ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ОСВІТА
ОСНОВОПОЛОЖНИК ДИДАКТИКИ
Проблеми виховання і навчання завжди хвилювали людство. Нині вдячно згадуємо імена видатних педагогів минулого, життя і діяльність яких має велике історичне значення. Один з них — Йоган Генріх Песталоцці (1746–1827), всесвітньо відомий швейцарський педагог, який понад п'ятдесят років життя присвятив вихованню молодого покоління. Він зробив величезний внесок у розвиток теорії виховання та навчання дітей з раннього віку й став одним з основоположників дидактики початкового навчання.

Йоган Генріх Песталоцці народився у Цюриху в сім'ї лікаря. Закінчив два курси колегіуму Каролінум. У студентські роки брав активну участь у буржуазно-демократичному русі передової швейцарської інтелігенції. Його життя і діяльність пов'язані з катаклізмами історії, що відбулись під впливом першої буржуазної революції у Франції, війни за незалежність в Америці, наполеонівських війн, повстання Омеляна Пугачова в кріпосній Росії, завершення промислової революції в Англії. Вони перетворили феодальну, дворянсько-монархічну Європу на Європу буржуазно-капіталістичну.
Гаряча любов Песталоцці до народу, висунуті ним просвітницькі ідеї мали великий вплив на розвиток світової педагогічної думки. Уся його теоретична й практична діяльність була спрямована на те, щоб привернути увагу прогресивних сил суспільства до справи виховання та освіти широких народних мас. Жорстока експлуатація трудового народу викликала в Песталоцці не лише обурення, а й велике бажання допомогти пригнобленим. Упродовж всього життя педагог шукав шляхів реалізації своїх ідей і дійшов висновку, що саме виховання має дати дітям з народу трудову підготовку та одночасно розвинути їх. Він вважав, що кожна дитина народжується талановитою, з певними здібностями, які необхідно розвивати.
Песталоцці одним з перших побудував процес виховання на основі психічного розвитку дитини. Він запропонував процес навчання починати від окремих елементів до цілого, від далекого до близького, від простого до складного, дотримуючись у цьому послідовності й постійності.
Песталоцці став також першим організатором освітніх навчально-виховних закладів, відкривши для бідних селянських дітей притулок «Установа для бідних» у Нейгофі (1774–1780), сирітський притулок у Станці (1798–1799). Створені ним наукові інститути в Бургдорфі (1880–1804) та Івердоні (1805–1825) були комплексом середніх шкіл з інтернатами, які слугували одночасно базою для підготовки вчителів. У проекті школи, опрацюванні плану її діяльності великий гуманіст в основу поклав потреби маленьких учнів. Такий заклад, на його думку, мав стати місцем для розвитку умінь і навичок, що відповідали б майбутньому становищу дітей. При цьому школа радше мала перетворитися на будинок батьківського виховання, аніж залишатися суспільно-навчальним закладом. Песталоцці добре знав індивідуальні можливості всіх своїх вихованців, властивості їхнього характеру. У «Звіті про стан виховної установи для бідних дітей за 1778 р. у м. Нейгофі» він розповідає про кожну дитину окремо.
Керуючись глибокою повагою до дітей, педагог знаходив до кожного вихованця особливий підхід, намагався розвинути притаманні йому позитивні риси. Він не міг байдуже пройти повз дитину, не поцікавившись у неї, як вона почувається, що в неї на серці, уважно зазирав в очі дитини, щоб побачити переживання, смуток чи радість.
Песталоцці ставив перед собою завдання гармонійного розвитку всіх дітей: розумового, морального, фізичного й трудового. При цьому він і виокремлював такі основні аспекти:
- розумова, або інтелектуальна освіта, завдяки якій відбувається всебічний і гармонійний розвиток розумових здібностей людини і забезпечується її інтелектуальна самостійність;
- моральна «елементарна» освіта, спрямована на гармонійний розвиток людини, необхідна для самостійності суджень й вироблення нових моральних навичок;
- фізична «елементарна» освіта, що надає людині фізичної самостійності, формує добрі фізичні якості.
- трудова «елементарна» освіта, яка розвиває навички, необхідні для майбутньої трудової діяльності.
У розумовому вихованні Песталоцці запропонував два важливих положення, що мають неабияке значення в історії педагогіки.
Перше — необхідність використання наочності в процесі навчання. Ключовим моментом навчання видатний педагог вважав чуттєве сприйняття дитини. Він наполягав на необхідності формувати в дітей культуру спостереження. Число, форма й слово (назва) характерні для всіх предметів, які являють собою прості елементи. Тому дитину треба навчити розмовляти, рахувати й вимірювати. Він розробив методику навчання рідної мови, рахунку та вимірів, спростивши її настільки, щоб кожна селянка могла самостійно навчити своїх дітей. Запропоновані ним дидактичні матеріали використовуються на практиці й нині.
Другим важливим положенням Песталоцці стала ідея розвивального навчання, яке сприяє не тільки накопиченню знань, а й розвитку здібностей дитини, готуючи її до майбутньої самостійної діяльності.
Головним і найкращим вихователем дитини Песталоцці вважав матір. Надавав величезного значення первинному сімейному вихованню, піклуючись про його правильний напрям. Він брав активну участь у складанні спеціального посібника «Книга для матерів, або Посібник для матерів, як їм навчити дітей спостерігати й говорити» (1803). Матеріали цього видання допомагали матерям розширити та впорядкувати уявлення дитини про навколишнє середовище.
Велику увагу педагог приділяв організації гри, вважаючи, що невимушеність, безпосередність, щирість дитини в ігровому процесі дає вихід її природній фантазії, сприяє розвитку чуттєво-емоційної сфери, розвиває її інтелектуальні нахили. Він і сам брав участь у дитячих іграх та розвагах, спостерігаючи за вихованцями у виявленні особливостей і властивостей кожного, у тому числі й у розумінні кожним прекрасного. Песталоцці наголошував на важливості організації ігор на природі, що навчає дитину змалечку розуміти її красу, відчувати єдність з нею. Він наголошував, що природа найбільш позитивно впливає на моральну сферу дітей, розвиває фантазію й мислення. Влаштовував для своїх вихованців різноманітні екскурсії: до найближчих околиць і в далекі гори. Ці подорожі, поряд з освітніми завданнями, мали й іншу мету — згуртувати дитячий колектив. Деякі вихованці відвідували творчі майстерні, інші доглядали рослини в саду. У своїх міркуваннях стосовно впливу розумового виховання на індивідуальну сферу особистості педагог наголошував, що будь-яка його форма сприяє розвитку почуттів, переживань. Тому Песталоцці вважав за необхідне знайти можливість для організації такого спілкування дитячої особистості з навколишнім світом, яке б забезпечило почуття емоційного переживання чи естетичної насолоди після виконання певної роботи. Він влаштовував різні свята, до яких діти готувалися самостійно й завчасно, зокрема прикрашали класи.
Особливого значення педагог надавав навчанню дітей активно сприяти покращанню довкілля за законами краси й добра. Тому провідне місце в його системі посідає моральне виховання, що сприяє розвитку доброго ставлення до людей. Засобами морального виховання педагог вважав: по-перше, поширення доброзичливого ставлення дитини, починаючи від близьких й поступово розширюючи коло оточення. По-друге, особистий позитивний досвід дитини, накопичений разом з педагогом (необхідність поступитися в чомусь, жертвувати заради інших, докладати певних зусиль). На основі таких моральних вправ дитина вчиться поступатися особистими інтересами, отримувати задоволення від усвідомлення, що допомогла іншому.
Песталоцці висунув цікаву ідею створення «азбуки навичок», в основу яких покладено типові для дитини природні рухи; запропонував систему «елементарної гімнастики», що містила б фізичні вправи у сфері найпростіших видів трудової діяльності: носити, кидати, штовхати, боротися та ін. Оволодівши такою азбукою, дитина могла б всебічно розвивати свої фізичні сили й одночасно опановувати трудові навички та вміння. Наступним кроком «азбуки навичок» має стати «промислова гімнастика», яка, на його думку, підготує дітей до трудової діяльності.
Фізичну «елементарну» освіту педагог трактує досить широко: це розвиток не тільки тіла, а й почуттів. Він наводить чимало позитивних прикладів домашнього фізичного виховання через систему «елементарної гімнастики» у творі «Як Гертруда вчить своїх дітей» (1801). У романі «Лінград і Гертруда» (1781–1787) Песталоцці описує школу, в якій діти проводять цілий день за прядильними й ткацькими верстатами, де на присадибній ділянці кожна дитина обробляє свої грядки, доглядає тварин. Окрім того, діти навчаються обробки льону та вовни, знайомляться з найкращими господарствами в селі, а також з кустарними майстернями.
Праця Песталоцці «Про фізичне виховання як основу досвіду побудови елементарної гімнастики» стала першою такого роду в світовій педагогічній теорії та практиці.
Одним з головних чинників виховання педагог вважав підготовку вчителів. На його переконання, вони мають бути гармонійно розвиненими особистостями, здатними спостерігати красу, спрямованими на різноманітну діяльність з привнесенням у неї естетичних елементів. З цією метою в Івердонському інституті під керівництвом Песталоцці майбутні вчителі, крім знань, умінь та навичок в основній професії, були зобов'язані оволодівати певним видом мистецької самодіяльності. На думку Песталоцці, самовдосконалення та духовний розвиток особистості вчителя має привести в дію всі гармонійні сили, допомогти й надалі глибше пізнати особливості кожної дитини, відчути «красу і користь» своєї діяльності в процесі розвитку її здібностей.
Багато його ідеї актуальні й тепер.

Л. КУХАР
також у паперовій версії читайте:

• СТУДЕНТСЬКИЙ МУЗЕЙ
• УНІКАЛЬНИЙ ПІДРУЧНИК

назад »»»