ВИЇЗНА РАДА
ПІСЛЯМОВА ДО ТАК ЗВАНОГО ПАРЛАМЕНТСЬКОГО ЗАСІДАННЯ ВІД 4 КВІТНЯ
Мабуть, таки правду кажуть, що вдруге трагедія неодмінно повторюється у вигляді фарсу. Так зване засідання Верховної Ради від 4 квітня, справді, відгонило відвертим фарсом. Навіть попри те, що більшість політиків, політологів, та й рядових громадян дали йому промовисту назву — «регіональне ГКЧП»...
Поза межами приміщення на Грушевського, 5, у новітній українській історії парламентські засідання відбувалися нечасто. Уперше так сталося після повторного обрання Леоніда Кучми на посаду президента України, наприкінці 1999 року. Леонід Данилович так хотів, щоб до нього на інавгурацію зібралося побільше людей, що закликав депутатський корпус перенести урочисте засідання парламенту до Палацу «Україна».
Відповідне рішення депутати ухвалили лише з другої спроби, бо не надто воліли з’їжджати (навіть на один день) із насиджених місць. У результаті — вільні місця у великому залі в авральному режимі заповнювали представниками секретаріатів провладних фракцій, студентами окремих вузів і навіть персоналом самої «України»...
Другий «вояж» народних обранців за межі приміщення «під куполом» стався невдовзі. На початку 2000-го Кучма вирішив, що в Раді неодмінно має бути пропрезидентська більшість, після чого 259 нардепів, буцімто, не маючи змоги засідати в «канонічному» місці, подалися до Українського дому. Саме там було переобрано все парламентське керівництво на чолі зі спікером. Жодного (!) комітету тодішні «більшовики» опозиції не залишили.
І от настав день 4 квітня 2013-го. Узагалі, дехто з представників преси того дня гарячково поглядав на календар — а чи не переплутали члени ПР дні? Подібний «жарт» із так званим засіданням у приміщенні парламентських комітетів на вулиці Банковій доречніше було б проводити не 4-го, а 1 квітня...
Якщо ж серйозно, то впродовж тижня, що минув від тих буремних подій, хто і як тільки не намагався пояснити чи засудити поведінку 244 нардепів, що засідали в незручному (з їхніми апетитами!) приміщенні на Банковій. Але регламент ВР (який, на відміну від 2000 року має силу закону, а не внутрішньопарламентського дороговказу) засвідчує наступне. Пленарне засідання Верховної Ради може відбутися поза межами приміщення на Грушевського, 5, але для цього необхідно ухвалити відповідне рішення.
Те, що депутати ухвалювали таке «рішення», уже перебуваючи на Банковій, не витримує жодної критики. Бо ж, навіть за їхньою логікою, засідання на той момент уже розпочалося. А отже, всі голосування за зміну місця засідання відбувалися заднім числом.
Дуже дивно було слухати пояснення спікера Володимира Рибака, котрий заявив, що на засідання його запросили... «рєбята». От де справді може потирати руки попередній керівник парламенту Володимир Литвин. При всій суперечливій роботі попереднього парламенту можна не сумніватися: на подібний крок Литвин би не пішов. Він умів хоч формально дотримуватися сяких-таких законодавчих норм.
Зрозуміло, що опозиція не має наміру визнавати все те, що відбувалося в законодавчому органі 4 квітня. І тут поки що криється певна інтрига. Як довго вона триватиме — наразі невідомо. З одного боку, «регіонали» та комуністи не взялися продовжувати свій «похід по кутках». І наступного дня — 5 квітня — слухняно завітали «під купол». А побачивши продовження блокування трибуни опозицією, мирно розійшлися.
Себто, схоже на те, що наразі їм був потрібен лише такий собі показовий бліц-кріг. Це підтверджує і заява спікера Рибака про намір підписати всі ухвалені поза парламентською залою рішення. Звісно, автографи ще не матимуть вирішального значення. Останнє слово, в будь-якому разі, буде за Віктором Януковичем.
Утім, за такими потужними політичними баталіями неважко «заблукати в трьох законодавчих соснах». А саме — не надто й вникати: за що саме «голосувала» частина парламентарів на своєму «виїзному» засіданні? А голосування ці були вельми показовими, що дає підстави подивитися на них прискіпливіше.
Отже, за словами голови парламентського Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією Віктора Чумака, один із «ухвалених» у нелегітимний спосіб законопроектів (№ 0884) закладає у схему державних закупівель відверто корупційну норму. Зокрема, він вводить нові кваліфікаційні вимоги до учасників закупівель. Наприклад, іноземних виробників ліків, згідно з «ухваленими» правилами, по суті, позбавляють можливості брати участь у тендерах. Причина — за нормами проекту № 0884, учасник тендеру повинен мати не лише необхідну матеріально-технічну базу, а й власні виробничі потужності.
«На практиці це означатиме торжество посередників,— запевняє парламентар.— Вони лише імпортуватимуть іноземні ліки, пакуватимуть їх у коробки на «власних потужностях» і вдесятеро дорожче продаватимуть державі».
Не менш скандальний і законопроект № 2291, покликаний внести зміни до закону «Про угоди про розподіл продукції» та створити при Кабміні новий дорадчо-консультативний орган (міжвідомчу комісію). Ця комісія з огляду на свій статус та колегіальність нестиме мінімальну відповідальність, але буде наділена серйозними владними повноваженнями. Зокрема, затверджуватиме перелік конкурсної документації, здійснюватиме державний контроль за виконанням угод про розподіл продукції тощо.
А от низку законопроектів, поданих урядом (!!!) у рамках Програми адаптації українського законодавства до європейських норм, «засідання» на Банковій провалило, що дозволяє поставити зовсім не риторичне запитання: а чи й справді ПР виступає за євроінтеграцію, про що подекуди так патетично виступають їхні спічрайтери?
Причому, йдеться не про якісь рядові документи, а про комплекс антикорупційних законів, що їх готувало Міністерство юстиції. По-перше, це проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері запобігання і протидії корупції». Цей документ стосується питання криміналізації цілої низки корупційних діянь, які наразі в Україні вважаються адміністративними проступками. Цей самий законопроект передбачає введення кримінальної відповідальності за хабарництво в приватній сфері. Фахівці наголошують: без схвалення цього законопроекту чиновник доволі легко може обійтися штрафом за корупцію. Відтак і далі не почуватиме особливих перепон, вимагаючи нових і нових хабарів.
Так само зняли з розгляду й законопроект № 2032, котрий, фактично мав привести законодавство України у відповідність із положеннями міжнародно-правових договорів, зокрема Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції та Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією.
Показово, що згадані законопроекти пройшли розгляд у комітетах, котрі очолюють представники опозиції. Це — Комітет з питань боротьби з корупцією (голова — уже згадуваний Віктор Чумак з «УДАРу») та Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (голова — Андрій Кожем’якін із «Батьківщини»). Обидва комітети не пішли шляхом «чим гірше, тим краще», а підтримали урядові ініціативи, вочевидь розуміючи необхідність підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. А от провладна більшість відклала проекти в довгу шухляду...
Щоправда, цьому феномену може бути ще одне пояснення. Представники ПР, попри усі заяви на публіку, все ж таки усвідомлюють, що дійство від 4 квітня не має нічогісінько спільного з парламентським засіданням. Отже, справді доленосні проекти «застовбили» для приміщення на Грушевського, 5? Утім, подібні припущення навіть авторові цих рядків видаються аж надто оптимістичними.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
- НАЙБІЛЬШИЙ ОПТИМІСТ, або З ПОВЕРНЕННЯМ, ПОЛЬОВИЙ КОМАНДИРЕ!
назад »»»