КЛІМАТ В УКРАЇНІ:
ЯКИХ ПЕРСПЕКТИВ ОЧІКУВАТИ?
У Києві науковці Українського гідрометеорологічного інституту (УкрГМІ) провели для журналістів вітчизняних засобів масової інформації (серед них був і кореспондент «ДУ») круглий стіл, тематику якого організатори сформулювали так: «Сучасний клімат України та прогнози його очікуваних змін у XXI столітті».
І в будні, і у свята
Упорядники круглого стола присвятили його як своєму професійному святу — Дню працівників гідрометеорологічної служби України, який відзначався 19 листопада, так і 95-річчю Національної академії наук України, створеної у другій половині листопада 1918-го. Приурочення круглого стола до цих двох подій має цілком зрозуміле пояснення: адже УкрГМІ є науковою установою подвійного підпорядкування й працює, з одного боку, під егідою НАНУ (фундаментальні дослідження), а з іншого — Державної служби України з надзвичайних ситуацій (прикладні спостереження і дослідження).
Саме на цій комплексній багатогранній діяльності Українського гідрометеорологічного інституту наголосив, відкриваючи круглий стіл, у своєму виступі директор УкрГМІ член-кореспондент НАНУ Володимир Осадчий.
Він зазначив, що в цих дослідженнях фахівці інституту широко використовують сучасне обладнання й новітню апаратуру, впроваджують у повсякденну практику числові методи прогнозування погодних та кліматичних змін і передові технології. В тому числі не лише за даними наземних спостережень, а й із використанням зображень, отримуваних у режимі реального часу з космічних апаратів різних країн, що працюють на навколоземних орбітах і дають змогу вченим мати у своєму розпорядженні інформацію глобального і регіонального характеру щодо фізичних процесів, котрі відбуваються в атмосфері нашої планети, в акваторіях Світового океану тощо.
Старший науковий співробітник відділу фізики атмосфери УкрГМІ кандидат фізико-математичних наук Світлана Краковська розповіла на круглому столі про зміни клімату в Україні — як поточні, що відбуваються нині, так і очікувані, а також про ймовірні наслідки цього на території нашої країни. А завідувач відділу синоптичної метеорології УкрГМІ кандидат географічних наук Віра Балабух присвятила свій виступ прогнозуванню різних, у тому числі й небезпечних, метеорологічних явищ.
Крім того, журналісти отримали ще й прес-реліз з інформаційними матеріалами щодо прогнозування забезпеченості України водними ресурсами в умовах мінливості стоку річок, яка обумовлюється минулим і сучасним кліматом та його можливими змінами у майбутньому — зокрема, в середині XXI століття.
...Але перш ніж перейти безпосередньо до розповіді про зміст тематики круглого стола, зауважимо, що гідрометеорологія належить до тих професій, в яких повсякденна праця фахівців охоплює як будні, так і свята. І пояснюється це специфікою постійних регулярних спостережень із фіксацією різних параметрів погодно-кліматичних явищ — температури повітря, вологості, кількості опадів, напряму і швидкості вітру тощо.
Свої дослідження люди цієї професії здійснюють не лише в усіх куточках України, а й далеко за її межами — приміром, в Антарктиді. Там на станції «Академік Вернадський», що на острові Галіндез, у кожній річній зимівлі — починаючи від самої першої української експедиції (1996–1997 рр.) і до нинішньої вісімнадцятої (2013–2014 рр.) — серед дослідників різного профілю обов’язково є метеорологи.
До речі, одна з тих науковців УкрГМІ, які виступали на нинішньому круглому столі в Києві, — Світлана Краковська — працювала на станції «Академік Вернадський» протягом року в другій українській антарктичній експедиції (1997–1998 рр.) — єдиній, де у складі наших полярників були жінки (четверо).
Прогнози: від сьогодні й до кінця століття
Прогнозування можливих глобальних і регіональних змін клімату вчені здійснюють, базуючись на поточних даних спостережень та різних кліматичних моделях. За своїми термінами ці прогнози кліматичних змін охоплюють три періоди: один із них, найближчий за часом, стосується 2013–2030 років, другий — 2031–2050 рр., а третій — 2051–2100, тобто до кінця XXI століття.
Світлана Краковська наголосила на тому, що зміни клімату та їхні наслідки належать до числа головних проблем розвитку світового співтовариства. І ця проблема не тільки суто наукова, а й має інші вельми важливі аспекти — економічні та соціальні.
Одним із головних проявів регіональних кліматичних змін, які відбуваються на тлі глобальних процесів потепління на нашій планеті, є суттєве підвищення температури повітря в Україні, відчутні зміни у термічному режимі та у структурі опадів, кількісне збільшення небезпечних метеорологічних явищ та екстремальних погодних умов, що призводить до зростання збитків, які завдають шкоди населенню та різним галузям економіки країни.
Віра Балабух зауважила, що в Україні вже п’ять десятиліть спостерігається збільшення температури повітря. Зокрема, впродовж останніх двадцяти років середня температура зросла на 0,8°С. Такі зміни відбуваються протягом усього року, але найбільше — у літній та зимовий сезони: їхні середні температури підвищилися, відповідно, на 1,1°С улітку та на 1,0°С узимку, а найсуттєвіші її підвищення спостерігалися у січні (на 1,9°С) і у липні (на 1,4°С). Середні температури повітря навесні також зросли, але помітно менше — на 0,6°С. Ще меншим, загалом несуттєвим (лише на 0,3°С) було збільшення температури восени.
Аномалії частішають
Підвищення середньорічних і середньомісячних температур в Україні обумовлене й тим, що протягом усього року зростають як мінімальні, так і максимальні температурні показники. Варто також підкреслити, що у холодний період року спостерігається істотне збільшення мінімальної температури, а у теплий період — суттєве зростання максимальної температури.
Через це, з одного боку, зменшилася (на 5–28 днів) тривалість холодного періоду, меншою стала і кількість морозних днів та й узагалі зими останнім часом менш суворі, скоротилася тривалість існування стійкого снігового покриву тощо.
З іншого боку, в нашій країні спостерігається тенденція до збільшення тривалості теплого періоду, який навесні починається на 15–20 днів раніше, ніж це було у минулі часи, а закінчується восени на 1–6 днів пізніше, ніж зазвичай.
Одним із наслідків збільшення температури повітря стало зростання тривалості літнього періоду в Україні. А підняття зафіксованих метеорологами показників максимальних температур призвело й до того, що у нашій країні стало більше спекотних днів (із температурними максимумами, які перевищують 25–30°С).
У багатьох регіонах України зростання кількості спекотних днів спричинює збільшення показників відносної вологості повітря. Це, у свою чергу, супроводжується тим, що стає більше днів, коли спостерігаються явища задухи, котра нерідко погано впливає на здоров’я людей та на їхнє самопочуття.
Метеорологи також звертають увагу на те, що в Україні зростання температур повітря фіксується не тільки біля самої земної поверхні, але й у тропосфері (нижня частина атмосфери нашої планети — на висотах від 8 до 17 кілометрів), а точніше — у нижніх шарах тропосфери. Це супроводжується збільшенням вмісту вологи, що призводить до підвищення нестійкості атмосфери й до зростання в ній інтенсивності процесів конвекції (тобто перенесення тепла, що обумовлюється переміщенням нагрітих повітряних мас).
У результаті більш частими і більш інтенсивними стали такі конвективні погодні явища, як зливи, грози, шквали, град; зросла і максимальна інтенсивність опадів, щоправда, з тими чи іншими особливостями у різних регіонах.
Чи вистачить нам вологи?
Помітно змінився і режим зволоження на території нашої країни. При цьому річна сума опадів в Україні загадом змінилася несуттєво, проте дослідники зареєстрували перерозподіл цих опадів між різними сезонами та між місяцями протягом року. Найзначніші зміни цих показників зафіксовано восени, особливо у вересні й жовтні, коли кількість опадів зросла приблизно на 30%. Навесні та взимку вона трохи побільшала, а взимку навіть поменшала.
Ще однією рисою, яка характеризує трансформації режимів зволоження в Україні, стало те, що змінилася структура опадів: наприклад, протягом теплого періоду збільшилася їхня інтенсивність, зросли добова кількість опадів та зливова складова, хоча водночас кількість дощових днів стала меншою.
Загальне підвищення температур повітря в Україні і поряд із цим нерівномірний розподіл опадів, які у теплий період року мають локальний зливовий характер та не забезпечують бажаного (перш за все для сільського господарства) накопичення вологи в ґрунті, сприяють кількісному збільшенню посушливих явищ та зростанню їхньої інтенсивності.
Це ж, поєднуючись із деякими негативними факторами антропогенного походження (внаслідок непродуманої щодо екології господарської діяльності людей), може, на думку вчених-метеорологів, сприяти розширенню в нашій країні територій, які входять до зони ризикованого землеробства, і навіть до явищ опустелювання у певних районах південних областей України.
Фахівці акцентують увагу ще й на негативній і досить небезпечній тенденції до збільшення повторюваності посушливих умов у зонах із зазвичай достатнім атмосферним зволоженням — приміром, у Поліссі та у північних районах лісостепової зони. Всім цим обумовлюється і породжене згаданими метеорологічним чинниками зростання небезпеки виникнення пожеж (лісових, степових тощо).
А от протягом холодного періоду року через істотне зростання температур повітря зміни у структурі опадів проявляються зменшенням повторюваності снігопадів та збільшенням повторюваності дощів. Разом із тим почастішали випадки мокрого снігу і його налипання та ожеледі.
Це загалом спричинило зміни у повторюваності різних небезпечних погодних явищ та їхньої інтенсивності (що має певні регіональні особливості), а у багатьох областях України помічаються тенденції до зростання кількості таких стихійних явищ.
Варто, скажімо, згадати ті страшенні снігопади у березні 2013-го, які накоїли чимало лиха в столиці України та у різних її регіонах. І не можна відкидати, що щось подібне не станеться і наступної зими.
Серед явищ, які спостерігаються українськими метеорологами, є й виявлена протягом останніх десятиліть тенденція до зниження як середньої, так і максимальної швидкості вітрів на території нашої країни, що приводить до деякого зменшення кількості пилових бур і сильних хуртовин.
Погляд у майбутнє
Науковці УкрГМІ вважають, що висвітлені ними під час круглого стола кліматичні зміни, які відбуваються в нашій країні протягом кількох останніх десятиліть, триватимуть і до кінця XXI століття. При цьому водозабезпеченість деяких північних регіонів може покращитися, тоді як південні та східні території України можуть стати більш посушливими. А у західній частині країни сумарне збільшення зимових опадів може призвести до посилення весняних паводків.
Загалом же по Україні ймовірним є зростання інтенсивності опадів протягом року, а найбільше — у теплий період. Збільшення їхньої інтенсивності зумовлюватиме почастішання екстремальних погодних умов — перш за все сильних дощів і снігопадів. Так, узимку істотне зростання кількості та інтенсивності опадів та поряд із цим значне збільшення показників мінімальних температур повітря може привести до того, що стане більшою кількість днів із дощами і меншою — кількість днів зі снігом.
Частіше траплятимуться ожеледі, випадатиме мокрий сніг і відбуватиметься його налипання, через що ймовірним стане почастішання різних негативних наслідків таких погодних явищ, а у гірських районах України ще й може зростати селева небезпека.
Що ж до наявності водних ресурсів, то, як відомо, Україна належить до числа найменш забезпечених водою серед європейських країн. Попри все багаторічна динаміка середньорічного стоку води в Україні є відносно стабільною, хоча й характеризується природною циклічною мінливістю.
Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:
- СПІВПРАЦІ АКАДЕМІЙ НАУК СНД — 20 РОКІВ
назад »»»