ХОЧЕШ РОЗСМІШИТИ БОГА— РОЗКАЖИ ЙОМУ ПРО СВОЇ ПЛАНИ
Україна може посісти друге місце у світі за експортом зернових, спрямувавши на зовнішні ринки 30 млн т збіжжя, вважають фахівці міністерства сільського господарства США. Торік наша держава була на сьомому місці за цим показником.
Водночас вітчизняний Мінагропром експортний потенціал країни оцінює у 28 млн т проти минулорічних 23 млн т. Лише в серпні продаж за кордон української пшениці досяг рекордного показника — 1,5 млн тонн.
Незважаючи на певні розбіжності у цифрах, прогнози вражаючі. В уряді сподіваються, що цьогоріч країна збере чи не найбільший урожай — 57–57,5 млн т (два роки тому — 56 млн). Тож експорт мав бути рекордним не лише за історію незалежності України, а й в історії гравця на світовому ринку зерна. Та чи вдасться реалізувати плани? Адже у вересні до нас прийшла холодна дощова погода. Такого початку осені не пам'ятають навіть старожили. Це був справжній дощовий рекорд упродовж останніх 90 років, відколи в Україні ведуться гідрометеорологічні спостереження. Торік літо тривало до середини жовтня.
Це явище нового клімату нашої країни, що входить у рамки глобального потепління, кажуть учені. Воно викликане парниковими газами та геофізичними факторами. Циклони, які приходять в Україну, потрапляють у пастку і блокуються на виході до сходу. Такі явища спостерігалися й раніше, але були разовими, зараз вони почастішали. До кліматичних змін треба адаптуватись і не розраховувати на те, що в подальшому погодні умови будуть кращими.
На жаль, у серпні фахівці Гідрометцентру не змогли передбачити вересневий катаклізм, бо найвірогідніший прогноз дають, як і в усьому світі, на три-п'ять днів. Довгостроковими прогнозами на один-два місяці займаються дуже мало країн у Європі та світі. Це досить складні фізико-математичні задачі, які розв'язуються складними методами. Нині вітчизняні синоптики користуються німецькими, американськими, англійськими методами й кількома українськими, розробленими в гідрометеорологічному інституті, які враховують особливості клімату України. До речі, ними вже десять років користуються в Голландії.
Аби мати чіткіше уявлення про погоду у більш віддаленій перспективі, треба мати потужнішу апаратуру і дружити з вітчизняною наукою. Синоптики не чекали таких значних опадів у вересні, в тому числі й у Києві, де від 1881 року ведуться метеоспостереження. Найвологішим вересень був у 1923 р., коли протягом місяця випало майже 160 мм опадів, у нинішньому — понад 180 мм. Рекорди побито у Житомирській, Вінницькій, Кіровоградській, Одеській, Миколаївській областях. Там випало по три-чотири місячні норми. У Криму і Карпатах дощило менше, хоча Карпатський регіон вважається найбільш вологим. Одещині вересневий дощ обійшовся у 170 млн грн.
Прогнозні проблеми
Проблеми неточних прогнозів, особливо довгострокових, які збивають з пантелику багатьох, у тому числі й аграріїв, виникають і через відсутність контролю у цій царині. Крім державного Гідрометцентру, погоду в Україні передбачають кілька десятків сайтів і мобільних серверів. Однак, попри таке розмаїття, якість прогнозів лише знижується. Вони не збігаються з погодою. Низка мережевих порталів не звертається за інформацією до професійних метеорологів, а визначає погоду за математичними моделями, які є у вільному доступі в Інтернеті.
У Гідрометцентрі зазначають, що лише результатами математичних моделей не обійтися. Ці дані треба постійно порівнювати з фактичними спостереженнями метеорологічних умов. Кожні три години працюючі наземні станції фіксують усі явища в навколишньому середовищі. Нині в Україні діє 189 таких станцій, а ще двадцять років тому їх було 250. Чим щільніше станції наземного спостереження покриватимуть територію нашої країни, тим точнішими будуть прогнози погоди.
Крім того, оперативно надходять дані Всесвітньої метеорологічної організації, членом якої Україна є з 1948 року. Але найпевнішим засобом визначення погоди в конкретному регіоні є запуск в атмосферу аерологічних зондів, які зчитують інформацію зі штучних супутників Землі. Коштує один зонд 120 дол. і є разовим, адже на станцію вже не повертається. Запускають зонди на трьох аеропогодних станціях двічі на добу, хоча для кращих результатів це треба робити чотири рази.
Традиційна нестача коштів, фінансування з держбюджету вистачає лише на зарплату співробітникам вітчизняного Гідрометцентру. А ще потрібно оплачувати комунальні послуги, тому на закупівлю обладнання доводиться витрачати кошти, які заробляють синоптики, надаючи різні послуги. Заробляють майже 46 млн грн. Значна частина цих грошей спрямовується на підтримку діяльності організації, певний технічний і технологічний розвиток.
Трапляються такі ситуації, коли циклон утворюється прямо над нашою територією. Передбачити його подальший розвиток дуже складно. Спостерігати за потужністю хмарності і переміщенням цих повітряних мас дозволяє чи не єдиний в Україні автоматизований радіолокатор, установлений в аеропорту Бориспіль. Ще один, частково автоматизований, розташований у Запоріжжі. Радіус їхньої дії — майже 250 км.
Інформація з цих радарів надходить до головного метеорологічного відділу кожні 15 хвилин. Такі дані допомагають завчасно попереджати населення про небезпеку. Для повного комплекту нашій державі потрібно десять автоматизованих радіолокаторів. Але й шести було б достатньо. І хоча коштує один такий комплект майже 2 млн грн, він того вартий.
На жаль, недоукомплектованим залишається і професійний колектив Гідрометцентру. Усього у його структурі працює 5 тис. осіб. Фахових спеціалістів для центру готують в Одеському Гідрометінституті, на кафедрі гідрогеології в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, а також у Херсонському та Харківському університетах.
І хоча кваліфікаційний рівень випускників доволі високий, технічних працівників все ж таки не вистачає. Зокрема — системних адміністраторів, програмістів, електронників, бо зарплата у них трохи більша, ніж 2 тис. грн. В інших країнах, зауважують науковці, прогнози погоди кращі, бо там краща підготовка фахівців. Вітчизняні синоптики, на жаль, не підвищують своєї кваліфікації у спеціалізованих інститутах.
Втрати
Експерти вважають, що через несприятливі погодні умови, тривалі дощі втрат урожаю сільгоспвиробникам не уникнути. Кожна десята тонна соняшника та кукурудзи буде втрачена, аграрії недорахуються 6 млрд грн. Нині обмолочено понад 2 млн га посівних площ соняшника. Це тільки 40% від запланованого. Якщо ця культура простоїть у полі ще два тижні, то варто очікувати погіршення її якості (соняшнику загрожує поширення грибкових захворювань), а також втрат валу насіння до 1 млн т.
Не все гаразд і з соєю та бобовими культурами. Частково знизиться їхня якість, поменшає протеїну. Але є великий попит, і ціни зростатимуть. Визрівання кукурудзи надто уповільнилося, доведеться збирати її з високою вологістю, а потім витрачатися на сушку, що потягне 60% її вартості. Українські фермери вже попереджають про небезпеку дефіциту картоплі в новому сезоні. Нагадують про те, що дощі перешкоджають її збиранню. До того ж значна частина бульби хворіє на фітофтороз, що негативно впливає на тривалість її зберігання. Не дивно, що ціни на другий хліб почали зростати.
Страви з картоплі вважаються чи не найулюбленішими і найпопулярнішими у щоденному раціоні наших співгромадян. В Україні виробництво картоплі на початок вересня зросло на 4%, кажуть у профільному міністерстві, тоді зібрали майже 15 млн т. Заплановано цьогоріч зібрати близько 23 млн т бульби. Отож наша країна є одним зі світових лідерів валового виробництва картоплі.
Українці одні з перших за споживанням бульби у світі на душу населення. Без картопляних страв українську родину важко уявити. Вони є у традиційній сільській хаті і в меню вишуканого столичного ресторану. За всюдисущою статистикою, наші люди щодня з'їдають близько 400 г картоплі. За цим показником ми поступаємося лише білорусам, які щодня споживають по 0,5 кг бульби.
Нехай економічна теорія заявляє, що значне споживання картоплі вказує на бідність країни та брак у її жителів грошей на дорожчі харчі, любов українців до картопляних страв пояснюється не лише невисокими статками, а й щирим захопленням смаковими якостями цього продукту. Картопля не лише смачна, а й дуже корисна, кажуть лікарі-дієтологи. Завдяки великій кількості вітаміну С вона зменшує рівень вільних радикалів, покращує діяльність кишково-шлункового тракту.
Однак лікарі застерігають, що картопля корисна в розумних кількостях та за умови правильної термічної обробки. Приміром, улюблена багатьма картопля фрі до корисних продуктів аж ніяк не належить. Натомість ідеальним приготуванням бульби дієтологи називають запікання. Хвалять також відварювання у мундирах. А ось картопляне пюре вже не таке корисне, адже у процесі його приготування значна кількість вітамінів і мікроелементів встигає виваритися.
Особливості
картоплярства
Але для того, аби було що запікати і варити, картоплю треба спочатку виростити. Картопляним регіоном вважається Житомирщина, та цьогоріч урожай тут менший, хоч бульби й крупніші, ніж торішні. Науковці стверджують, що картопля може давати в Україні врожаї на рівні 400 ц, а подекуди 450 ц з гектара. Проте реально ми збираємо в середньому 150–170 ц, а подекуди й жалюгідні 80–100 ц. 80–90% картоплі в Україні вирощується в домогосподарствах населення, на городах селян або на дачних ділянках міських жителів.
Загалом 70% українців споживають картоплю, вирощену власноруч або ближчими до землі родичами. Аматори часто помиляються у виборі сортів відповідно до ґрунтово-кліматичних умов своєї місцевості, зазначають науковці. Не переймаються сортозаміною по кілька років, тож картопля встигає за цей час виродитися.
Однією з причин екологічного виродження є вплив високих температур під час вистигання картоплі. Це призводить до суттєвого зниження врожайності й утворення ниткоподібних ростків. Додає негативу і накопичення вірусних інфекцій, невикористання повною мірою системи захисту від шкідників та хвороб.
Попри відчутні прогалини в масовій агрокультурі з вирощування бульби, на Україну припадає 6% світового і 15% європейського врожаю цього овоча. Щоправда, є чимало запитань до структури використання виробленої в нашій країні картоплі. Значна її кількість втрачається під час зберігання. Нині актуальна тема — будівництво нових холодильників для зберігання бульби та іншої овочевої продукції, бо 25–30% її втрачається під час зберігання, констатують у Мінагропроді.
До речі, у деяких розвинутих країнах на переробку йде 30% вирощеної картоплі, в Україні — близько 1%. Натомість українці, і вже не тільки в південних регіонах, поступово освоюють збирання двох урожаїв картоплі на рік. Зібравши посередині літа врожай посадженої у квітні бульби, ентузіасти знову беруться за посадку. І це доволі перспективний шлях.
У другій половині літа, зазвичай, зменшується температура, більше опадів. Інколи навіть не треба захищати бульбу від колорадських жуків. Ця картопля буде екологічно чистішою, і можна отримати якісніший насіннєвий матеріал для наступної посадки. Багатьох турбує питання, чи не виснажуватиметься за такого підходу ґрунт?
Науковці нагадують, що будь-яка культура виснажуватиме землю, якщо про неї не дбати — тільки сіяти і збирати. Якщо вносити необхідні мінеральні добрива, засоби захисту рослин, то земля не постраждає. Коли аграрії більше вкладатимуть у землю, матимуть більшу віддачу й прибуток.
До речі, зауважують експерти, можна садити картоплю на початку чи посеред літа. Йдеться про так зване пожнивне, поукісне вирощування бульби. Це коли після збирання ранніх зернових і скошування багаторічних трав на їх місці висаджують картоплю, врожай якої збирають навіть у жовтні.
Нині ж у Мінагропроді не радять платити втридорога за картоплю. Незабаром її продаватимуть не за спекулятивними цінами, а за об'єктивними, тобто продиктованими ринком. Україна не залишиться без бульби. Її планується зібрати майже 23 млн т (торік — 23,6 млн т), а українцям треба лише 6 млн. Аби збити ціни, місцевій владі варто потурбуватися про організацію продовольчих ярмарків, на яких би селяни могли реалізувати свою продукцію, допомогти їм із транспортом.
Оптимальні терміни
Цими днями закінчуються оптимальні терміни посіву озимих культур. Уже зрозуміло, що через затяжні дощі аграрії не зможуть їх дотриматися. Саме через це майже третина посівів ризикує погано перезимувати, а в гіршому разі — замерзнути. За останніми даними, озимих на зерно посіяли 1,5 млн га. Це 18% від запланованих площ, що свідчить про суттєве відставання в темпах сівби проти минулого року. Пізні культури повністю залежать від температурних умов у жовтні і листопаді.
Днів зі значними опадами буде багато у жовтні, листопаді, грудні, попереджають науковці. Температура у жовтні триматиметься в межах норми чи буде нижчою. Для бабиного літа днів мало. У листопаді температура очікується вище середньобагатолітньої норми на 1–2 градуси. Заморозки на ґрунті зазвичай спостерігаються в середині вересня. Цьогоріч вони трохи запізнилися, що негативно впливатиме на незібрані культури.
Нині у ЗМІ з'явилося чимало застережень, що Європу очікує найхолодніша впродовж останніх ста років зима з морозами до квітня. Науковці кажуть, що холодні зими — нормальне явище. Зима 2014 року не відрізнятиметься від попередніх трьох років, які були нормальними. Зима почнеться наприкінці листопада. Його перші дві декади будуть теплими, далі різко похолодає. Грудень «порадує» холодом у другій половині, температура січня — в межах норми. Лютий налякає холодом.
Даних про екстремальну зиму немає. Вона буде звичайною — з хуртовинами, ожеледицею, з наметами мокрого снігу. Наукові дослідження погоди — більш широкі, але вони, на жаль, не завжди доступні синоптикам.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»