ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УВАГА: ДІТИ!
ГОЛОВНЕ — НЕ ВТРАЧАТИ НАДІЇ
Народження хворої дитини стає для батьків величезним горем. Розгубленість, розпач... Що робити? Мала дитина, немов налякане пташеня, прагне сховатися від усього світу. Такі діти важко йдуть на контакт, їх поведінка ускладнена, батьки не знають, як дати раду своїй крихітці.

Чим раніше вони разом із фахівцями розпочнуть процес реабілітації, тим успішнішими будуть його результати. Це добре усвідомлюють у Цюрупинському дитячому будинку-інтернаті, який було відкрито 1968 року для навчання та виховання дітей з наслідками поліомієліту й церебрального паралічу.

Нині, розповідає його директор Ганна Грибовська,— це єдиний у системі соціального захисту інтернат, де лікуються, навчаються, виховуються діти-інваліди зі складними відхиленнями у фізичному, психічному та розумовому розвитку. Зараз їх 230 (зі збереженим інтелектом — 130, решта — з різним ступенем розумової відсталості). Ними опікуються 110 медичних працівників і 64 педагоги. Ці люди мають сильну волю і добре серце, щиро розділяють з дітьми їхні радощі й горе, піклуються про майбутнє своїх підопічних.
У школі, що є невід'ємною складовою інтернату, дітлахи вивчають рідну мову, математику, географію, природознавство, історію України. Велику увагу приділяють образотворчому мистецтву, музиці, фізкультурі, заняттям із соціально-побутового орієнтування. У дитбудинку облаштовано майстерні ручної праці та народного мистецтва, працюють різні гуртки, у яких дівчатка вчаться шити, вишивати, виготовляти іграшки, а хлопчики — майструвати. Щороку роботи інтернатівців експонуються на всеукраїнських виставках і за кордоном.
Третій рік педколектив Цюрупинського інтернату працює за авторською програмою виховної роботи з дітьми, котрі мають психофізичні вади, погодженою на кафедрі педагогіки та психології Південно-Українського РІПО і Центральним інститутом післядипломної освіти м. Києва. Ця програма спрямована на практичну підготовку дітей до самостійного життя і праці, формування у них знань і навичок, які сприяють соціальній адаптації, підвищують рівень загального розвитку. Паралельно ведеться робота з подолання, компенсації й корекції дефектів фізичного й розумового розвитку дітей з особливими потребами.
Вихованці дитбудинку обмежені в русі й просторі. Їхній соціалізації (з урахуванням потенційних можливостей) допомагає програма «Універсал», методи якої втілюються під керівництвом доцента кафедри психології ЦІППО АПН, старшого наукового співробітника науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи МОН, кандидата педагогічних наук В. Киричука.

Світ не без добрих людей
Останнім часом, продовжує свою розповідь Ганна Василівна, життя у дитячому будинку змінилось на краще. Завдяки допомозі державних та громадських благодійних організацій, таких як «Товариство приятелів дітей», яке очолює Марина Криса, «Допомога Східній Європі» під керівництвом Інгрід Зоммерфельд, Товариство «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» (СІПІ), де генеральний директор — випускник інтернату Олексій Журавко, Київська Жіноча організація «Олеся» (президент — Олеся Кремешна), Фонд соціального захисту інвалідів України (виконавчий директор Херсонського відділення — Володимир Стешенко) та участі голови правління Благодійного фонду «Рідний Дім» Олесі Софієнко, Василя Вівсика, Місії «АГАПЕ» значно поліпшився інтер'єр житлових приміщень і умови проживання вихованців.
До початку цього навчального року в інтернаті з'явилось чимало нових приміщень — навчальних і медичних кабінетів, ігрових кімнат, оснащених новими шкільними та реабілітаційними меблями, у тому числі комп'ютерний клас, кабінети логопедії, психології та релаксації, лікувальний плавальний басейн і спортивний стадіон. Нині завершується реконструкція та добудова основного корпусу дитбудинку.
Улітку після напруженого навчання (у школі немає невстигаючих) вихованці інтернату мають можливість оздоровитися на Чорному та Азовському морях, поїхати у Карпати до літнього табору, створеного у Ворохті Івано-Франківської області українсько-канадським товариством «Приятелі дітей» за підтримки Президента України Віктора Ющенка. Цьогоріч одинадцять вихованців і шість випускників взяли участь у програмі цього табору. Неодноразово товариство «Допомога Східній Європі» організовувало для вихованців інтернату відпочинок у німецькому місті Люхен. Для дітей, які влітку залишались у дитбудинку, організовували поїздки до моря, лісу, на річку та озеро.
Після закінчення інтернатівської школи її випускники продовжують навчання в ПТУ, ліцеях, технікумах, вузах. Незважаючи на фізичні вади, ці молоді люди не втрачають оптимізму, мають активну життєву позицію, прагнуть бути корисними суспільству. Колектив інтернату пишається своїми випускниками, котрі всупереч нелегкій долі досягли успіху в житті. Нинішні вихованці хочуть бути схожими на голову Новоукраїнського РОСОІУ, Президента БФ «Златопіль» Ларису Бандурко, голову Всеукраїнської асоціації працездатних інвалідів, голову товариства з обмеженою відповідальністю СІПІ й спонсора дитячого будинку Олексія Журавка, головного редактора вінницького літературно-публіцистичного журналу для молоді з обмеженими фізичними можливостями «Паросток» Раїсу Панасюк, аспіранта Київського державного університету Ігоря Расюка.

Інвалідність — не тавро
На Заході фахівці й батьки сприймають як звичайне явище те, що певний відсоток людей має інвалідність, так само як і те, що певна частина населення Земної кулі народжується з чорною шкірою, кучерявим волоссям чи з будь-якою іншою відмінністю, котра вирізняє людину з-поміж інших. Сприймаючи інвалідність як природне явище, а не пожиттєве тавро, цивілізовані держави організували допомогу людям із особливими потребами та їхнім родинам, аби вони могли продовжувати нормальне життя і почувати себе щасливими.
Директор Херсонського соціально-трудового центру ранньої реабілітації дітей-інвалідів Лідія Нікішина переконана, що і в нашому суспільстві починає формуватися нове, уважне, співчутливе ставлення до людей фізично та інтелектуально неповносправних. Напевно, саме тому частими гостями Центру стали представники різних владних структур. Турбується про добробут Центру голова облдержадміністрації Б. Сіленков. Діти із задоволенням приймають та з користю використовують його подарунки, приміром, ігровий кистьовий маніпулятор за методикою професора В. Козявкіна.
Проблемами Центру опікуються і начальник Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської облдержадміністрації Є. Шиліна та керівник Херсонського відділення Фонду соціального захисту інвалідів В. Стешенко (за його участі придбано меблі, м'який та спортивний інвентар).

Інновації — надійні помічники
Нині у Центрі (стаціонарно і амбулаторно) реабілітацію проходять 80 дітей. Його фахівці ефективно використовують інноваційні методики, які допомагають формувати пізнавальні та соціально-трудові навички у дітей з особливими можливостями через навчально-трудову і медичну корекцію. Це передбачає створення передумов для системної діяльності, всебічного супроводу дитини. Використовуються й новітні експериментальні технології — піщаної й водної терапії, казкотерапії, інтегровані, бінарні заняття, екологічні стежини.
Відчутних результатів досягла вихователь старшої групи «Айболить» О. Панченко. Вона вчить дітей користуватися побутовими предметами у домашніх умовах, робити чудові картини з ниток. А з інструктором праці В. Проценко дітлахи творять цікаві панно і картини з круп та інших продуктів, природних матеріалів.
Трудові навички у своїх вихованців наполегливо розвиває інструктор праці О. Образцова. Трудова терапія — активний лікувальний метод відновлення чи компенсації функцій, що були втрачені, за допомогою діяльності, спрямованої на створення корисних і потрібних виробів. Як же радіють дітлахи, коли їм вдається разом з інструктором розкроїти і пошити рукавички!
Вистачає роботи і у психолога Т. Кірелейзи. Вона керує роботою «Батьківського клубу» та групи матері й дитини «Разом», втілює інноваційні програми піщаної та казкотерапії. Плідно працює і вчитель-дефектолог Л. Вадрус, використовуючи принципи малокомплектної та допоміжної школи, програми ІППК, вона зуміла виховати в учнів емоційно-позитивне ставлення до навчання. Її уроки — інноваційно-нестандартні, цікаві, педагог враховує індивідуальні можливості кожної дитини, привчає малюків до колективної праці.
У реабілітаційному процесі ефективно використовуються і спортивно-лікувальні методики. Діти із задоволенням відвідують спортивний зал, басейн, кімнати релаксації, сауну, джакузі. Заняття з інструкторами ЛФК допомагають виправляти вади постави, плоскостопість, фізично зміцнюють дітей з ДЦП.
Лідія Трохимівна переконана: спільна, злагоджена робота владних структур, фахівців Центру допоможе маленькій, скаліченій долею людині відчути, що вона не самотня в цьому світі, що про неї турбуються і у майбутньому вона не відчуватиме себе людиною з обмеженими можливостями, а буде повноправним громадянином суспільства.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ПОЛТАВСЬКИЙ ВУНДЕРКІНД
• ДО ВУЗІВ — БЕЗ ВСТУПНИХ ІСПИТІВ
• ОХОРОНА СТАНЕ ПИЛЬНІШОЮ

назад »»»