ЩОБ «ВАША ЧЕСТЬ» СПРИЙМАЛОСЬ АДЕКВАТНО
Незабаром в Україні з'явиться новий Кодекс суддівської етики. На нього покладають сподівання як на механізм, котрий сприятиме поверненню авторитету судді. Керуючись принципами цього документа, судова система буде здатна вичавлювати зі свого середовища тих, хто своєю поведінкою ганьбитиме її.
Повинен бути еталон
Чи може суддя спілкуватися у Facebook, брати участь в обговоренні на інтернет-форумах чи конференціях, влаштованих за фінансової підтримки недержавних організацій, брутально лаятись при двірникові, котрий обслуговує його будинок? Ці та інші, здавалося б на перший погляд, дріб'язкові питання незабаром будуть урегульовані Кодексом суддівської етики.
Уже давно ні для кого не секрет, що авторитет суду і суддів перестав бути беззаперечним, як колись. Що треба зробити, аби звичне звернення до служителя Феміди «Ваша честь» не викликало глузливої посмішки чи запитання «А про кого це?» Одним із механізмів повернення довіри до цієї інституції, а також забезпечення права громадян на справедливий суд, є саме згаданий кодекс.
Вступаючи на посаду судді, особа складає присягу, в якій дає обітницю «об'єктивно, безсторонньо, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципами верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що можуть ганьбити звання судді та принижують авторитет судової влади».
Нині в Україні діє кодекс суддівської етики, ухвалений 2002 року. Його текст уміщається на одній сторінці і має суто рекомендаційний характер. Він не відповідає сучасним реаліям, адже 2006 року Економічна та Соціальна Рада ООН схвалила важливий документ — Бангалорські принципи поведінки суддів. Крім того, кодекс 2002 року вступив у конфлікт із положеннями Закону «Про судоустрій і статус суддів», ухваленого 2010-го. До речі, у цьому нормотворчому документі зафіксовано: питання етики судді визначається відповідним кодексом, що затверджується з'їздом суддів.
2006 року вже була спроба вирішити це питання законодавчим шляхом. Андрій Портнов (на той час народний депутат) подав законопроект щодо затвердження кодексу професійної етики судді. Зокрема, у ньому було зафіксовано положення про те, що здійснення служителем Феміди вчинку, несумісного з його статусом, може спричинити початок процедури позбавлення повноважень. Проте парламентарії цей документ не підтримали, адже вони наполягали, що етичні правила — то сфера компетенції суддівського самоврядування.
Тож його найвищий орган — з'їзд суддів, який розпочинає роботу сьогодні, має затвердити Кодекс суддівської етики.
Чи означає це, що з понеділка все піде інакше? Як зазначає заступник Вищої кваліфікаційної комісії суддів, суддя Верховного Суду Микола Пінчук, яке суспільство, такі й судді, адже з його представників формуються всі гілки влади, і судова — не виняток. Служителі Феміди — породження нашого соціуму з усіма його вадами, тож не можуть бути безгрішними. Але має бути еталон, взірець, прагнути якого повинні мантієносці.
На розгляд делегатів з'їзду планують винести два проекти кодексу, які пройшли обговорення. Один розробила Рада суддів, інший підготували члени Асоціації українських правників (АУП) — працівники Інституту законодавчих передбачень і правової експертизи під керівництвом професора Василя Костицького. Цей звід правил урахував напрацювання проекту Ради суддів і Бангалорські принципи та отримав схвалення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі.
Кодекс стосуватиметься не тільки професійних суддів чи присяжних, а також кандидатів, які прагнуть отримати цю посаду. Пропонують поширити його принципи й на тих, хто пішов у відставку, адже всі ці особи обрали не просто професію, а спосіб життя. Їх ніхто не примушував ставати суддями, зауважує Василь Костицький.
Вочевидь, не всім це буде легко сприйняти, тому що досить вагомий відсоток служителів Феміди вважає: коли я в мантії, то моя поведінка відповідає еталону, а як зняв її, то мені все дозволено. Про те, що це не так, свідчить практика. Як інформує член Вищої кваліфікаційної комісії суддів Віктор Мікулін, останнім часом неетичну поведінку чотирьох суддів (не під час виконання службових обов'язків, а поза судовим процесом) розглядають як порушення присяги і можуть їх за це звільнити.
Важливі нюанси
У проекті АУП згадують загальновідомі речі: справедливість, непідкупність, чесність, незалежність, неупередженість, компетентність, старанність, на які є посилання в законі. Автори документа наголошують: ці категорії є і в Бангалорських принципах, тож оминути їх неможливо.
Один із розробників нового Кримінального процесуального кодексу — виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадій Бущенко, коментуючи цей документ, наголошував: нашим людям потрібна максимальна деталізація, інакше можливі несподівані варіанти тлумачення тієї чи іншої норми.
До уточнень прагнули також учасники обговорення цього кодексу. Начальник кафедри Національної академії внутрішніх справ Юрій Ірхін пропонує положення про те, що суддя не повинен застосовувати образливих слів, доповнити згадкою про жести і міміку. Він нагадав, що за один лише жест кілька років тому було розформовано «Кобру» — найефективнішу структуру в системі МВС.
Зауваження також викликає теза про рівність. Одним з її аспектів є те, що суддя повинен бути позбавлений симпатій чи антипатій, або хоча б не демонструвати їх. Як свідчить практика, тут можуть бути важливі нюанси. Служитель Феміди не повинен надміру активно підкреслювати свою належність до тієї чи іншої конфесії, що діє в певній місцевості. У нашій багатоконфесійній державі це може викликати сумнів у неупередженості, як, скажімо, православна ікона в кабінеті судді на Вінниччині, де багато католиків.
Якщо вже йдеться про деталізацію задля уникнення непорозумінь, слід згадати про те, що в проекті, підготовленому Радою суддів, пропонували конкретизувати тезу, де зазначено, що судді заборонено приймати подарунки, доповнивши її нормою з Бангалорських принципів, де таке застереження поширюється на членів родини служителя Феміди і працівників суду, а також заборонено вимагати презенти.
Утім, виписати в кодексі все неможливо, та й навряд чи потрібно, наголошує Василь Костицький. Головне — закласти базові принципи. Тоді буде зрозуміло, що суддя, приміром, не має права називати словом «воно» особу, яка звернулася за захистом своїх інтересів до адміністративного суду, хоча жодна експертиза не визнає це слово образливим. І те, що сталося це не під час судового процесу, а в ході обговорення якоїсь проблеми на нечисленному семінарі, не має значення.
Контроль за виконанням кодексу здійснюватиме комісія етики суддів. Багато служителів Феміди хотіли б, щоб такий орган був, адже інколи їм важко визначити, як поводитися в тій чи іншій ситуації. У такому разі вони могли б звернутися до комісії й отримати її експертний висновок.
Новий кодекс має шанс не стати просто декларацією, як його попередник. Запорукою цьому є ст. 83 Закону «Про судоустрій і статус суддів», в якій указано, що систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, котре підриває авторитет правосуддя, може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- «ТРИЗІРКОВИЙ» ІЗОЛЯТОР
назад »»»