ПРОЩАВАЙ, «ОКО ГОСУДАРЕВЕ»?
Система кримінальної юстиції в нашій країні внутрішньо суперечлива, а діяльність її суб'єктів характеризується дублюванням повноважень. У першу чергу це стосується прокуратури, яка попри демократичні зміни в суспільстві залишилася «оком государевим».
Місія нездійсненна
Привести правову і політичну систему до європейських стандартів — таке зобов'язання взяла на себе Україна, яка 1995 року першою з держав СНД вступила до Ради Європи. Одне з чільних місць серед тих обов'язків займає реформування прокуратури. З тих пір минуло 18 років, РЄ неодноразово нагадувала нам про цей боржок, проте віз і нині там.
З думкою про те, що прокуратуру необхідно реформувати, погоджуються всі, включно з очільниками цього органу влади. Адже принципи її діяльності відповідають умовам тоталітарної держави. І хоча протягом майже чверть століття політичні й економічні реалії в нашій країні зазнали докорінних змін, вона залишилася «оком государевим». Не зарадили цьому навіть понад два десятки змін і доповнень, внесені до ухваленого вже в незалежній державі (1991-го року) Закону «Про прокуратуру».
Це складно осягнути, але грізне відомство, наділене майже безмежною владою, є молодшою сестрою адвокатури і належить до однієї з нею сім'ї. Таке визначення дав відомий російський криміналіст, професор Санкт-Петербурзького університету Іван Фойницький (1847–1913). Сама назва походить від латинського слова, яке означає «піклуватися».
В Європі прокуратура виникла в ХІV столітті. Тоді королі для представництва своїх справ у судах обирали осіб із середовища адвокатів. У Росії прокуратуру створив Петро І 1722 року незабаром після прийняття титулу імператора, реорганізувавши фіскальну службу. Потім її кілька разів ліквідовували, а остаточно поновили 1922 року.
Невідповідність цього органу сучасним реаліям настільки очевидна, що в нашій країні проведено низку заходів із його реорганізації. Певно, найпомітнішим із них було позбавлення прокуратури 2001 року повноважень санкціонувати арешти й обшуки. Однак зміни, внесені до Конституції 8 грудня 2004 року, засвідчили: держава все-таки прагне залишити цей орган нереформованим. Оскільки тоді під виглядом захисту прав людини було реанімовано таку його функцію, як загальний нагляд.
Тобто відбулося повернення до старої системи радянської прокуратури, яка не відповідає європейським стандартам і практиці. Автори змін воліли не помічати колізії: серед функцій прокуратури — підтримання державного обвинувачення в суді, а також представництво в ньому інших інтересів держави. Але саме вона, її органи та посадові особи є порушником прав людини. Тож перед прокуратурою знову постала місія, яку неможливо виконати, не роздвоївшись: одночасно захищати права людини та інтереси держави. На практиці це зводиться до абсурду, коли держава з державою бореться.
Однак, незважаючи на всі перешкоди і гальмування, нині реформування прокуратури вийшло на фінішну пряму. В листопаді 2011 року глава держави створив робочу групу з цього питання. А в нинішньому серпні його радник, керівник Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента Андрій Портнов повідомив: підготовлено революційний законопроект про прокуратуру, який відправлено до Венеціанської комісії, котра має невдовзі дати свій висновок щодо нього. Після цього документ передадуть до Верховної Ради, яка зможе ухвалити його наприкінці жовтня, напередодні саміту Східного партнерства у Вільнюсі, де вирішуватиметься доля Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Революційні зміни
Про радикальність запропонованих у законопроекті змін свідчить хоча б те, що в ньому повністю скасовано загальний нагляд. Це означає, що відійдуть у небуття прокурорські протести, подання, приписи — повноваження прокурорів суттєво обмежать. До речі, це передбачено ще у Перехідних положеннях Конституції, ухваленої 1996 року.
Оборонці ідеї загального нагляду тривалий час спекулювали на необхідності представляти органами прокуратури інтереси малозабезпечених та інших вразливих верств у суді. Однак в Україні останнім часом уже зроблено вагомі кроки з надання громадянам кваліфікованої безоплатної правової допомоги, зокрема вона гарантована в кримінальному процесі. Незабаром її можна буде отримати при розгляді цивільних і адміністративних справ. Тож необхідність мати захисника в особі прокурора зникне.
Крім того, в згаданому законопроекті передбачено розширення прав адвокатів. Приміром, їм надається право безплатного доступу до державних баз даних, а державні органи повинні будуть відповідати на їхні запити таким чином, як тепер — на прокурорські. Адвокат також матиме право безперешкодного входу до приміщень підприємств для ознайомлення з необхідними для своєї діяльності документами. Інтереси неповнолітніх можуть представляти органи юстиції, а осіб, котрим потрібна медична допомога, — працівники офісу Уповноваженого з прав людини.
Що стосується захисту інтересів держави, то цим зобов'язані опікуватися апарати міністерств і центральних органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоуправління, які мають повноваження із загального нагляду. Навіщо дублювати ці функції?
Іншими словами, нашим громадянам доведеться поміняти свої звички — з усіх питань звертатися в прокуратуру. Вони повинні усвідомити, що всі суперечки вирішуються в суді.
Прокурор, не обтяжений невластивими для нього функціями, зможе зосередитися на кримінальному процесі, на керуванні слідством, отже, злочини в перспективі розкриватимуть якісніше.
Проектом закону також передбачено ліквідувати 122 спецпрокуратури (військові, екологічні, транспортні). Після того як загальний нагляд кане в Лету, а функції представництва держави в судах суттєво скоротять, згадані прокуратури втратять свої повноваження. Ліквідують також міські прокуратури в обласних центрах, натомість буде запроваджена уніфікована трирівнева система: місцеві прокуратури, регіональні і Генеральна.
Суттєве скорочення чисельності працівників неминуче, однак і в цьому бачимо загальноєвропейський тренд: у Франції, Німеччині, Іспанії, Італії на сто тисяч населення припадає щонайбільше шість прокурорів, в Україні — понад 20.
З нинішніх повноважень прокурорам пропонують залишити нагляд за дотриманням законодавства правоохоронними органами, підтримку держобвинувачення в судах за кримінальними справами.
Серед позитивних очікувань від ухвалення законопроекту називають також зменшення тиску на бізнес, поліпшення бізнес-клімату та інвестиційної привабливості.
Окремо варто сказати про доступ до професії. Його ускладнять. Процедура буде тривалою, включатиме анонімне тестування. Кандидати, які здадуть кваліфікаційний екзамен, зобов'язані пройти спеціальну підготовку при Академії прокуратури. Призначення на посаду відбуватиметься винятково на конкурсній основі. У системі прокуратури запровадять вищу і регіональні кваліфікаційно-дисциплінарні комісії, аналогічні тим, що нині діють в адвокатурі та системі судоустрою.
Вони, зокрема, перевірятимуть правдивість відомостей, які подав кандидат про себе. За рекомендацією комісії на посаду призначатиме керівник регіональної прокуратури (нині це входить до повноважень Генерального прокурора).
Підсумовуючи, можна сказати: шанси на формування в Україні прокуратури європейського зразка як ніколи високі.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- КАПЕЛАНИ БУДУТЬ У ЗАКОНІ
- ОБЛИЧЧЯМ ДО ПОТЕРПІЛОГО
назад »»»