ПОЛТАВСЬКИЙ БУНТ
Події, які 27 вересня сталися в Полтаві, привернули своєю неординарністю увагу не лише вітчизняних, а й зарубіжних ЗМІ. За «рейтингом» сенсацій вони не поступаються подіям у Врадіївці, де, доведені до відчаю свавіллям правоохоронців, тамтешні жителі вдалися до штурму райвідділу міліції.
У Полтаві розлючений натовп штурмував уже міську раду, висловлюючи в такий спосіб протест проти дій міського керівництва, де втричі підвищили плату за комунальні послуги.
Як виборці ловили свого міського голову
На щастя, масштабного бунту з більш тяжкими наслідками вдалося уникнути. Хоча могло все закінчитися значно трагічніше. Учасники мирного мітингу перед міськрадою, перед тим перекривши рух на центральній вулиці і зім’явши міліцейський кордон, вибили шибки вхідних дверей і увірвалися всередину будівлі. Прорвавши кільце правоохоронців, десятки людей ринулися на другий поверх до приймальні міського голови, де вибили двері і почали ламати сусідні до кабінету градоначальника.
Лише ціною надзусиль організаторам мітингу вдалося стримати натовп і добитися того, щоб міський голова Олександр Мамай таки вийшов до людей, частину з котрих відвели до сесійної зали. Перед тим міліціонери вигнали з приймальні всіх сторонніх, у тому числі і телеоператорів, утворили каре і стали в шеренги в коридорі, буквально пробивши прохід для міського голови. Як з’ясувалося, градоначальник зачинився від натовпу не у своєму кабінеті, а в сусідньому, двері якого своїм ключем йому відкрила секретарка.
У щільному кільці правоохоронців під образливі крики Олександра Мамая провели до сесійної зали. Але й там розмови не вийшло, бо градоначальник відмовився письмово засвідчити свою готовність скасувати рішення про підвищення тарифів. Не написав і заяви про свою відставку, як того вимагали учасники мітингу. Кинувши аркуші паперу, які йому подали, міський голова швидко вийшов із зали через двері, що ведуть до сусідньої кімнати, — звідти можна пройти до його кабінету. Така поведінка і небажання міського очільника піти на діалог із виборцями остаточно розлютила людей, і вони кинулися слідом за головою.
Міліціянти вже завбачливо заблокували підхід до його кабінету, і у вузькому коридорі почалася бійка не на жарт. До приміщення міськради ввели бійців ОМОНу, і лише їм вдалося стримати натовп. Тим часом з’явилася інформація, що міського голову переодягнули у міліцейську форму і запасним виходом вивели з міськради. Дізнавшись про це, люди вщент заповнили сесійну залу, коридори міськради і заявили, що не підуть звідти, поки до них не вийде міський голова.
Верхи не можуть, а низи не хочуть
Підґрунтям для штурму міської ради в Полтаві, як відомо, стало рішення виконкому міськради підвищити квартплату та плату за вивіз твердого побутового сміття в 2,5-3 рази. Це рішення для більшості полтавців стало, наче холодний душ. Люди ще не оговталися від попереднього рішення міської влади, яка в червні 2013 року раптово підвищила плату за проїзд у міських автобусах з 2 до 2,5 гривень. До того ж зробила це в дивний спосіб. Частину міського транспорту перевели в режим так званого експрес-руху. Причому зробили це для найприбутковішого кільцевого маршруту, на якому не їздять комунальні автобуси, а лише один транспорт одного з приватних перевізників.
Це було вже друге впродовж останніх трьох місяців підвищення плати за проїзд у Полтаві. І одразу виявилося, що це був лише маневр влади, яка відверто підіграла приватним перевізникам, адже автобуси з табличкою «експрес», як і раніше, зупинялися на всіх, без винятку, зупинках, де саджали і висаджували пасажирів. Уже тоді назрівало масове невдоволення міським керівництвом, і почалися перші мітинги протесту.
Неправомірність підвищення плати за проїзд визнали в територіальному управлінні АМК України в Полтавській області. Прокуратура почала своє розслідування, але міська влада була непохитною. Напівпорожні «експреси» демонстративно курсували містом, не маючи табличок із розкладом руху та переліком зупинок, на яких мали зупинятися. Лише після зростання напруження в місті до критичної межі автобуси із табличками «експрес» через місяць раптово зникли з маршрутів. Так само, як і з’явилися. Будь-яких пояснень цій відверто сумнівній «операції» городяни від міської влади так і не почули.
Але це було не останнє цьогоріч випробування терпіння полтавців владою. Буквально за тиждень до початку нового навчального року в місті несподівано для громадськості закривають початкову школу в селищі Червоний Шлях, що на околиці обласного центру. Розгубленим батькам пропонують возити дітей до школи № 12, що за кілька кілометрів. Причому, дорогою-серпантином, яку рік тому закрили через загрозу зсуву. Зроблено це знову було без урахування думки громадськості.
Невдоволені жителі Червоного Шляху дітей на знак протесту проти свавілля міської влади до школи взагалі не повели. Але перед тим біля стін міськради пройшов мітинг з вимогою поновити заняття у закритій школі і таки дослухатися до голосу виборців. Уже тоді було закладено підвалини для подій 27 вересня.
Зокрема, мітинг переріс у штурм приймальні та кабінету завідувачки управління освіти міськвиконкому, яка не вийшла до людей і не пояснила ситуації. Лише після того, як розлючені люди виламали двері її кабінету, чиновниця з ними зустрілася. Відповідь була категоричною: влада не пристане на пропозиції, і малокомплектну школу не відкриють, бо невигідно для бюджету.
На знак протесту батьки взагалі не повели дітей до школи. 2 вересня перший урок для двох десятків учнів 1–3 класів провели попід стінами міської ради, де встановили парти. Надалі з дітьми проводили заняття в офісі однієї з політичних партій, згодом парти встановили під стінами Кабміну, потім Верховної Ради і Адміністрації Президента, куди привезли дітей із Полтави, вимагаючи вплинути на міську владу і відкрити школу.
Конфлікт навколо школи триває й донині, бо міська влада не пішла на поступки. 5 вересня 2013 року під час сесії міськради, де спробували обговорити це питання, міський голова Олександр Мамай заявив, що він обраний громадою і нею уповноважений розпоряджатися майном міста, тож робитиме так, як вважає за потрібне. А своє ставлення до його дій полтавці можуть висловити на наступних виборах...
Як відомо, виборів чекати не стали. Після того, як до поштових скриньок полтавців розкидали оголошення ЖЕО-2 (до речі, єдиного комунального підприємства, яке обслуговує всі будинки в Полтаві, що належать до комунального майна, бо ЖЕКи одразу після вступу на посаду Олександра Мамая були ліквідовані) про те, що з 1 вересня 2013 року в обласному центрі збільшено тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у 2,5–3 рази, критична маса була готова вибухнути.
Очевидно, зрозумівши це, в Полтавській облдержадміністрації спробували ситуацію врегулювати. Її посадовці неодноразово заявляли, що вважають це рішення хибним, бо його ухвалено з порушенням законодавства і без урахування думки самих городян. Тим більше, що зроблено це було одразу після того, як у Кабміні заявили, що тарифи на ЖКГ збільшуватися не будуть, а деінде, можливо, навіть стануть нижчими. У місті розцінили це, як цинічне знущання і пустопорожні заяви урядових чиновників, котрі не знають ситуації на місцях.
Тервідділення АМКУ рекомендувало скасувати ухвалене рішення як необґрунтоване і з численними порушеннями антимонопольного законодавства. Своє слово сказала також інспекція по цінах при Полтавській ОДА, де також визнали протизаконним рішення міської ради і рекомендували його скасувати. Натомість міська влада стояла непохитно, і виконком Полтавської міськради відмовився це виконувати.
У місті заявили про намір почати акції протесту, почали збирання підписів проти підвищення тарифів. Але й це не остудило гарячі голови членів виконкому і градоначальника. Думку територіальної громади вперто і демонстративно ігнорували. Головним аргументом влади було те, що за старими тарифами ЖКГ міста «ляже» остаточно. Полтавці, у свою чергу, намагалися переконати владу в тому, що більшість із них — пенсіонери з невеликими пенсіями, тож вони просто не витримають такої «шокової терапії», і влада остаточно перетворить їх на жебраків. Але цього у міськраді не почули. Або не хотіли чути...
Хто винен і що робити?
Сьогодні в Полтаві на кожному розі обговорюють події 27 вересня, коли мирний мітинг переріс у штурм міськради. Багато хто вважає, що спровокував народний гнів сам міський голова Олександр Мамай, котрий і на першому мітингу (17 вересня) не вийшов до полтавців, не захотів з ними зустрітися і 27 вересня, коли люди вимушено вдалися до крайнощів.
Дивно, але коли попід стіни міськради прийшли полтавці, міський голова поїхав в один із дитячих садків вітати його вихованців із відкриттям нової групи. Це в той час, коли біля міськради вже вирували пристрасті. Мітингувальники заявили, що не розійдуться, поки до них не вийде градоначальник. Тоді їм передали, що ініціативну групу з десяти людей прийме секретар міськради. Почуте обурило людей, бо вони остаточно зрозуміли, що міський голова їх ігнорує, і йому не цікава думка тих, хто прийшов до міськради. Сотні людей прямували на центральну вулицю, перекривши рух транспорту. Лише після цього Олександр Мамай повернувся на робоче місце, але до людей так і не вийшов. Що було далі — тепер знає вся Україна...
Цікаво було спостерігати за діями міліції, яка виявилася заручником ситуації, і правоохоронці залишилися сам на сам з розлюченим натовпом. Того дня до міськради відправили не менше сотні міліціонерів, але активності вони не виявляли. Очевидно, «врадіївський» синдром глибоко запав у свідомість, і міліціонери не загострювали ситуації до краю. Як тільки вона доходила до межі, вони відступали, звільняючи дорогу для розлюченого натовпу.
Того дня їм таки перепало: говорили про порваний формений одяг, зірвані погони і навіть про поламані ребра. Але прес-служба обласної міліції того дня двічі у своїй заяві наголошувала, що «порушень громадського порядку на мітингу... не було». Він, за оцінками правоохоронців, пройшов мирно, міліціонери ситуацію втримали під контролем...
Уже наступного дня на позачерговому засіданні виконкому Полтавської міськради було скасовано рішення про підвищення плати за послуги ЖКГ. Міський голова Олександр Мамай заявив, що зроблено це «враховуючи численні звернення громадян».
Бунт у Полтаві засудив і Прем’єр-міністр України Микола Азаров, відповідаючи на запитання щодо подій в обласному центрі на своїй сторінці у Фейсбуці. Але і він визнав помилку міської влади, доручивши главі Полтавської ОДА Олександру Удовіченку «привести до тями» полтавського міського голову. Губернатор, у свою чергу, визнав помилковими дії міської влади і зажадав від полтавського градоначальника покарати всіх, причетних до розробки нових тарифів. Щоправда, сталося це вже після того, як своє слово сказала вулиця, точніше — самі полтавці, котрі в радикальний спосіб оцінили дії своєї міської влади і дали зрозуміти, що теж мають право голосу. І якщо їх не хочуть чути, то вони змусять таки владу це зробити. Чи стануть події в обласному центрі повчальним уроком для чиновників — покаже час...
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»