ГУРТОМ ЛЕГКО Й БАТЬКА БИТИ?
ЯК ШВЕЙЦАРСЬКІ ФАХІВЦІ ДОПОМАГАЮТЬ УКРАЇНІ ПРОВОДИТИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ ВЛАДИ
Новообрані парламентські комітети потихеньку починають «втягуватися» в роботу. Скажімо, Комітет з питань державного будівництва й місцевого самоврядування цими днями на своєму засіданні ухвалив рішення рекомендувати парламенту призначити позачергові вибори сільських, селищних і міських голів у 72 населених пунктах нашої держави. Якщо відповідне рішення буде підтримане, місцеві свята демократії тут відбудуться 17 жовтня.
На жаль, у переліку «виборних» населених пунктів, як і раніше, немає столиці. Навіть попри те, що вибори тут слід проводити не позачергово,— законно обраного мера Києва немає вже кілька років.
Чиє самоврядування «місцевіше»?
Така ситуація вже вкотре доводить, що проблеми з місцевим самоврядуванням в Україні нікуди не зникли. Навіть попри те, що відповідний закон є одним зі «старожилів» вітчизняної нормативно-правової бази,— торік з моменту його ухвалення минуло 15 років.
Звичайно, за мірками більшості європейських країн, і цей термін є мізерним. Утім, стосовно розвитку місцевого самоврядування в державах Старого світу, чимало українців перебуває у полоні хибних постулатів. Скажімо, чи не найпоказовішим прикладом держави, де розвиток місцевого самоврядування межує з досконалістю, є Швейцарія. Однак експерти, котрі детально вивчали всі політичні нюанси цієї країни, наголошують на тому, що брати з неї приклад Україні... практично неможливо. Річ у тім, що нинішня державна модель Швейцарії утворилася в результаті делегування повноважень від кантонів до центру. В Україні ж — ситуація діаметрально протилежна: центр, хоча й з величезними потугами, але змушений поступово ділитися повноваженнями з місцевими громадами...
І все ж таки українсько-швейцарське співробітництво в окремих галузях приносить свої результати. Скажімо, проект DESPRO, котрий якраз і спрямований на підтримку децентралізації в нашій державі. Цей проект передбачає три фази і розрахований до 2017 року.
Зрозуміло, що за чотири роки Україна не досягне європейських висот у питанні децентралізації. Немало залежатиме і від результатів майбутніх президентських виборів, адже чинний проект розпочався наприкінці 2006 року з відповідного звернення попереднього глави нашої держави Віктора Ющенка до швейцарського уряду.
Цікаво, що саме тепер, у січні нинішнього року, завершується друга фаза проекту DESPRO. За словами директора Швейцарського бюро співробітництва в Україні Гуідо Бельтрані, впродовж шести років було реалізовано 78 проектів на суму близько 37,3 млн грн лише у сфері водопостачання. Більшість із них нині вже завершені.
Рішення стосовно продовження співпраці має ухвалюватися на державному рівні в Швейцарії. У контексті охолодження ставлення до України з боку багатьох держав Європи через політичні переслідування опонентів нинішньої влади такий розгляд може принести найнесподіваніші результати. Хоч уже згадуваний Гуідо Бельтрані — оптиміст і переконаний у продовженні співпраці.
Якщо так і станеться, то третя фаза проекту передбачатиме подальшу розбудову ефективних механізмів надання послуг на рівні громади та посилення національного діалогу щодо реформ місцевого самоврядування та децентралізації.
В епіцентрі— Вінниччина
За цими сухими канцелярськими словами справді стоять конкретні справи, які вже вдалося здійснити. Нещодавно експерти DESPRO разом із фондом «Українська перспектива» запросили українських журналістів відвідати Вінниччину — область, де окремі проекти впроваджуються особливо активно. Вивчаючи ситуацію в Україні, швейцарські фахівці дійшли висновку, що громадянам нашої держави подекуди самим дуже непросто звикати до необхідності підвищення самоврядування. Хтозна, можливо, тривала централізація влади наклала такий сильний відбиток на свідомість представників місцевих громад?..
Показово, що навіть на початку співпраці швейцарські партнери наголошували: будь-який проект вони не фінансуватимуть стовідсотково. Скажімо, в уже згадуване водопостачання сільських населених пунктів, що коштувало 37,3 млн грн, Швейцарська конфедерація внесла лише 13 мільйонів. Ще 6,3 млн грн віднайшли місцеві бюджети. Решту ж 18 мільйонів громада назбирала власними силами.
На думку експертів, лише таким чином розвиток місцевого самоврядування в Україні рано чи пізно стане реальністю. Причому йтиме саме знизу нагору, а не навпаки.
Приміром, Вінницька область, а точніше — Калинівський район, де нещодавно побував автор цих рядків у складі журналістської делегації. Цей район іноді називають справжнім «першопрохідцем» пілотного проекту, присвяченого децентралізації влади в державі. Скажімо, в селі Черепашинці нині повністю забезпечено водопостачання для всіх мешканців. Далеко не кожен сільський населений пункт нашої держави може похвалитися такими досягненнями.
Розпочинаючи проект, громада Черепашинців уже мала певний досвід самоорганізації населення, отриманий під час газифікації села, будівництва котельні та реконструкції будинку культури. Також за участі населення було облаштовано футбольне поле й автобусні зупинки.
Що ж стосується водопостачання, то до реалізації проекту DESPRO лише п'ять вулиць обслуговував водогін, побудований ще в 60-х роках минулого століття. У 2006-му ці вулиці було відключено від централізованого водопостачання. Причина — банальна: нестача води у свердловинах.
Не надто могли зарадити ситуації й місцеві криниці. Рівень води в них значно знизився і упродовж кількох років у Черепашинцях пересохла понад половина криниць. До речі, мешканці цього вінницького села тут — далеко не єдині. Протягом останніх 10–15 років рівень пересихання та забруднення криниць у державі катастрофічно зростає. За найоптимістичнішими підрахунками, 16 відсотків криниць по всій державі зараз забруднені, і вживати їхню воду небезпечно. Наводять і песимістичні дані — цифру в 45–50 відсотків.
Та повернімося до Черепашинців. Ще якихось три роки тому від нестачі води тут потерпали не лише мешканці відключених від водопостачання вулиць, а й об'єкти соціальної інфраструктури — лікарська амбулаторія та дитячий садок. Саме тому проект DESPRO «назрів» тут надзвичайно вчасно.
Не плюй
у криницю...
Згадує сільський голова Черепашинців Наталія Черниш: «На той час, у 2007 році, ситуація з водопостачанням села була просто-таки катастрофічною. Навіть у тих людей, котрі будували собі криниці, вода не затримувалася. Буквально через кілька тижнів, а то й днів вона зникала. Біля тих же криниць, де вода була, подекуди займали черги ще з четвертої години ранку, причому дехто змушений був іти через усе село. Це було просто жахливо.
Збудований новий водогін було взято на баланс сільської ради. Це артезіанська свердловина, водонапірна башта і сам водогін протяжністю 3,5 кілометра. У 2010 році наша сільська громада вирішила продовжити будівництво водопровідних мереж. Розташування села таке, що однієї артезіанської свердловини нам замало. Саме тому було вирішено розпочати будівництво ще трьох свердловин, двох водонапірних башт і однієї спеціальної споруди з двома гідроакумулюючими баштами. У 2012 році і цей проект було успішно реалізовано.
Отже, тепер наше село має чотири артезіанські свердловини, три водонапірні башти, одну споруду з двома гідроакумулюючими баками і протяжність водогону близько 18 кілометрів».
До речі, про гідроакумулюючі баки, про які згадала Наталія Черниш, варто сказати кілька слів детальніше. Це — новітні технології, що застосовуються у водопостачанні й покликані зберігати енергію при їхньому використанні. Застосування саме енергозберігаючих технологій було однією з умов швейцарської сторони ще під час початку будівельних робіт.
«Сам водогін перебуває на балансі сільської ради, однак вона не має права надавати платних послуг, — продовжує свою розповідь Наталія Черниш.— Отож послуги з надання людям чистої води надає приватний підприємець. Хоча з нового року ми плануємо вдосконалювати систему надання послуг. Зокрема, розглядаємо можливість створення кооперативу, котрий міг би надавати і якісь інші послуги, скажімо, щодо освітлення доріг, вивозу сміття тощо. Але це — поки що у планах.
Вартість кубометра води в нас становить п'ять гривень три копійки. Мушу зауважити, що в кожному домі є лічильники. Це також була одна з вимог швейцарської сторони».
Ярослав ГАЛАТА
Вінницька обл. — Київ
ДОВІДКА. Як свідчать архівні дані, село Черепашинці було засноване у XV столітті. Спочатку воно називалося селищем і розташовувалося на території, що тепер зайнята лісом,— приблизно за півтора кілометра від нинішнього села. Колись ці землі потерпали від набігів кримських татар. Саме для оборони мешканці села створили захисний рубіж — фортецю, обнесену валами і глибоким ровом, наповненим водою. Однак на початку XVII ст. татарська орда вщент розграбувала селище і забрала його мешканців у рабство. Ті ж, хто вцілів, перейшли на нове місце проживання за три кілометри від старого поселення. Нове село, буцімто, було збудоване на місці старих побоїщ. Свідченням цього є кургани, при розкопках яких було знайдено чимало останків. Саме цей факт живить переказ про походження назви села Черепашинці, яке нібито збудоване на людських черепах.
Другий народний переказ доводить, що в давнину селище називали Вишенька, а нове поселення було поміж трясовин, які й боронили селян від нових набігів кочових племен. У цих болотах водилося багато панцирних черепах, що й дало назву новому селу.
також у паперовій версії читайте:
назад »»»