ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
«MANSOUND» — ЦЕ МУЗИКА РАДОСТІ-ЛЮБОВІ
Я вийшов з вагона метро і брудним бомжуватим підземним переходом вибрався на поверхню землі до... підніжжя гори, на яку мав зійти. Спочатку минув ділянку, де валявся використаний пакувальний мотлох, потім подолав смугу з витоптаною травою між поламаними деревами й кущами. Що вище я піднімався, то чистіше й первозданніше ставало все довкола.

Нарешті з високого перевалу я побачив засніжені сині ялинки, дихнуло цілющим гірським повітрям, сонце дружелюбно заусміхалося. Я піднявся ще вище: на галявині, укритій іскристим снігом, веселі люди кружляли в хороводі й співали. Їхні усмішки і помисли були чисті, очі світилися любов'ю, причому це була різноплеменна різнокольорова юрба чоловіків і жінок — білих, чорних, жовтих... Усі вони напрочуд злагоджено співали різдвяні пісні.

Та більше не інтригуватиму читачів. Цю метафору, ці почуття-асоціації мені навіяло мистецтво унікального київського ансамблю «ManSound». 19 січня в Національній музичній академії ім. Чайковського відбувся концерт-презентація нового альбому колективу «Joy To The World» (за назвою хоралу Генделя «Радість у світі»), що цілком складається з різдвяних хітів. Альбом присвячено пам'яті засновника ансамблю Володимира Міхновецького й водночас диву музики і диву Різдва. З одного боку, в залі витав смуток: недавно українське джазове співтовариство відзначило гірку дату — рік тому пішов із життя Володимир Міхновецький, 42-літній керівник і учасник вокального джазового секстету «ManSound», з іншого, представлена програма була пронизана приголомшливо оптимістичною енергетикою «менсаундівців».
Як видно із самої назви альбому, нова робота ансамблю присвячена не просто зимовим святам, а святу Різдва. Для цього є, мабуть, одразу дві причини. Одна внутрішня: Різдво є чи не найрадіснішим святом за весь рік, причому, на відміну від більш мирського Нового року — святом духовним, а не тільки душевним. Друга причина зовнішня: «ManSound» первісно орієнтований не лише на Україну, а й на весь світ, конкретніше — на Захід. Отже, залишити без уваги Різдво практично неможливо. Крім того, західна музична культура має великий доробок різдвяних музичних творів, що давно стали класикою жанру. Для колективу ж, що співає акапельно, важливо мати можливість вибору. І «ManSound» цією можливістю скористався сповна.
Дійство почалося з прес-конференції для журналістів, де музиканти напівжартівливо відзвітували про свою роботу. Приміром, лідер колективу бас Рубен Толмачов зазначив, що «ManSound» раніше ніколи не випускав різдвяних дисків. А тут зібрано знайомі усім з дитинства інтернаціональні, в тому числі українські різдвяні пісні, госпел і «усякі смішні мініатюри». Тенор Володимир Сухін додав, що до альбому входять шість пісень в аранжуванні Володимира Міхновецького, три — в аранжуванні Рубена Толмачова, одна — в аранжуванні тенора Юрія Роменського, і одна оригінальна композиція, яку написав він сам. Тенор Володимир Трач коротко поділився планами колективу: цьогоріч має вийти новий альбом, а також компакт-диск із лемківськими піснями, записаними рік тому з Оксаною Білозір. Найближчим часом ансамбль відправляється у велике турне містами Сибіру, навесні мають відбутися концерти в Німеччині, Австрії, Словенії. Восени «ManSound» планує започаткувати міжнародний фестиваль-конкурс вокального джазу імені Володимира Міхновецького в Україні. А ще гурт запросили на відкриття величезного джазового центру на Алясці в США.
Завершив прес-конференцію знову-таки Рубен Толмачов, він розповів про майстер-класи в Америці («вчимо американців співати джаз») і про успішні концерти в Москві, де ансамбль методом «народної дипломатії» залагоджував газовий конфлікт, обіцяючи: «Ми вам — джаз, а ви нам — газ».
Концерт тривав дві з половиною години і складався з трьох блоків: різдвяних пісень, слов'янських (здебільшого українських) пісень і «The Best of...».
Хоча «ManSound» класифікують як джазовий вокальний секстет (ансамбль із шести осіб), але сфера творчості й музична палітра групи значно ширші — поряд із джазовими стандартами, гурт виконує народну, духовну, класичну, популярну музику у свіжих оригінальних аранжуваннях, роблячи ставку на могутнє, яскраве, ансамблеве чоловіче звучання.
Різдвяна частина програми пройшла на «ура», публіка надихалась «високогірною» чистотою радості-любові, віртуозно складеною з багатоголосся. До того ж, музиканти по-домашньому наблизили себе до публіки тим, що спілкувалися з нею. Особливо дотепно це виходило у В'ячеслава Рубеля і Рубена Толмачова.
Після перерви пролунав слов'янський блок. Ущерть заповнений зал захоплено аплодував, коли звучали «Ой, полечко-поле», «Не метелиця лугом стелиться», російська «Эй, ухнем» та інші слов'янські
коштовності.
У третьому, західному блоці, «ManSound» особливо вразив виконанням великого, складного й ефектного аранжування «Іспанія» Чіка Коріа. Секстет азартно «втягнув» слухача в суперечку між уявними інструментами та власними голосами. Однак феноменальна річ: навіть виконуючи класику так званого чорного джазу, «менсаундівці все одно залишаються етнічною, українською групою. І в цьому велика заслуга музикантів: ефекту досягнуто Бог знає чим — гармонією, інтонацією, мелодикою, повітрям, аурою, тонкими енергіями...
«ManSound» — явище, однаково гарне в будь-якому форматі: чи то студійний запис, кліп чи живий концерт. Вони знову здивували спокушену публіку (серед якої були і видатні українські музиканти) найвищими професійними якостями й репертуаром. Інструментальний супровід цьому вокальному складу не потрібен, настільки насичені й продумані його аранжування з винахідливою фактурою і нетривіальним гармонійним оформленням. Ще групу вирізняє надприродна темброва мобільність, безшовний подих і неймовірна здатність «втягувати» аудиторію до спільного проживання музики. Внутрішньо підспівати хочеться кожній композиції — стало б уміння.
Але в радість прилучитися до високого мистецтва домішуються, на жаль, сумні думки. Те, що «ManSound» — справді видатна група, немає сумніву навіть у запеклих скептиків і заздрісників. Викликає глибокий жаль те, що встановлена музикантами висока планка справжнього мистецтва не є орієнтиром для переважної частини української публіки, тоді як Європа та Америка буквально на руках носять наших феноменів. Український джаз є напівзамкненим світом не через елітність свого змісту чи засоби втілення, а винятково внаслідок малої «розкрученості» на вітчизняних радіо і TВ. Ніде правди діти: смак, рівень, орієнтири людей (і не тільки в музиці) формують і «підтягують» нині саме електронні ЗМІ. Але ефір вщерть забитий «рейтинговим» лушпинням-попсою. Що лишається робити тим, хто не втратив високого смаку? Їхати в гори — якнайдалі від телевізорів і радіоприймачів? Втім, їхати не обов'язково, адже душа може сягати чистих вершин і на концертах групи «ManSound».

Володимир КОСКІН
також у паперовій версії читайте:

• МАГІЯ ТАТУЙОВАНОЇ ТРОЯНДИ

назад »»»