МИКОЛА ГРИЦЕНКО: НАСТАВ ЧАС ЗРОБИТИ СТАВКУ НА РОЗВИТОК СІМЕЙНИХ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
Невдовзі вітчизняне фермерство може зазнати істотних змін. Дедалі частіше в експертному середовищі лунають пропозиції про необхідність розмежування фермерських господарств на сімейні і просто фермерські. Докладно про це — в інтерв’ю з керівником напряму «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Миколою Гриценком.
— За офіційною статистикою, в Україні понад 40 тис. фермерських господарств. А скільки їх насправді?
— Насправді їх стільки і є. Тому що це юридично зареєстровані особи, які мають статут. Є облік загальної кількості фермерських господарств. Тож ця цифра досить правдива.
Інша справа — скільки фермерських господарств працює? Багато з них уже тривалий час не займаються виробництвом сільськогосподарської продукції.
А друге питання — скільки в Україні фермерських господарств, які відповідають філософії цього визначення? Тому що нині ми маємо фермерські господарства, які обробляють від кількох десятків до кількох десятків тисяч гектарів землі.
Тепер фермерське господарство нерідко де-юре може бути фермерським, а де-факто — сільськогосподарським підприємством. Воно передбачає підприємницьку діяльність, що ґрунтується на найманій робочій силі. Тобто, наймаються сторонні люди, а хтось один управляє ними. І той, хто ними управляє, називається головою фермерського господарства.
Тому, на мою думку, доцільно внести зміни до Закону «Про фермерське господарство» з тим, аби визначитися та чітко розмежувати такі фермерські господарства. І при цьому врахувати міжнародний, зокрема європейський досвід.
— Чому виникає потреба у чіткішому розумінні, що таке «фермерське господарство»?
— Якщо говоримо, що політика Президента та уряду України спрямована на підтримку фермерських господарств, то маємо розуміти, про які фермерські господарства йдеться, та кому саме слід надавати допомогу — різні преференції, бюджетну підтримку тощо.
Потреба у такому сприянні залишається очевидною. Усім відомо, що невеликим фермерським господарствам набагато складніше виживати в нинішніх економічних умовах, ніж великим агроформуванням.
І така допомога має бути адресною. Тоді державні кошти не розпорошувалися б серед усіх господарств. Навіть якщо вони вважають себе фермерськими, а, по суті, є сільгосппідприємствами.
— На які преференції ще можуть претендувати фермерські господарства, які повною мірою відповідають своєму статусу?
— На сьогодні всі юридичні особи, які мають статус виробника сільськогосподарської продукції (а це і фермерські господарства, і сільськогосподарські підприємства), перебувають на спрощеній системі оподаткування. Йдеться про те, що в майбутньому у податковій політиці можуть статися зміни. Для великих аграрних формувань спрощена система оподаткування може бути скасована. Натомість нею і надалі мали б користуватися фермерські господарства, які є дійсно фермерськими.
— Які господарства можна вважати дійсно фермерськими?
— Пошлемося на міжнародний досвід. У всьому світі існує таке поняття, як «сімейне фермерське господарство». Це коли господарює родина. Тобто використовується праця лише членів однієї сім’ї.
У деяких країнах законодавство дозволяє таким господарствам залучати найману робочу силу, проте воно чітко регламентує, скільки саме може бути найманих працівників. Приміром, два, три або п’ять.
Зазвичай найману робочу силу залучають на сезонні роботи, а коли вони закінчуються, цих працівників звільняють.
Як бачимо, сторонні люди не можуть працювати на сімейній фермі на постійних засадах. Якщо в Україні запровадити такий підхід, то фермерських господарств значно поменшає, однак це будуть дійсно фермерські господарства у повному розумінні.
— Такі обмеження можуть поширюватися і на земельні площі, які обробляють сімейні фермерські господарства?
— В інших країнах подібні обмеження практикуються рідко. Вони зустрічаються, але обумовлюються видом сільськогосподарської діяльності і прив’язуються до кількості членів сім’ї (фермерського господарства), які працюватимуть на фермі.
Приміром, якщо сімейне фермерське господарство займається тваринництвом, то воно, як правило, не може утримувати більше 50–60 голів дійного стада, адже їх треба належним чином доглянути, нагодувати. На все це потрібен час, кошти, інші ресурси.
Для утримання такого поголів’я великої рогатої худоби сімейному фермерському господарству слід мати близько 200 гектарів землі — стільки її необхідно для формування кормової бази.
Якщо сімейне фермерське господарство займається вирощуванням овочів у закритому ґрунті, то загальна площа теплиць може становити 5–10 гектарів. Інакше без найманої робочої сили, яка працює на постійних засадах, не обійтися.
Та якщо сімейне фермерське господарство у степовій зоні займається виробництвом зернових культур, то за наявної сучасної техніки воно здатне самостійно обробляти дві-три тисячі гектарів.
— Може, варто визнати ці параметри офіційно і, керуючись ними, розмежовувати господарства на сімейні фермерські і просто фермерські, які роблять ставку на найману робочу силу?
— На мою думку, ми маємо орієнтуватися не на земельні площі, що перебувають в обробітку, а на інший показник. Якщо сімейне фермерське господарство займається вирощуванням технічних і зернових культур, його не можна обмежувати 100 гектарами. Адже, вирощуючи ці культури на такій площі, воно ніколи не матиме достатньої рентабельності, а відтак із часом збанкрутує.
Інша річ, якщо вирощувати овочі. У такому разі 100 гектарів цілком вистачить, і сімейне фермерське господарство при високій організації праці виявиться успішним.
Найголовнішим індикатором тут має бути економічна ефективність ведення сімейного фермерського господарства на тій чи іншій площі.
— Крім сімейних фермерських господарств, за логікою, в Україні можуть існувати просто фермерські господарства?
— Нині, зважаючи на наші умови, нереально заборонити фермерським господарствам використовувати найману робочу силу. А тим більше — переформатувати їх у сільгосппідприємства. Звісно, якщо у своїй діяльності вони роблять ставку саме на таку робочу силу.
Ідеться про інше — про те, що в Законі «Про фермерське господарство» слід зробити розмежування між сімейними фермерськими та іншими фермерськими господарствами, дати їм визначення і нічого не ламати.
Навіщо нам треба визначитися в тому, які фермерські господарства можна вважати сімейними? Для того, щоб на законодавчому рівні створювати найбільш сприятливі умови для їх розвитку, для надання їм переваг у сфері державної, інвестиційної підтримки, для запровадження механізму спрощеної реєстрації, бухгалтерського обліку, звітності тощо.
Якщо держава продемонструє, що належним чином опікується, насамперед, цією категорією фермерських господарств, це сприятиме значному збільшенню їх кількості за рахунок особистих селянських господарств, які зараз уже де-факто є сімейними фермерськими господарствами. Настав час розробки механізмів та стимулів для їх залучення до категорії повноправних сільськогосподарських товаровиробників.
Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ, Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань
також у паперовій версії читайте:
- В УКРАЇНІ ВЛАСНІСТЬ НА ЗЕМЛЮ ОФОРМЛЯЮТЬ ПО-НОВОМУ
- ВТРАТА РИНКУ ЄС СТАНЕ КРАХОМ ДЛЯ ВІТЧИЗНЯНОГО АПК
назад »»»