ЧИ БУДЕ КОМФОРТНО МИРНОМУ АТОМУ НА ЛІБЕРАЛЬНОМУ РИНКУ?
Першого лютого 2013 р. виповнилося два роки членства України в Енергетичному співтоваристві, яке було створене у 2006 р. для соціально-економічної стабільності та безпеки енергопостачань країн — членів Євросоюзу. У середньостроковій перспективі співтовариство хоче створити інтегровані енергетичні ринки в усьому регіоні.
Для України участь у співтоваристві відкриває можливості для запровадження на ринку більшої конкуренції, вищих технічних стандартів і правил регулювання, кращого інвестклімату. Це означає глибшу інтеграцію вітчизняного енергосектора з ринками країн ЄС, посилення енергобезпеки. Участь у співтоваристві вимагає від його членів гармонізації нормативно-правової бази зі стандартами ЄС, імплементації Другого енергетичного пакета.
Нині Україна на порозі глобальних реформ в енергетичній галузі, бо відповідно до Протоколу про приєднання до Договору про заснування Енергетичного співтовариства має імплементувати серед низки інших Директиву 2003/54/ЄС про загальні правила функціонування внутрішнього ринку електроенергії.
Серед положень директиви — конкуренція в постачанні електроенергії кінцевим споживачам; моніторинг замість «ручного регулювання» (уряд має сфокусуватися на спостереженні — моніторингу та звітуванні, запровадженні держдопомоги населенню), також — зрозуміле, прозоре формування тарифів. Споживачі електроенергії повинні мати можливість вільно обирати постачальників.
У програмі економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» окремий розділ присвячений реформі електроенергетики. Нині в ній непроста ситуація. Серед причин — непрозорість і непослідовність політики; надмірне адмінвтручання в діяльність ринку електроенергії та його суб'єктів, недостатня незалежність регулятора.
До того ж — численні викривлення у ціно- і тарифоутворенні на ринку електроенергії (економічно необґрунтовані тарифи на виробництво й передачу енергії; перехресне субсидування між групами споживачів і споживачами різних галузей). Ці викривлення не створюють економічних стимулів для виробників і споживачів до підвищення енергоефективності.
Серед індикаторів успіху реформи програма називає виведення тарифів для населення на економічно обґрунтований рівень до кінця 2012 р.; завершення приватизації енергопостачальних і теплових енергогенеруючих потужностей до кінця 2014 р., а також функціонування ринку на основі нової моделі від кінця наступного року; підвищення енергоефективності економіки на 20% до кінця 2014 р. На жаль, через об'єктивні та суб'єктивні причини не всі індикатори досягнуті у зазначені терміни.
Ситуація в електроенергетиці стала критичною, кажуть експерти. Обсяг перехресного субсидування за підсумками 2012 р. досяг рекордних 37 млрд грн. З початку цього року знизився рівень оплати споживачами за електроенергію в оптовий ринок (86% товарної продукції, торік — 95,6%). При цьому зменшилося споживання енергії, а обсяг її виробництва зріс на 0,3% і на 1% — випуск в енергоринок. Найбільшими боржниками є державні шахти і водоканали.
Нова модель
Торік Кабмін ухвалив Концепцію функціонування та розвитку оптового ринку електричної енергії України. Вона передбачає впровадження моделі ринку, поширеної в європейських країнах: двосторонні договори та балансуючий ринок. Концепція визначає етапність переходу до нової моделі ринку та відрізняється системним підходом, запевняють урядовці.
У червні 2012 р. зареєстрований законопроект «Про засади функціонування ринку електроенергії України», який мав би створити правові підстави для реформування електроенергетики відповідно до європейських вимог, які ґрунтуються на основних положеннях Директиви 2003/54/ЄС.
Процес переходу до нової моделі ринку ускладнюється тим, що до її впровадження треба вирішити низку проблем, які унеможливлюють дотримання принципів директиви щодо рівності прав суб'єктів ринку та прозорості тарифоутворення. Необхідно ліквідувати перехресне субсидування та повернути борги, які накопичилися протягом попередніх років, генеруючим компаніям.
Досвід країн ЄС, де в умовах конкурентного ринку функціонує ядерна енергетика, актуальний для України, адже у загальному балансі виробленої електроенергії 45% від АЕС. Саме з урахуванням кращого досвіду слід розробляти законодавство для енергоринку, кажуть експерти. Тоді у вітчизняної ядерної енергетики та всього атомно-промислового комплексу буде майбутнє, споживачі зможуть купувати дешеву електроенергію, а продукція промисловості стане конкурентоспроможною на світових ринках.
За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, очікувана роль атомної енергетики зменшується через перегляд країнами своєї політики після аварії на АЕС «Фукусіма» у 2011 р. Низка провідних країн нещодавно оголосила про намір скоротити використання ядерної енергії. А у США і Канаді її конкурентоспроможність знижується завдяки дешевому природному газу.
Але відмова від атомної енергетики може мати серйозні наслідки для витрат країн на імпорт викопного палива, цін на електроенергію і рівня зусиль, необхідних для досягнення кліматичних цілей. Це підтверджується розрахунками Європейського атомного форуму, згідно з якими сценарій розвитку ринків з найнижчою часткою АЕС дає найвищу вартість електроенергії. У зв'язку з цим, за оптимістичним прогнозом, до 2050 р. в межах нинішніх кордонів Євросоюзу може бути побудовано 140 ГВт нових ядерних потужностей. Атомну енергетику мають намір активно розвивати Франція, Англія, Фінляндія, Чехія. У цілому мирний атом підтримують 14 із 28 країн ЄС.
Наш атом
Нині в Україні експлуатується чотири атомних електростанції — Запорізька, Південноукраїнська, Хмельницька, Рівненська. Встановлена потужність 15 енергоблоків — 13 835 МВт. АЕС виробляють близько 45% обсягу електроенергії в країні. Незважаючи на провідну роль ядерної енергетики у забезпеченні енергобезпеки держави, низка чинників суттєво ускладнює її функціонування та стримує подальший розвиток.
Найгострішою для ядерної енергетики є проблема дискримінаційної тарифної політики. Нині на оптовому ринку електроенергії відпускна ціна продукції АЕС майже в 2,7 разу нижча від тієї, що постачається теплоелектростанціями, та в 14,5 разу нижча, ніж на електрику виробників, що працюють за «зеленим тарифом».
Тож з огляду на середні ціни та обсяги відпуску електроенергії оптовим ринком постачальникам, ядерна енергія виступає фінансовим донором для підприємств інших сегментів ринку електроенергії. Не менш гострою проблемою для ядерної енергетики залишається заборгованість за поставлену продукцію. Борги ДП «Енергоринок» перед ДП НАЕК «Енергоатом», з урахуванням відпущеної в попередні періоди електроенергії, перевищують 6 млрд грн.
Це 3,5 місяця безоплатної роботи всіх енергоблоків вітчизняних АЕС. Якби борги повернули з енергоринку, можна було б побудувати сховища для відпрацьованого ядерного палива та завод із його виробництва. Систематичне невиконання заходів програми підвищення безпеки атомних станцій через недофінансування може призвести до затримки продовження термінів експлуатації енергоблоків на Південноукраїнській та Запорізькій АЕС. Зниження частки атомної генерації у загальному обсязі виробництва електроенергії призведе до підвищення цін на неї.
Стабільне функціонування ядерної енергетики — це важливий фактор забезпечення безпеки країни. Вона є годувальником цілих галузей атомно-промислового комплексу, зокрема підприємств, пов'язаних із видобуванням і переробкою сировини; контролем і управлінням ядерними реакторами, електротехнічним устаткуванням, а також будівельно-монтажних, науково-технічних організацій. Це технологічні, енергомісткі підприємства.
Плани
Нинішня модель функціонування ринку електроенергетики з одним покупцем є гальмом для розвитку всієї галузі енергетики, кажуть експерти. Обсяг перехресного субсидування цьогоріч може сягнути 42 млрд грн. Висока вартість електроенергії для промисловості як джерела компенсації різниці в тарифах для населення і відшкодування збитків відіграє вирішальну роль у зниженні конкурентоспроможності підприємств з енергомістким виробництвом. У посланні Президента до Верховної Ради «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2013 році» акцентовано на тому, що в енергосфері треба сфокусувати увагу на поглибленні ринкових перетворень.
Прописані першочергові завдання на 2013 р., серед яких — ухвалення законів «Про дерегуляцію енергоринку», «Про основні засади функціонування ринку електроенергії»; розробка плану скорочення перехресного субсидування електроенергетики; прийняття необхідних регуляторних актів. Ліквідувати перехресне субсидування необхідно до набрання чинності зазначених законів, ідеться в посланні.
Цьогоріч треба було розробити плани адресної допомоги незаможним, підтягнути тарифи для населення до економічно обґрунтованого рівня, визначати їх на основі методології, що стимулює інвестування в енергокомпанії. Натомість окремі галузі отримали пільги з енергоринку, зокрема феросплавні заводи, гірничо-металургійні компанії. У 2014 р. планувалося завершити перехід до нової моделі енергоринку.
У законопроекті «Про основні засади функціонування ринку електроенергії» йдеться про його прозорість і відповідність Директиві 2003/54/ЄС. Але зберігається перехресне субсидування на невизначений час. Це несправедливо, бо обмежує конкуренцію компаній, зазначають експерти, призведе до збільшення проблем і підвищення цін не електрику на ринку. Документ передбачає створення Фонду вартісного дисбалансу, який має статус некомерційної організації.
Його функція — перерозподіл коштів, отриманих від продажу електроенергії, між різними видами генерації. Це порушує фундаментальні принципи ринку: рівні права його учасників та прозорість функціонування. Платниками (донорами) фонду є АЕС, ГЕС та ГАЕС (окрім малих гідроелектростанцій). А отримувачами компенсаційних виплат (реципієнтами) — власники ТЕЦ, відновлювальних (альтернативних) джерел енергії, а також постачальники електрики для споживачів, що мають право на пільгові тарифи.
Алгоритм перерозподілу коштів визначається органами держрегулювання діяльності в електроенергетиці (НКРЕ). Створення фонду маскує механізм перехресного субсидування під виглядом «компенсаційних виплат». Суб'єкти ринку, що виробляють електроенергію на атомних станціях і гідроелектростанціях (тобто державні компанії), «компенсуватимуть» витрати на виробництво електрики за «зеленим тарифом», ТЕЦ, а також збитки постачальникам (що також перебувають у приватній власності), які постачають електроенергію групам споживачів за тарифами, що регулюються державою.
Закладений у законопроекті антиринковий механізм матиме негативні наслідки. Штучні обмеження участі у добросовісній конкуренції для двох видів генерацій (атомної та гідроенергетики) призведе до уповільнення розвитку електроенергетичної галузі та до зростання цін на електрику для кінцевого споживача. Продукція вітчизняного виробника, у собівартості якої завжди є складова, обумовлена вартістю електроенергії, буде менш конкурентоспроможною на Світовому ринку.
Сумніви
Створення конкурентного середовища на принципах Директиви ЄС стимулюватиме конкуренцію, що дозволить залучити інвестиції у розвиток ядерної енергетики і підвищення безпеки, будувати нові станції. Не варто забувати, що електроенергія є одним із найбільш значущих соціальних товарів. І споживачі вправі очікувати, що держава вживатиме необхідних заходів для підтримки цін на електроенергію на економічно обґрунтованому рівні.
Аналітики нагадують, що багато рішень щодо запровадження реформ, визначення пріоритетних галузей економіки зумовлені політичними факторами і не враховують техніко-економічної доцільності, специфіки галузей. Специфіка електроенергетики полягає в тому, що всі елементи енергосистеми (станції, лінії передач, трансформатори, споживачі) мають працювати в рамках єдиного технологічного процесу. Вони всі залежать один від одного.
Тому режим генерації має чітко відповідати режиму споживання. Кожної миті у системі має бути баланс. При монопольних моделях розвитку енергетики, за якими були побудовані всі нинішні енергосистеми, це робилось автоматично — через централізоване управління, плановий розвиток. Упровадження лібералізованих моделей, до яких підштовхує ЄС, зруйнує цей ланцюг і призведе до комплексу проблем, з якими нині стикається багато країн.
Лібералізатори про жорстке управління не згадують, кажуть про позитивний досвід розвинутих країн і радять його активно адаптувати. При цьому не наводять жодних аргументуючих цифр зарубіжного досвіду. Нині Україна має імплементувати Третій енергопакет, у якому показані проблеми і недоліки Другого. Власне, Третій має ці проблеми вирішити. Але всі його ринкові механізми накладаються на існуючий стан енергосистеми. Ніхто не дивиться у перспективу, тим більше — довгострокову.
Життєвий цикл атомної станції не п'ять–десять років, а мінімум сто (проектування, функціонування, виведення з експлуатації). Чим більше лібералізована модель ринку, тим більше ризиків для атомної енергетики. Нині в основному розвивається відновлювальна і газова енергетика. Перша має гарантії збуту і гарантовані ціни. При цьому ризики для інвесторів мінімізуються.
Ядерну енергетику розвивати складно, адже будівництво енергоблоків — тривалий процес. Для нього треба отримати велику кількість узгоджень. Та й коштує недешево, треба брати кредити. При цьому ніяких гарантій, особливо при моделі, що передбачає Другий енергопакет, інвестор не має. Тож ризикувати своїми грошима ніхто не буде. Інвесторів більше приваблює відновлювальна енергетика. Атомні ж станції не можуть працювати на балансуючому ринку, який передбачає нова модель.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»