ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА МИСТЕЦТВО
ПОГРАЄМОСЬ У ДИТИНСТВО?
А чому б ні? Вважаю нормальним бажання хоч на мить повернутися в чарівну країну дитинства. Неабияким приводом для цього є новорічно-різдвяні свята, адже вони дарують можливість побувати на численних «ялинках», виставах і концертах, на яких так неважко повірити в Диво.

Наблизити казку до реальності, з’єднавши різні епохи, дати Красі владно ввійти в повсякденне життя — такі шляхетні наміри має колектив столичного Музею однієї вулиці. І успішно їх здійснює — уже кілька років поспіль тут влаштовують оригінальні виставки новорічно-різдвяної символіки. Спочатку це були колекції листівок, ялинкових прикрас. Нинішня виставка «Гра в дитинство» — комбінована.
Її значну частину складають ляльки — витвори уяви й рук Ірини Хаджинової. Ретушер за фахом, пані Ірина з дитинства захоплювалась ляльками й мріяла про власну колекцію. А тим, хто до мрій додає активність, фортуна всміхається. Шостий рік Ірина Хаджинова колекціонує ляльки. На «блошиних» ринках купує, як вона висловлюється, симпатичні личка, часом і на звалищах знаходить дивовижні зразки, реставрує їх та одягає у власноручно виготовлені костюми. У пригоді стають клаптики старих мережив, намистинки, аксесуари. Для кожної ляльки пані Ірина вигадує «історію» — ім'я, епоху, характер, стильову гаму. Приміром, повновида панночка з ложкою варення в руці нагадує Ірині її саму в далекому дитинстві. А в оцій насупленій дівчинці, що ось-ось заплаче, авторка бачить свою маленьку племінницю. Є в колекції й лялькове втілення образу Герди — героїні «Снігової королеви», і мініатюрна парижанка, в торбиночці якої — пляшка шампанського й шматочок сиру.
Ірина Хаджинова розповідає, що знайомі попервах дивувалися з її захоплення — як це, мовляв, доросла жінка годинами майструє ляльки й турботливо шиє їм, наче дітям, одяг. Нерідко й двоє її синів висловлювали невдоволення з приводу великої колекції, яка спричинює незручності в квартирі. Та коли її третина (тобто 78 ляльок) «переїхала» до Музею однієї вулиці, хлопці засумували, зауваживши, що в помешканні стало «порожньо».
Продовженням іграшкової теми виставки «Пограємось у дитинство» є дерев'яні машинки й літачки — витвори вмілих рук ще одного фантазера — скульптора Сергія Фісюна із Запоріжжя.
Поряд із сучасними широко представлені ляльки різних національних культур — українські, російські, польські, фінські. До речі, є серед них і виготовлені 100 років тому майстрами в Опішні — виявляється, відомий центр гончарства славиться й чудовими лялькарями.
Експозицію прикрашають також численні матеріали з фондів Музею однієї вулиці — десятки оригінальних фотографій дітей 1870–1930 років, ілюстрації з часописів початку ХХ століття, вірші на новорічну тематику Максима Рильського, Ліни Костенко, Корнія Чуковського, Івана Малковича, Саші Чорного, різдвяні й новорічні листівки, старовинні ялинкові прикраси тощо.
Про свої враження від роботи з експонатами розповідає науковий співробітник Музею однієї вулиці Владислава Осьмак:
— Я просто купаюся в цьому, тішуся. Готуючи виставку, чепурила ляльки, поправляла їм зачіски. Я заспокоїлася, забула про негаразди й справді відчула себе дитиною. Мета нашої виставки — пробудити позитивні емоції: у дітей — радість, яка в дорослих може поєднуватися з ностальгією. Музей не мусить бути чимось статичним, порослим павутинням, відстороненим від життя. Тут можна жити душею, не боятися відчувати красу.
Аби відвідувачі виставки, особливо маленькі, не сумували, музейники обіцяють дозволяти погратися ляльками. От і оживуть експонати.

Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:

• КАЗКОВИЙ ТЕРЕМ НА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ МАЙДАНІ
• ЧИСТЕ ДЖЕРЕЛО ЖИВОПИСУ
• ВЕЧІР МУЗИЧНИХ СЮРПРИЗІВ

назад »»»