ХТО ПЛАТИТИМЕ ПОДАТОК НА НЕРУХОМІСТЬ?
Міністерство доходів і зборів, як і обіцяло, з 15 квітня почало розсилати власникам нерухомого майна квитанції на сплату відповідного податку. І запевняє, що перевірити правильність нарахованих сум можна, звернувшись до податкової інспекції впродовж двох місяців від дня отримання повідомлення.
Коментуючи пропозицію Кабміну не справляти податку на нерухомість з фізосіб, доки не буде сформований реєстр його платників, очільник Міндоходів О. Клименко заявив, що Міністерство на 100% готове до збору цього податку. Перенесення дати розглядається для зручності платників, аби ті змогли перевірити дані й платити з 1 січня 2014 р. У разі схвалення закону про відкладення сплати податку на нерухомість гроші будуть повернуті людям.
Нагадаємо, що 1 січня 2011 р. набув чинності Податковий кодекс. У розділі «Місцеві податки і збори» є стаття, що передбачає справляння податку на нерухоме майно, відмінного від земельного. Однак у Прикінцевих положеннях ПК говориться, що стаття набуває чинності 1 січня 2013 р., щоб провести підготовчу роботу для забезпечення належного адміністрування податку.
Територіальні підрозділи податкової служби задовго до 2013 р. на своїх сайтах розмістили пояснення щодо того, кому належить сплачувати новий податок. Експерти ж почали коментувати економічні нюанси та юридичні наслідки законодавчої норми. Переважна більшость вважає, що податок на нерухомість має бути в Україні. Можна сперечатися стосовно його розміру, механізму сплати, визначення критеріїв, але те, що громадяни зобов'язані платити податок на нерухомість, не викликає сумнівів. Оскільки на інші доходи, зокрема й від бізнесу, податки люди платять.
Експерти прогнозують, що цей податок сприятиме розвитку ринку нерухомості. Кілька років тому чимало заможних людей вкладали гроші у неї: купували квартири, споруджували будинки, сподіваючись через деякий час вигідно їх продати. Проте криза зупинила ринок нерухомості, нині він майже мертвий. Ніхто нічого не купує, бо бракує грошей, а ціни високі. Коли власникам нерухомості доведеться платити за неї податки, вони, можливо, знизять ціни.
Платниками згаданого податку в ПК визначено фізичних і юросіб, резидентів і нерезидентів, які володіють житловою нерухомістю. Тобто квартирою понад 120 кв. м чи будинком у понад 250 кв. м. Виходить, цей податок стосуватиметься невеликої частини громадян. Не є об'єктом оподаткування житлова нерухомість, яка перебуває у держвласності або у власності територіальної громади, розташованої у зоні відчуження та безумовного відселення.
Під пільги підпадають дитбудинки сімейного типу, садові чи дачні будинки, але не більше одного об'єкта на одного платника податку. І ще житлова нерухомість, яка належить багатодітним та прийомним сім'ям, у яких виховують троє та більше дітей (не більше одного об'єкта на сім'ю). За рамками оподаткування — гуртожитки, сироти та їхні опікуни, навіть якщо вартість їхніх квартир сягає сотень тисяч доларів. Може бути, що сім'я з трьох чоловік матиме три дачі і нічого не платитиме за них.
Адже платник податку — особа, якій це майно належить на праві власності. Якщо майно належить різним особам, то в кожної будуть відповідні пільги — це випливає з норм закону. Тож будинки оформлятимуть на різних платників податку, зауважують юристи. Закон — ліберальний, кажуть експерти, у ньому немає драконівських норм. Він розрахований на свідомих платників податків, бо наша країна рухається до побудови правової держави. Механізми сплати податку визначають податківці і можуть видати підзаконні акти, які унеможливлять зловживання.
Політичне рішення
Люди із середніми статками не постраждають від нововведень, платитимуть багатії. І першими слід відреагувати тим, котрі турбуються про свій імідж. Зокрема, заможним нардепам варто задекларувати свої маєтки і сплатити з них податки. За ними підтягнуться інші, сподіваються експерти. Такий податок має рухатись не знизу, а згори — від керівників до підлеглих, бізнесменів середньої ланки. Якщо такий процес відбудеться протягом двох років, це буде великим позитивом для країни. Запроваджувати нові закони завжди непросто, кажуть представники влади. Досить згадати, як вводили ПДВ, акцизні збори.
Мусить пройти певний час, аби врегулювались усі нюанси. Так що нардепам, податківцям потрібно моніторити процес і оперативно подавати удосконалюючі пропозиції. Головне — почати. Протягом одного-двох років законодавець внесе відповідні зміни, удосконалить механізм сплати податку, життя підкаже, що краще оподатковувати. Поступово цей податок стане нормою життя, і з ним не буде проблем.
Законодавцю слід навчитися бути відповідальним перед суспільством і не тренуватися на людях, зауважують юристи. Податки необхідно зробити справедливими — це основний принцип податкового права. Запроваджуючи будь-який новий податок, треба пам'ятати, що він запрацює одразу. Нелогічно приймати законодавчі акти, а потім усувати їхні недоліки. Введення податку на нерухомість було політичним рішенням. Законодавець виключив з оподаткування більшу частину житлового фонду, надавши численні пільги. Отже, більшість громадян не платитиме нового податку.
Спочатку варто було розробити дієву схему оподаткування, розуміння суті нового податку, а потім його запроваджувати. Прийняли ж усе поспіхом. Про такий податок йшлося ще в законі про систему оподаткування 1994 р. За час, що минув, можна було врегулювати всі проблеми і нюанси, але цього не сталося.
Чомусь вирішили оподатковувати лише житлову площу, а не загальну, як у більшості країн. Тож не все побачене буде оплачене, визнають експерти. Бо за службові й технічні приміщення віддавати гроші не доведеться. Якщо багатій володіє будинком у Кончі-Заспі на двох гектарах із житловою площею 249 кв. м, конюшнею — 800 кв. м, спортивним залом — 500 кв. м, то може сказати податківцям «до побачення». Аналогічно вчинити можуть і люди з орендованим житлом незалежно від його площі.
У законі передбачено, що ставки оподаткування встановлюватимуть органи місцевого самоврядування, тобто сільські, селищні, міські ради. Для квартир площею не більше 240 кв. м та житлових будинків не більше 500 кв. м вони не можуть перевищувати 1% мінімальної зарплати (за квадрат), встановленої на 1 січня звітного року. Ставки не зафіксовані і будуть диференціюватися залежно від місця знаходження об'єктів житлової нерухомості. Цей податок сплачуватимуть раз на рік і сягатиме він 2,5–3 тис. грн. Для заможних людей — це невелика сума. Новий податок спрямовуватимуть до місцевих бюджетів, і ці гроші не будуть зайвими.
Саме місцева норма викликала чимало критики ще на стадії обговорення ПК. Зокрема, науково-експертне управління Верховної Ради підкреслювало: надання місцевим органам влади права визначати рівень оподаткування може призвести до необ'єктивного встановлення ставок. Юристи говорили про своєрідне поле для корупції — своїм і за хабарі можна буде надавати поблажки.
Аналітики зауважують, що в Україні завжди шукають приводи, аби відтермінувати введення важливих для суспільства законів. Науково-експертне управління ВР до кожного законопроекту висуває зауваження на 2–5 сторінках. Їх треба брати до уваги і рухатися далі. Є передвиборчі обіцянки В. Януковича про встановлення соціальної справедливості. Існує підтримка в суспільстві податку на нерухомість. Тож Україна має скористатися світовим досвідом.
Неекономічний підхід
Чимало юристів не згодні з тим, що розмір податку залежить від метражу житла, а не від вартості. Житлові квадрати у центрі столиці набагато дорожчі, ніж у райцентрі. Запропонований у законі підхід до оподаткування економічно необґрунтований, не відповідає суті податку на нерухомість. Законодавець виключив з оподаткування нежитлову і комерційну нерухомість, хоча стаття в ПК називається «Податок на нерухоме майно — житлове і нежитлове». У більшості країн податок на нерухомість платять із ринкової чи експертної вартості майна. В Росії була зафіксована вартість у 1991 р., потім проводилась інвентаризація майна, і податок платять із нинішньої вартості. В Україні вартість нерухомості не була зафіксована, тож БТІ видавали довідки, у яких вона не відповідала ринковим умовам.
Із введенням ПК при укладанні договорів купівлі-продажу вимагається ринкова вартість, експертна оцінка і сплата податків з експертної оцінки майна. Тобто треба готувати відповідних фахівців. Проблему з транспортним збором вирішили просто — встановили відповідні ставки й надали повноваження Кабміну раз на рік публікувати вартісні показники транспортних засобів і з цього визначати податок.
Платник податку не може провести оцінку сам, а повинен користуватися загальними даними, опублікованими офіційно. Якщо внести адекватні зміни до нового закону, подібна схема працюватиме і з нерухомим майном. Однак про це треба було потурбуватися завчасно, а не вводити новації поспіхом, кажуть юристи.
До того ж у ПК говориться, що інформацію про власників нерухомого майна податківці братимуть із Держреєстру речових прав, який запрацював 1 січня 2013 р. Це автоматично виключає всі реконструйовані, не введені в експлуатацію об'єкти нерухомості, які не відображені в реєстрі. На додачу до цього до реєстру інформацію слід вносити за заявою власника майна. Якщо він не здійснює ніяких операцій з майном, зокрема купівлі-продажу, то не зобов'язаний звертатися до держслужби і реєструвати своє майно. Зараз реєстр не наповнено повністю, і у податківців не буде достатньої інформації, аби нараховувати новий податок.
Виникатимуть проблеми і з певними поняттями, оскільки в реєстрі зазначено житлові будинки. Передбачено, що не підлягають оподаткуванню дачні будинки. Вони ж прописані у ПК саме як житлові, в яких на постійній основі відпочивають люди. Тож у реєстрі не буде відображено, що це дачі, і треба буде у судовому порядку доводити, що вони не оподатковуються.
Розкішно жити не заборониш
Експерти погоджуються, що новий податок — політично-економічна акція, крок до соціальної справедливості. Заможніші мають платити більше податків. Тоді не буде соціальної ненависті. Адже більшість людей впевнена, що багатії нажили свої статки нечесно. Вважається, що податок на нерухомість, хоч і у недосконалій формі, є прообразом податку на розкіш, про який депутати вже давно говорять, але так і не приймають.
Зокрема, торік документ, який юридичною мовою називався «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо оподаткування багатства та предметів розкоші», спричинив чимало дискусій під час громадського обговорення. Його попередню редакцію розкритикував глава уряду М. Азаров. За його словами, розробники спотворили концепцію і зміст закону. Відтак у квітні 2012 р. уряд відхилив законопроект «Про податок на розкіш» і доручив профільним відомствам напрацювати новий з урахуванням усіх конструктивних побажань.
Адже його завданнями мають бути не фіскальні функції, а принцип соціальної справедливості. Багаті повинні поділитися із суспільством частиною своїх доходів, які витрачають на розкіш. Тому до останньої редакції законопроекту були внесені поправки щодо оподаткування атрибутів багатства, якими володіють не лише фізичні, а й юрособи. Це, на думку законодавців, не дозволяло б багатіям вписувати особисті скарби до майна своїх підприємств і таким чином уникати оподаткування.
Розкішшю за параметрами нового документа вважалася квартира загальною площею понад 200 кв. м; дачні або садові будинки, котеджі у понад 500 кв. м; об'єкти житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податків, загальною площею понад 600 кв. м. А також дорогі і з великим двигуном авто, літаки, гелікоптери, яхти. Пропонувалось обкладати 10%-ним податком покупки дорогоцінних металів, годинників, телефонів, хутряних виробів, картин. Тож на перший погляд цей перелік товарів, про які звичайні українці могли лише мріяти, мусив потрапити під пильне око податківців. За володіння ними їхні власники мали ділитися з державою.
Утім, як наголошували експерти, розробники закону врахували не весь масив багатства. Заможні люди свої основні доходи отримують у вигляді дивідендів від бізнесу, акцій. Такі доходи оподатковували за ставкою у 5% і до цього законопроекту не внесли. Тож зауважень до принципів оподаткування предметів розкоші у знавців справи не поменшало. Приміром, попри те, що уряд відмовився від намірів установити 20%-вий податок для фізосіб, чий місячний дохід перевищує 15 мінімальних зарплат, нові норми щодо метражу нерухомості могли торкнутися деяких представників середнього класу.
Автори законопроекту пропонували встановити ставку податку на нерухомість на рівні 2% від розміру мінімальної зарплати за 1 кв. м загальної площі об'єкта нерухомості. Тоді мінімальна сума податку з квартири у 200 кв. м становила б 4400 грн. Якщо врахувати, що таку суму власник розкішної квартири платив би раз на рік, вона його б не розорила. А для сільських мешканців, які все життя власним коштом споруджували будинок, це суттєві витрати.
Експерти застерігали, що багатії, які мали кілька будинків чи квартир у понад 600 кв. м, зможуть уникнути оподаткування через недосконалість законодавства. А саме через відсутність на той час реєстру нерухомого майна та Земельного кадастру. Бо відстежувати об'єкти житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, дуже складно. Можна мати квартиру у Києві, Криму, дачу, і ця інформація не була зведена в одному реєстрі.
Торік Закон про податок на розкіш депутати не прийняли. Навіщо ділитися з державою і бідними, яких у країні 85%, краще витрачати гроші на себе багатого. Можливо, мудрішим буде нинішній парламент. Оскільки краще поділитися, ніж накликати на себе біду і віддати все, нажите непосильною працею, розлюченому несправедливістю люду.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»