БІЛОРУСЬКА ПІАФ УКРАЇНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ
Образ геніальної французької співачки Едіт Піаф віддавна привертає увагу українських режисерів та акторів. Кожен із них намагається розгадати таємницю цієї незвичайної людини з фантастичною долею та приголомшливим життям. І здається, що ось-ось буде розкрито секрет її успіху, та в останній момент істина вислизає з рук. Але пошуки тривають...
Тож не дивно, що в столичних театрах чимало вистав, присвячених цій загадковій жінці: «Едіт Піаф. Життя в кредит» (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка), «Ассо та Піаф» (Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір’я»), «Чудо Піаф» (Київський академічний театр «Колесо»), «Едіт Піаф. Життя у рожевому світлі» (Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки).
А нещодавно репертуар Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» поповнила вистава за п’єсою Олени Дудич «Горобець, що ричить. Едіт Піаф».
Автор запропонованої вистави, вона ж виконавиця головної і єдиної ролі, народилася в Західній Україні, закінчила Київський інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Але доля склалася так, що вона вже 27 років є актрисою Могильовського обласного драматичного театру (Білорусь). За цей час створила на сцені образи Матрони («Святковий день, або Одруження Міши Бальзамінова» Олександра Островського), Бланш («Трамвай «Бажання» Теннессі Вільямса), Жаклін («Піжама для шістьох» М. Камолетті), Кейт («Сільвія» А. Герні) та ін.
«Для початку потрібно мати Дар Божий. У людини має бути стрижень, тому акторська професія часом дуже ламає людей, які не вміють приймати удари та випробування. Потрібно налаштовувати себе на те, що це залежна від багатьох обставин професія. Потрібно любити професію, постійно працювати над собою і виховувати в собі такі риси характеру, як терпіння та мужність», — так означила свою професію Олена.
«Горобець, що ричить. Едіт Піаф» — перша п’єса, написана О. Дудич. Як згадує актриса, на неї наче зійшло осяяння, і вона створила її всього впродовж десяти днів. А вже незабаром разом з Андрієм Гузієм поставила цей твір на сцені Могильовського драмтеатру. Крім Білорусі, виставу тепло зустрічали в театрах Литви, Ізраїлю, побувала вона на гастролях у Харкові та Ялті, стала учасником фестивалю жіночих моновистав «Марія» у Києві.
Постановка в Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір’я», яку допоміг здійснити актор Сергій Мельник, це, по суті, нова вистава. Актриса хотіла, щоб нове сценічне прочитання твору відбулося саме в цьому театрі, де, за її словами, все дихає одним повітрям і серця б’ються в унісон, а сцена має свою неповторну ауру.
Як відомо, «піаф» у перекладі з французької означає «горобець». А «Горобець, що ричить» — напевне, нетривіальний спосіб звернутися до образу Едіт Піаф. Це вистава про те, що ні слава, ні успіх не да-ються без болю, і за все в цьому житті потрібно платити. Це спектакль про злети і падіння, твір про незвичайну жінку, котра звернулася до всіх людей з такими словами: «Я, на щастя, одна з тих, хто заплатив своїм життям за вашу любов». І дуже важко, чи навіть неможливо сказати краще.
Хоча запропонована п’єса дещо поступається за художнім рівнем іншим творам, що були присвячені співачці та йдуть у київських театрах, це компенсується блискучою грою Олени Дудич. Актриса грає надзвичайно щиро й емоційно. «Я розповідаю про себе через Едіт Піаф. І в кожного, хто звернувся до образу цієї геніальної співачки, — своя, неповторна історія, якщо він пропустив цей образ крізь своє серце і душу», — зізналася Олена.
Перші покази вистави були досить схвально зустрінуті театральною публікою. Актриса планує й надалі працювати над постановкою. Також мріє зіграти в інших спектаклях «Сузір’я». Чи це знову будуть моновистави, чи проекти, в яких буде задіяно й інших акторів, — покаже час.
Едуард ОВЧАРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- «НІМИЙ» ЕКСПЕРИМЕНТ
- НАЙМАСШТАБНІШИЙ ОПЕРНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ПРИСВЯЧЕНО ДЖУЗЕППЕ ВЕРДІ
назад »»»