Річ у тім, що місцеві вибори — особливі. Як відомо, на них обираються представники органів місцевого самоврядування. За правовою природою місцеве самоврядування формується відповідними територіальними громадами. Право на представництво в органах місцевого самоврядування мають члени територіальної громади, а військовослужбовці строкової служби, в переважній більшості, служать далеко від дому, тобто не там, де зареєстровані, й до територіальних громад за місцем служби, зазвичай, не належать. Тому зазначене обмеження щодо військовослужбовців цілком обґрунтоване. До речі, воно поширюється й на «цивільних» громадян, які не є членами відповідної громади. Приміром, якщо я нині належу до територіальної громади міста Києва, то на місцевих виборах на рідній Житомирщині голосувати не зможу.
Інша річ — вибори парламенту, Президента. Тут інша ситуація. Винятків щодо участі військовослужбовців у таких виборах не передбачено, бо депутатів і Президента обирають всі громадяни країни, де б вони не жили чи перебували на момент голосування.
— Чи можуть без перешкод реалізувати право голосу безквартирні офіцери, прапорщики та контрактники, які зареєстровані на території військових частин і установ оборонного відомства?
— Немає жодних проблем. Законодавець надає право офіцерам, прапорщикам і військовослужбовцям контрактної служби, які живуть на території військових частин, брати участь у виборах органів місцевої влади. Нагадаю, що усі військовослужбовці голосуватимуть на виборчих дільницях, розташованих за межами військових частин. Військовослужбовці, члени їхніх сімей, котрі належать до територіальної громади та живуть в межах військових частин або зареєстровані на їх території, входять до загальних списків виборців на підставі відомостей, поданих командиром цієї частини.
Проблема, на якій ви акцентуєте увагу, звичайно існує. Її вирішення нині залежить від виконання відповідними посадовими особами своїх службових обов'язків. У конкретному випадку реалізація виборчого права цієї категорії громадян залежить від того, наскільки повні й точні відомості про виборців надасть командир військової частини, наскільки ефективно працюватиме робоча група з обліку виборців. Саме вона має перевірити, хто живе на території військової частини або зареєстрований там, і скласти повний список, аби не припуститись помилок, які були під час минулих виборів, коли велика кількість безквартирних офіцерів і членів їхніх родин не змогли проголосувати.
— Наші миротворці, які перебувають за сотні, а то й тисячі кілометрів від Батьківщини, теж голосуватимуть. Одначе і тут є свої нюанси...
— Вони нам відомі. Парламентарі не могли не врахувати особливості проведення виборів у цих військових частинах. Так, у військових формуваннях, що дислокуються за межами держави за поданням Міністерства закордонних справ України, будуть створені закордонні виборчі дільниці та виборчі комісії для проведення парламентських виборів. Відомості про кількість виборців і персональний склад надає
Міноборони. Усі військовослужбовці миротворчих контингентів обиратимуть депутатів до Верховної Ради.
— Миколо Івановичу, які обмеження є у проведенні агітації у військових частинах?
— Ураховуючи специфіку військової служби, кандидати в депутати та керівники політичних партій і блоків кожну таку зустріч з виборцями її терміни мають погодити з командуванням військової частини й відповідною окружною комісією. Що стосується плакатів, доставки газет, журналів, листівок, то агітація за допомогою телебачення і радіо практично не обмежена, як на території військової частини, так і поза її межами. Єдиною вимогою є те, щоб ці агітаційно-пропагандистські заходи провадилися відповідно до закону і не перешкоджали військовослужбовцям виконувати свої службові обов'язки й не порушували режим служби. Отже, обмеження є, виходячи з особливостей, які обумовлює військова служба. Зустрічі кандидатів чи представників партій та блоків з виборцями у погонах організовуються відповідними виборчими комісіями спільно з командиром військової частини з обов'язковим повідомленням за три дні до дня зустрічі усіх уповноважених осіб партій та блоків.
— Як бути, якщо певні партії побажають проводити агітаційно-пропагандистську акцію у військовій частині без участі конкурентів? Є ж політичні діячі, які бачити один одного не можуть.
— Міжособистісні стосунки суб'єктів виборчого процесу — це їхні проблеми. Однак над ними усіма є закон. Якщо задовольняти всі без винятку бажання та вимоги партій і блоків, можна заблокувати виконання військовою частиною поставлених перед нею завдань. Адже потенційно до однієї військової частини може надійти не один десяток заявок про зустрічі з військовослужбовцями.
— Нині, у розпал передвиборної кампанії, у військах ведеться робота щодо підвищення правової культури, політичної грамотності. Чи Центрвиборчком готовий надати допомогу Збройним силам у цій діяльності?
— Так, ми тісно співпрацюємо з керівництвом оборонного відомства. Зокрема, з питань особливостей реалізації виборчого закону щодо військовослужбовців я неодноразово спілкувався з першим заступником міністра оборони України Леонідом Поляковим. Наскільки мені відомо, велику увагу цій проблемі приділяє й міністр оборони України Анатолій Грищенко, котрий підписав відповідний наказ, спрямований на підвищення правової культури виборців у погонах, забезпечення їх виборчих прав. Адже участь у виборах — такий собі лакмусовий папірець, своєрідний тест на політичну зрілість і рівень правової культури особистості. Загальновідомо, що виборці у погонах — обов'язкові люди, котрі в переважній більшості прийдуть на виборчі дільниці й проголосують.
— Дехто з військовослужбовців балотуватиметься на виборах.
— Це — їхнє конституційне право. Важливо, аби вони на усіх етапах діяли в рамках чинного законодавства. Потрібно, щоб військовослужбовець, який зареєстрований кандидатом, не прагнув використати свої службові повноваження для агітації. У такому разі його статус і повноваження мають бути чітко відокремлені від передвиборної агітації.
— Він має написати заяву на відпустку?
— Ні, це робити не обов'язково. Законом передбачено надання кандидатові в депутати неоплачуваної відпустки на весь або частину періоду проведення виборчої агітації. Надання такої відпустки логічне, якщо особа налаштована на повноцінну участь у виборчих перегонах із використанням засобів агітації.
— До речі, військовослужбовці за специфіки служби не мають права на неоплачувану відпустку. Це — норми закону. З цього приводу виникає запитання: як бути та де вихід із цієї колізії?
— Як на мене, пріоритет мають положення закону про вибори. Ним передбачено право кандидата на звільнення на час балотування від виконання службових обов'язків із наданням неоплачуваної відпустки. З цього слід виходити. Хоча мушу із вами погодитися у тому, що у багатьох моментах виборчий закон не узгоджується з іншими законами, є суперечливим. Та це — інша проблема.

Розмову вів Сергій ЧОРНОУС
також у паперовій версії читайте:

• ВИЗНАНІ В УСЬОМУ СВІТІ

назад »»»