ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПРОБЛЕМА
ЖИТТЄДАЙНА КРАПЛЯ КРОВІ
Важко назвати галузь медицини, де б не застосовувалось переливання крові та її компонентів: важкі травми та операції, кровотечі й захворювання крові, злоякісні новоутворення, опіки, отруєння, інфекційні захворювання тощо. Часто виникають ситуації, коли потреба в крові миттєво зростає у десятки тисяч разів: стихійні явища, техногенні катастрофи. Та, попри досягнення в галузі розробок штучних замінників крові, нині багатьом людям, що потрапили в біду, життя дароване завдяки живій і таємничій рідині, де, за уявленнями наших предків, перебуває сама душа.

У багатьох випадках кров як лікувальний засіб, нічим замінити не можна, і здорова людина стає єдиним її джерелом.

Певно, дехто з киян може пригадати, коли крапля донорської крові була рятівною для них. Добре, що є люди, готові за першим покликом прийти на порятунок...
30-річчя своєї участі в донорському русі відзначив киянин Віктор Пономаренко. Безліч разів добровільно віддавав кров задля врятування життя.
— Із чого все почалося? — цікавимось у Віктора Миколайовича.
— Мабуть, з видатного австрійського імунолога, лауреата Нобелівської премії, Карла Ландштейнера. Відкриття ним 1900 року груп крові у людини стимулювало наукові розробки проблем її переливання, що дало змогу рятувати життя та повертати здоров'я важкохворим. Розвинулося донорство — добровільний акт давання крові та її компонентів.
Милосердя та безкорислива допомога віддавна притаманні нашому народові. Близько 50 тисяч громадян України мають звання «Почесний донор України», 16 громадян визнано гідними високого звання «Заслужений донор України».
— Які проблеми постають перед Вами як представником вітчизняного донорського руху?
— Донорство, як ланка медицини, перебуває нині у справжньому занепаді через складну соціально-економічну та демографічну ситуацію. Планової системи організації донорства немає, пропаганда донорства у ЗМІ відсутня, зобов'язання держави за донорськими пільгами не виконуються, фінансування установ служби крові — недостатнє, а слабка матеріально-технічна база гальмує впровадження нових технологій. Проблеми донорства сьогодні — це й результат сплеску інфекційних захворювань, наркоманії, алкоголізму тощо. Питома вага здорового населення знизилась, а вимоги до якості донорської крові — жорсткі, тож відсоток вибракування донорського матеріалу надто високий.
До речі, нині на одного жителя України припадає 7,5 мл донорської крові, тоді як, згідно з рекомендаціями ВООЗ, оптимальна потреба в крові, потрібної для надання медичної допомоги під час лікування важких, гострих і хронічних захворювань, невідкладного стану, а також у надзвичайних ситуаціях (стихійне лихо, техногенні катастрофи, епідемії тощо) становить 12–15 мл. Щороку кров і плазму здають 770 тисяч українців, та це задовольняє потреби лише на 17–25% потрібної кількості.
— Щоб Ви зробили, якщо б отримали повноваження провести реорганізацію служби крові?
— Розробив би національну програму пропаганди безоплатного добровільного донорства, орієнтовану на різні вікові й соціальні групи та відшукав би моральні стимули заохочення. Особливу увагу приділив би кадровим донорам, адже саме вони здають якісну кров. До спільної роботи ширше залучав би Українське Товариство Червоного Хреста та інші громадські й медичні організації. Забезпечив би підтримку органів державної влади, довівши, що активна участь в донорстві відповідає цілям держави у сфері безпеки і соціальної політики — формуванню здорового покоління, фізично і духовно міцного суспільства.
Тож головними напрямами вирішення проблеми донорства вважаю: інфекційну безпеку донорів; упровадження сучасних технологій заготівлі й зберігання крові та її компонентів, максимальну безпеку і ефективність препаратів крові; забезпечення соціальних гарантій і пільг донорам; широке залучення ЗМІ до пропаганди донорства; розвиток матеріально-технічного забезпечення, впровадження автоматизації й комп'ютеризації.
Дехто з мого оточення дивується, навіщо я здаю кров. Вони не усвідомлюють, що в ситуації, коли терміново потрібна кров або її препарати, може опинитися кожен. Крім того, знаючи про одноразовість забору крові, існує страх «щось підчепити». Не кажучи про те, що здоров'я нашого середньостатистичного громадянина — не блискуче. Кров того, хто перехворів на інфекційне захворювання, непридатна. Люди татуйовані, з пірсингом, а також нетрадиційної орієнтації у донори також не підходять. Додати до цього переліку сердечників, гіпертоніків, осіб із проблемами нирок, печінки та шкіри — і в результаті лишається небагато потенційних донорів, з яких зі своєю кров'ю бажають розлучитися хіба що один–два.
— Як Ви можете охарактеризувати нинішніх донорів?
— Здебільшого це інженери, робітники, медики та студенти, які керуються співчуттям до ближнього. До речі, слово «донор» у перекладі з латинської означає «дарую». Зазвичай, донори — люді небагаті. «Нових українців» серед них не бачив. Починають ще студентами, спілкуються між собою, в результаті виходить щось на кшталт неформального клубу. В Києві таких людей — близько 300. Для тримільйонного міста — це крапля в морі. Переконаний, що нас могло б бути більше...
Згідно із Законом про донорство, ухваленим 1995 року, одноразово можна здати лише півлітра крові. За звичайного здавання у донора беруть 440 мілілітрів крові, потім треба зробити не менш як двомісячну перерву. Перед здаванням крові та її компонентів проводиться безплатний медичний огляд, де перевіряють не лише групу крові й резус-фактор, а й на СНІД, гепатит, сифіліс, інші інфекційні захворювання. Донором може стати кожен громадянин віком від 18 до 60 років, який пройшов медичне обстеження і не має протипоказань, визначених МОЗ.
— Як стимулюється донорство?
— В цивілізованих країнах — нормально. Так, у Ізраїлі за одне кровоздавання громадянин отримує 240 доларів. Непогано платять і в Америці. А в нас? Перед здаванням крові або плазми дають солодкий чай з булочкою, талон на одноразовий обід, відгул і сімнадцять гривень. Якщо здав кров у кількості сорока одноразових максимально допустимих норм, нагороджують званням «Почесний донор». Тож якщо не вдосконалити Закон України «Про донорство крові та її компонентів», донорської крові для термінових операцій і надалі не вистачатиме, а торгівля нею перейде у «тінь». До речі, перед станцією переливання крові, зазвичай, чергують люди, пропонуючи свою кров за кілька сотень гривень. Та разом із такою кров'ю хворі ризикують отримати гепатит, сифіліс, СНІД.
Будьмо милосердними і завжди пам'ятаймо, що десь є людина, життя якої висить «на волосинці» і лише наша крапля крові може їй подарувати «друге» життя..

* * *
Коли верстався номер, стало відомо, що Віктор Пономаренко отримав звання «Почесний донор України». Вітаємо!

Леся ТУРОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:

• «СПИНІТЬ СНІД»?
• ТЕНЕТА ДЛЯ ЗАБУДЬКУВАТИХ ВОДІЇВ

назад »»»