ЩОБ ДИТИНСТВО НЕ ЗАТЬМАРЮВАЛОСЯ НАСИЛЬСТВОМ
Нерозуміння в суспільстві такого поняття, як права дитини, обертається численними проявами їх порушень, застосуванням тілесних покарань, насильством. Сприяти виправленню ситуації покликаний проект Ради Європи «Захист і зміцнення прав дітей в Україні».
Чотири самогубства за рік
Серед антирекордів, які належать нашій країні, є й такий: вона посідає четверте місце в Європі за рівнем агресії підлітків стосовно ровесників (після Росії, Албанії та Білорусі). Такими є висновки Всесвітньої організації охорони здоров’я. Протилежні позиції займають Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія.
Інформацію ВООЗ підтверджують дослідження Інституту соціальної і політичної психології НАПНУ: хоча б раз знущалися над однолітками 43% підлітків-киян, 34% стали жертвами насильства в школі, 13% були організаторами таких діянь.
Корені цього явища вбачають у тому, що наше суспільство не тільки проявляє терпимість до насильства, а й вважає його нормою. За даними соціологічних опитувань, 10% сімей застосовують його як форму покарання. Діти, котрі виростають у цих родинах, у подальшому відтворюють таку модель у своїх сім’ях, адже вони не знали інших способів вирішення проблем і конфліктів. Ще одна безпосередня причина — вплив тоталітарного минулого і казарменого характеру освіти. З огляду на це чи варто дивуватися, що торік лише в столиці діти скоїли чотири самогубства, ще 21 спроба покінчити з життям виявилася невдалою.
Цілком очікуваною в такому контексті є й інформація від президента Асоціації дитячих психіатрів Людмили Литвин: років десять тому діти, які зазнали жорстоких образ від однолітків, зверталися до неї за допомогою раз на місяць, а нині — мало не щодня.
Окрема тема — насильство (фізичне і моральне) щодо дітей віком до трьох років. Тут значною мірою провокуючим фактором є нав’язані суспільству стереотипи. Адже на екрані телевізора, інформаційних банерах ми бачимо ідилічні фото усміхнених і радісних батьків із малечею. Тому ті, в кого стосунки не схожі на цю розтиражовану картинку, соромляться цього, часто безпричинно вважають себе лузерами, проте не знають, куди звертатися за допомогою, і свої негативні емоції виливають на малюків.
Що ж до старших за віком дітей, то позиція школи відома: берегти честь мундира і не виносити сміття з хати. Міліція в боротьбі проти насильства звично обмежується профілактичними бесідами з педагогами, і навіть батьки часто усуваються від вирішення конфліктів, з якими стикаються їхні чада. Куди ж подітися малечі зі своїми проблемами?
Телефон довіри проти булінгу
Як варіант — зателефонувати на національну дитячу гарячу лінію. За період з початку року до Всесвітнього дня дитини, який відзначають 20 листопада, туди надійшло понад 17 тисяч дзвінків. Динаміка звернень дозволяє спрогнозувати, що наступного року їх буде десятки тисяч. Нині щодня відбувається майже 200 з’єднань.
Чверть тих, хто зателефонував, скаржиться на булінг (інша назва — мобінг) — жорстоке цькування з боку ровесників чи трохи старших дітей. Типовою можна вважати історію восьмирічного хлопчика, котрий сказав, що не хоче жити, тому що однокласники його постійно б’ють, а від батьків — ніякої допомоги. Консультант поспілкувався з ними, і проблему вдалося вирішити. До речі, нині почали надходити скарги на кібербулінг — цькування в соціальних мережах.
Найскладніші випадки — жорстоке поводження з вихованцями працівників інтернатів. Змінити ситуацію в таких випадках складно, бо керівництво закладів приховує правопорушення, а зацькована малеча не знає, де шукати захисту. Тривалий час на гарячу лінію телефонував хлопчик з інтернату і розповідав, що над ним знущаються діти і вихователі. Він був активним, допитливим, ставив багато запитань, і це дратувало дорослих.
Тож люди, які за своїми посадовими обов’язками повинні діяти «в кращих інтересах дитини» (таке формулювання є в Конвенції ООН про права дитини), вирішили відправити його в психіатричну лікарню. Коли хлопчик розказав консультанту, що його почали годувати якимись таблетками, той звернувся до Уповноваженого з прав дитини. Перевірка підтвердила факти, і вихованця забрали з інтернату до будинку сімейного типу.
При телефоні довіри діє координаційна рада, до якої входять представники МВС, Уповноваженого. Тих, хто потребує безпосереднього втручання, перенаправляють до служб у справах дітей Мінсоцполітики, відділів освіти, інших компетентних державних установ, і допомога надходить. Прикро, що в Україні лише одна національна гаряча лінія. Було б непогано, якби її номер можна було побачити на вуличних банерах, телеканалах, інформаційних дошках шкіл. Крім національної, діють інші лінії, але їх замало для такої великої країни.
А тим часом у столичній кримінальній міліції у справах дітей стверджують: кількість випадків жорстокого поводження з підлітками в сім’ї залишається стабільно високою, зростає число заяв щодо сексуального насильства над дітьми. Незацікавленість правоохоронців і педагогів у вирішенні проблеми заохочує агресорів і спонукає їх до незаконних дій. Що з тим усім робити?
Мета — нульова толерантність
Як би це не банально звучало, величезним поки що майже не залученим резервом є просвіта. В нашій країні мало знають про те, що дитина має права. Зокрема, право на життя, вільне від насильства і жорстокого поводження. В суспільстві панує занадто терпиме ставлення до порушення цих прав, тож потрібно виховувати нульову толерантність до такого явища.
Діяльність щодо захисту прав дитини ведеться, однак їй бракує систематичності, належного кадрового і методичного забезпечення, стверджує голова «Фонду надії» Анастасія Розкиданець.
Зарадити ситуації покликаний проект Ради Європи «Захист і зміцнення прав дітей в Україні», який днями розпочали втілювати. Він розрахований на два роки і реалізовуватиметься за фінансової підтримки уряду Норвегії. Мета — пропагування прав дітей і викорінення насильства щодо них. Створення нових установ при цьому не передбачено, натомість сприяння отримають ті, що вже надають соціальні послуги дітям. Серед партнерів — Мінсоцполітики, Мін’юст, МВС, Міносвіти, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, дитячий омбудсман, профільний парламентський комітет, місцеві держадміністрації.
Поле діяльності в межах проекту охоплює широкий спектр заходів. Серед них — розробка і впровадження навчальних матеріалів щодо ненасильницьких методів виховання і впливу на дітей для педагогічних, медичних і соціальних працівників. Передбачено запровадити служби з вирішення конфліктів (медіації) в усіх школах України. В навчальних закладах, котрі самостійно налагодили їх дію в експериментальному режимі, рівень насильства серед дітей знизився на 15%.
Згаданий проект сприятиме також приведенню законодавства у відповідність із Конвенцією Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації і сексуального насильства, яку наша країна ратифікувала торік, та іншими стандартами РЄ щодо прав дитини. Не секрет — нині нагальною є потреба впровадити програми для роботи з жертвами домашнього насильства, їхньої психологічної реабілітації, налагодження підготовки фахівців, які працюють у сфері запобігання цим проявам, розробка механізмів раннього виявлення таких фактів, посилення відповідальності дорослих за насильство щодо дітей у сім’ї.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- ПРАВА НА НЕРУХОМІСТЬ РЕЄСТРУВАТИМУТЬ ПО-НОВОМУ
назад »»»