ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
СЕРЙОЗНИЙ ВИБІР КАНАДЦІВ
Тривалий період політичної стабільності, пов'язаний з діяльністю канадського прем'єр-міністра від Ліберальної партії Жана Кретьєна, який незмінно керував країною у 1993–2003 роках, закінчився два роки тому. Безпосередньою причиною стала боротьба за владу в середині Ліберальної партії.

Амбіційний міністр фінансів Пол Мартін таки домігся відставки Кретьєна. Причини падіння популярності останнього мають як внутрішньополітичний, так і зовнішньополітичний вимір. Насамперед далося взнаки невдоволення канадців уповільненням темпів економічного зростання. Загострювались міжнаціональні стосунки, наприклад, мусульманська громада домагалася більших релігійних прав. Міцнішали політичні позиції франкомовних канадців у провінції Квебек. Тож стратегія «однакових можливостей» та «створення безпечного суспільства», з якими Кретьєн переміг на виборах 1997 та 2002 років, явно почала давати збої.
Крім того, США були невдоволені тим, що їхній північний сусід — Канада обмежила свою безпосередню участь у боротьбі з міжнародним тероризмом лише діями під час операції «Незламна воля» на території Афганістану. Іракська частина військової кампанії Вашингтона лишилась взагалі без канадської підтримки. Новий прем'єр-міністр Пол Мартін у квітні 2004 року погодився посилити координацію дій зі США у сфері внутрішньої канадської безпеки, але обережно поставився до ролі своєї країни в американській програмі протиракетної оборони.
Врешті 28 червня 2004 року на загальних виборах ліберали на чолі з Полом Мартіном перемогли консерваторів, яких очолював Стів Харпер. Після цього Канада перестала надавати політичний притулок дезертирам з американської армії, які відмовлялись служити в Іраку. Однак стабілізувати економічне становище уряд не спромігся.
Восени 2005 року консервативна опозиція звинуватила ліберальний уряд у махінаціях з фінансовими коштами заради перемоги в 1995 році на референдумі з питання незалежності провінції Квебек. У листопаді змінився лідер «Квебекської партії». Ним став 39-річний Ален Буаклер, який оголосив пропаганду нового референдуму з приводу незалежності провінції.
А 28 листопада 2005 року уряд Пола Мартіна отримав вотум недовіри в парламенті і був вимушений призначити в зручний для опозиції час дострокові парламентські вибори.
Отже, 23 січня 2006 року в Канаді відбулося голосування. За тиждень до виборів в афганському місті Кандагар внаслідок атаки смертника вбито високопоставленого канадського дипломата. Ця подія завдала ще одного удару по Ліберальній партії. Тож Консервативна партія на чолі з Стівеном Харпером покладала надію на остаточну перемогу. Й підрахунок голосів свідчить, що недарма. Але за будь-яких обставин новому канадському уряду доведеться розв'язувати складні внутрішньополітичні та міжнародні проблеми.
також у паперовій версії читайте:

• ТРІУМФАЛЬНЕ ПОВЕРНЕННЯ
• УКРАЇНА ДЕМОНСТРУЄ СВІЙ БАЛКАНСЬКИЙ ІНТЕРЕС
• ІРАН ЗАГОСТРЮЄ КОНФРОНТАЦІЮ

назад »»»