ЦЕ ГІРКЕ СЛОВО «БІЖЕНЕЦЬ»
Коли в країні з’являються біженці, це стає першою ознакою передчуття лиха, що насувається на рідну країну або інші світи, звідки втікають люди в пошуках захисту та, бодай, тимчасового притулку. У січні 2002 року Україна приєдналася до Женевської конвенції про статус біженців від 1951 року, доповненої Протоколом від 1967 року, без застережень. Отже, Україна стала 143-ю країною, яка підписала цю Конвенцію.
У липні 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», котрий визначає умови та порядок надання захисту шукачам притулку. З того часу в Україну прибуло чимало біженців — з Афганістану, Сомалі, Сирії, Іраку, Азербайджану, Вірменії, Киргизстану тощо.
Але то були «чужі» біженці, котрі з різних причин мали залишити свої домівки в далеких від України світах. Те, що бачимо нині, здається поганим сном: в Україні з’явилися «свої» біженці, котрі тікають із Криму, — території, яку весь цивілізований світ розглядає як українську.
Напевно, немає сенсу втомлювати читачів переказом подій, котрі передували тому, що частина кримчан вимушена тепер переселятися на материкову частину України. Про це написано багато. А от про те, як у регіонах підготувалися до прийому біженців з півострова, сказати варто, бо йдеться не лише про традиційну українську гостинність, а про спроможність місцевої влади вирішувати безліч питань, пов’язаних з облаштуванням життя сотень людей на новому місці...
Влада все передбачила?
Полтавщина стала одним із регіонів, куди зараз приїжджають біженці з Криму. Центральна область вважається відносно спокійним регіоном, який поки що оминули вітри сепаратистських настроїв, і де людей, котрі послуговуються російською на вулиці, не сприймають вороже. Можливо, саме тому російськомовні кримчани-біженці відчувають себе тут, наче у рідній домівці. До їхнього прибуття влада підготувалася. Принаймні, так кажуть в облдержадміністрації та обласній раді.
Зокрема, в області створено регіональну координаційну раду з питань допомоги біженцям. Опікується всіма питаннями, які виникають, в. о. першого заступника голови ОДА Олег Пругло. Першим кроком ради стало проведення зборів із представниками департаментів, котрі мають забезпечити вирішення проблем біженців, — від відновлення документів і завершуючи наданням тимчасового житла, виплат пенсій, соціальних допомог тощо.
«Усім службам та управлінням доручено підготуватися до вирішення проблемних питань біженців, — повідомив кореспонденту «ДУ» Олег Пругло. — Ми мусимо допомогти людям, котрі опинилися в складних життєвих обставинах унаслідок загострення ситуації в Криму. Тому кожен департамент, кожна служба відпрацює комплекс заходів, які б дозволили надати допомогу родинам біженців у влаштуванні дітей до навчальних закладів, у наданні тимчасового житла, необхідної медичної та психологічної допомоги, здійсненні соціальних виплат».
Перший заступник глави регіону інформує, що згідно з урядовою телеграмою, яку днями отримали в ОДА, Полтавщина має підготуватися до прийняття 1800–1900 кримчан. Звісно, квоту в регіони «спустити» легше, ніж організувати роботу (в умовах украй обмеженого фінансування) по розміщенню людей, котрі покинули домівки й вимушені переїжджати на нове місце. Де їх розмістити? За умов, коли готелі, здравниці та пансіонати скрізь приватні, туди прилаштувати біженців проблематично. За їхнє проживання необхідно платити, а в обласному бюджеті грошей обмаль.
Крім того, уточнює О. Пругло, чимало здравниць, як, приміром, у Новосанжарському районі, приймають відвідувачів протягом усього року. Навіть у «мертвий» сезон там бракує вільних місць. У пригоді стають військові об’єкти. Нині на Полтавщині чимало покинутих військовими містечок, де збереглася непогана інфраструктура. Приміром, у райцентрі Велика Багачка, розповідає заступник голови, після відселення відставників залишився багатоквартирний будинок. Там є світло, вода і тепло. У 2-3-кімнатних квартирах, вирішили в ОДА разом із представниками гарнізону, можна розмістити 52 біженців.
У Полтаві стоять пусткою казарми та гуртожитки колишнього військового училища. Там також є всі необхідні умови для проживання. Тож в облдержадміністрації вирішили, що, в разі потреби, там розмістять до 1800 людей, яких доля зігнала з насиджених місць. А якщо й цього виявиться замало, то в Полтавському гарнізоні знайдуть ще приміщення для проживання до 800 біженців.
Отже, констатує О. Пругло, для всіх, хто приїде з Криму на Полтавщину, обов’язково знайдуть дах над головою, в тому числі — і для військовослужбовців. Хай і тимчасовий.
За його даними, в період з 21 по 25 березня на Полтавщину прибули дев’ять сімей — біженців із Криму. З них дві родини — кримські татари, решта — родини військовослужбовців, котрі ще залишаються на півострові. Кожній родині надали матеріальну допомогу — дві тисячі гривень, і займаються оформленням необхідних документів. Зараз сім’ї, які вже прибули з Криму, тимчасово проживають у Полтаві, Кременчуку, Лубнах, Полтавському, Великобагачанському, Семенівському та Кобеляцькому районах області.
Утім, в ОДА налаштовані не драматизувати ситуації з біженцями. Їхнього напливу не буде, прогнозують чиновники. Хоча б тому що переважна більшість із майже 19 тисяч українських військовослужбовців, які проходили службу на півострові, побажали продовжити службу у російській армії. У Криму залишаться і їхні родини. Полтавщина впорається з прийомом біженців.
«Триває робота з вирішення проблемних питань щодо оформлення різних соціальних виплат, надання матеріальної та гуманітарної допомоги, пошуку робочих місць та роботи, влаштування дітей до дошкільних та навчальних закладів, забезпечення житлом на постійній основі та інших проблем, що виникають», — запевняє О. Пругло.
Біженці бояться звертатися до чиновників...
З посадовцем не погоджуються волонтери Центру допомоги біженцям у Полтавській області. Вони працюють «паралельно» з чиновниками ОДА і роблять, на перший погляд, таку ж саму роботу. Але працюють вони на громадських засадах і кримчанам допомагають за покликом душі й милосердя.
Юліана Бондаренко, керівник центру, розповіла «ДУ», що у волонтерів та чиновників ОДА дещо інші дані про кількість біженців в області. І налаштовані волонтери менш оптимістично щодо вирішення проблем біженців. Річ у тім, каже пані Юліана, що біженці не охоче звертаються до офіційної влади. Усе через те, що в Криму поширені чутки про те, що в облдержадміністраціях складають списки біженців і відправляють їх до кримських установ. З якою метою — достеменно не відомо. Але відомий результат: рідних, біженців, які залишилися в Криму, місцева влада швидко «вираховує» і починає переслідувати. Принаймні, таке розповідає волонтерам більшість із тих, хто прибув на Полтавщину з півострова.
Крім того, не приховує Ю. Бондаренко, люди, котрі пережили гоніння і вимушені буквально тікати з рідних місць, часто стикаються на новому місці з байдужістю чиновників, котрі не хочуть обтяжувати себе вирішенням їхніх питань. Так, розказала волонтерка, 26 березня вони зустріли на вокзалі родину з Криму і відвезли її до однієї з приватних квартир, котру для біженців на їхнє прохання представив безплатно один із полтавців. Але одразу після того, як волонтери центру повідомили своїх «колег» з ОДА про прибуття родини біженців, чиновники поїхали до них і влаштували переляканим людям справжній допит — чому виїхали з Криму, чому саме до Полтави, чи надовго і на яку допомогу вони тут розраховують, прискіпливо перевіряли документи і всією своєю поведінкою демонстрували, що переселенцям не радіють. Після чиновників до родини приїхали волонтери-психологи, щоб заспокоїти збентежених і переляканих людей.
«Ми не відчуваємо жодної підтримки з боку влади, — каже Ю. Бондаренко. — Наші волонтери працюють безплатно, біженців ми зустрічаємо на власних авто не лише вдень, а й уночі. Бензин купуємо власним коштом, купуємо за свої гроші і харчі для них на перші кілька днів, розселяємо... А відучора, коли ми дали інтерв’ю одній із місцевих газет про свої проблеми, нас намагаються виселити з кімнати, яку ми займаємо в ОДА. Під приводом того, що до «режимного» об’єкту, яким є ОДА, постійно ідуть люди в нашу кімнату, котрі потребують допомоги, розселення тощо. Це, мовляв, заважає працювати посадовцям».
Волонтери дивуються з того, що чиновники, яких призначили вирішувати проблеми біженців, чомусь працюють лише з 8.00 до 17.45. Лише у цей час працює і «гаряча» лінія ОДА. Крім того, «спеціалісти по біженцях» не працюють у вихідні — суботу та неділю. Натомість, каже п. Юліана, волонтери приймають звернення на «свою» гарячу лінію — три номери мобільних операторів — цілодобово. Самотужки, без допомоги влади, волонтери шукають пристойне житло для переселенців. Вони не покладаються лише на військових з їхніми погано пристосованими для проживання казармами, а проводять роботу з власниками, приміром, готелів. Завдяки цьому, розповідає керівник центру, в Комсомольську власник одного з тамтешніх готелів погодився прийняти у себе 180 біженців. Погоджуються на пропозиції волонтерів і жителі практично всіх районів Полтавщини, де пропонують свої домівки для проживання.
«Тому у нас різна «бухгалтерія» щодо кількості біженців, які вже прибули на Полтавщину, — каже Ю. Бондаренко. — Більшість кримчан, котрі зазнали утисків від влади в себе вдома, просто бояться звертатися до чиновників на новому місці. І вони мають рацію, бо посадовці в нас непривітні, не хочуть обтяжувати себе чужими проблемами, допомагати людям у позаробочий час».
Поміж волонтерів Центру допомоги біженцям майже всі — самі жінки. Розділити горе з кримчанами взялися вчителі, медичні сестри, дизайнери, стилісти, домогосподарки... Їм болить чужа біда, вони готові допомогти людям, котрі шукають підтримки та захисту. І не розуміють тих, хто байдуже ставиться до біженців. Ці люди сподіваються, що невелика і непомітна стороннім частка їхньої благородної праці прискорить розв’язання питання біженців, яке нині непокоїть українське суспільство.
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава
також у паперовій версії читайте:
назад »»»