ЛІТО ПАХНЕ ТРАВАМИ, А ЦІЛЮЩІ ТРАВИ — ДЖЕРЕЛО ЗДОРОВ'Я
Пізнання живого світу відбувається через спілкування з природою, а людина — це частина природи і не може жити без неї. Відчувати це треба душею, а для цього потрібно навчитися сприймати природу, як підказує настрій.
Рослини помічаєш тільки тоді, коли принаймні знаєш їхні назви. Йдучи на роботу, зверніть увагу, що росте зовсім поруч — крокуєте ви по міському асфальту чи сільською стежиною, поряд із якою пробивається травичка або квітка. Ось кульбаба, а це — мати-й-мачуха, а ось сині непоказні квіточки, які припали пилюкою,— та це ж цикорій!
Улітку у повітрі, що дзвенить співом жайворонків, ллється п'янкий аромат нагрітих сонцем трав. Зелений килим на луках прикрашений різнокольоровими вкрапленнями великої кількості квітів. Так і хочеться прогулятися по м'якій, як шовк, траві та вбирати пахощі цього медового різнотрав'я! Куди не глянеш оком, скрізь хвилюються під легеньким вітерцем трави і квіти, й від цього на душі стає спокійно і затишно. Луки — не тільки чудове місце для відпочинку, а й для збирання багатьох лікарських трав.
Цілющі властивості рослин відомі від зародження культури в житті людини. Здавна для профілактики та комплексного лікування багатьох захворювань використовують цілющу силу трав. Навіть у назвах рослин відбився глибинний пошук нашими пращурами сутності та призначення кожної з них.
Скажімо, материнка, бо допомагає жінці впродовж усього життя. Іван-чай, миколайчики — це вже чоловічі трави. А от печіночницю використовують для лікування хвороб печінки, чистотіл — теж зрозуміле призначення. Чимало рослин, які радують наш погляд під час прогулянки лугом чи лісом, приносить користь. Знаючи, які трави корисні у який час року, можна збирати їх, щоб використовувати від недуг.
Чебрець-чарівник
Чебрець (тим'ян, богородська трава) овіяний легендами глибокої старовини. Першій письмовій згадці про цю рослину вже п'ять тисяч років. Здавна застосовували його як антисептичний засіб, для зміцнення зору, від шуму і дзвону у вухах. За легендами, чебрець народився із гірких сліз Олени Прекрасної, які впали на землю. Вважалося, що ця рослина приносить удачу, тому у відварі чебрецю купали маленьких дітей, аби вони були щасливі. Дорослі спали на подушках із чебрецю, щоб бути здоровими й жити довго.
Застосовують чебрець у народній і клінічній медицині як рослину, що має протизапальну, а також протисудомну, болезаспокійливу та седативну дію. Крім того, його призначають для загоювання ран, поліпшення апетиту, нормалізації діяльності шлунка, печінки та підшлункової залози.
Настій, відвар і рідкий екстракт чебрецю застосовують при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів, туберкульозі та бронхіальній астмі, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, радикуліті, а ще як засіб, який очищує лімфатичні вузли. Зовнішньо траву використовують для компресів, примочок і ароматичних ванн при захворюваннях суглобів і м'язів. Не можна вживати чебрець при складних порушеннях серцевої діяльності, виразці шлунка, гострих захворюваннях печінки, нирок і щитоподібної залози, а також під час вагітності.
Одолян-зілля
Так називають валеріану лікарську і, мабуть, немає людини, яка б не знала про її цілющі властивості. Корінь валеріани заспокоює і розслабляє. Це — найкращий засіб для лікування нервової системи. Рослина відома ще з давніх-давен. Греки і римляни вважали валеріану ефективним лікарським і вишуканим парфумерним засобом, додавали її у вина, приймали заспокійливі та розслаблюючі ванни. Валеріану вважали здатною керувати думками, засобом, що зміцнює мозок. Наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст. у медицині вона була одним із важливих лікарських засобів.
У наш час із лікувальною метою використовується корінь з кореневищем. Ця рослина діє як заспокійливий засіб при безсонні та є своєрідним снодійним. Більшість заспокійливих засобів, які можна купити в аптеці без рецепту, мають у своєму складі валеріану. У результаті численних досліджень щодо її впливу на організм людини було встановлено, що засоби, які на 80 відсотків складаються з цієї трави, діють не менш ефективно, ніж найвідоміші снодійні таблетки. Валеріана — єдиний рослинний засіб, який може допомогти людям, котрі потерпають від безсоння, і не шкодить.
Валеріану приймають як у таблетках, так і у краплях. Можна також накапати кілька крапель у склянку і вдихати її пари. Пити валеріану потрібно не раніше, ніж за півгодини до сну. Застосовують її також при нервових збудженнях, неврозах серцево-судинної системи, спазмах шлунково-кишкового тракту, мігрені.
Так що у всі часи валеріану цінували як ліки, що несли злагоду і спокій. До речі, ця лікарська рослина не має протипоказань і побічного впливу.
Мати-й-мачуха
Ця трава приносить радість, прикрашаючи луки своїми яскраво-жовтими квітами і ароматом, що нагадує запах меду. Вона поспішає на допомогу людині ще з весни, коли збирають її суцвіття. Листочки ж висушують у травні-червні та змішують із висушеними квітами. Про цю рослину кажуть, що вона лікує, як мати. Мати-й-мачуха — добрий протизапальний, пом'якшувальний, потогінний, відхаркувальний засіб. Застосовують її як найкращі ліки при кашлі, особливо при коклюші.
Вона приносить полегшення хворим при таких недугах, як хронічний бронхіт, бронхіальна астма, трахеїт, бронхопневмонія, емфізема легенів. Настої з цієї рослини знімають запалення сечового міхура, використовують також при гастритах (запалення шлунка). Мати-й-мачуха допомагає при захворюваннях печінки й нирок як ефективний жовчогінний та спазмолітичний засіб. Її свіжий сік успішно лікує висипи на шкірі. А ще ця рослина корисна для дітей, у яких поганий апетит.
Кропива
Якби люди знали про користь кропиви, то не вирощували б нічого, крім неї. Ця багаторічна трав'яниста рослина цвіте у червні — вересні. Збирають листя і верхівки кропиви у травні — серпні, а корені восени, після вегетаційного періоду. Слід пам'ятати, що кропива легко накопичує нітрати і важкі метали. Ось чому збирати її потрібно в екологічно чистих місцях: за містом, подалі від автомобільних доріг і залізниць, сміттєзвалищ, ферм і пустирів.
Не тільки у народній, а й клінічній медицині широко використовують такі властивості кропиви, як загальнозміцнююча, кровоспинна, вітамінна, протизапальна, сечогінна. Кропива — добрий засіб для загоювання ран, її застосовують при судомах як жовчогінний, протиалергічний засіб. Ця рослина ефективна як лікувальний засіб при артритах, ревматизмі та подагрі. Кропива сприяє поліпшенню обміну речовин, а також діє як кровоочисний засіб. Крім цього, її успішно застосовують при анемії, каменях у нирках, набряках, бронхітах, бронхіальній астмі, захворюваннях серця, печінки, туберкульозі та алергії. Зовнішньо використовують при багатьох шкірних захворюваннях, для зміцнення й росту волосся, профілактики облисіння.
Цю рослину кулінари називають «рослинним м'ясом», адже білків у ній значно більше, ніж у капусті, моркві й салаті, а за поживністю вона не поступається бобовим рослинам. За смаком кропива нагадує шпинат, тому її можна готувати за такими ж рецептами. Для страв краще використовувати світло-зелене листя молодої кропиви. Після ошпарювання кип'ятком вона більше «не кусається».
До речі, листя цієї рослини містить вітаміни С (у 2,5 раза більше, ніж у лимоні та чорній смородині), А, В1, В2. Вона багата на мінеральні солі заліза, магнію, кремнію, міді, а також на органічні кислоти, таніни і фітонциди. Лише 20 листочків кропиви можуть забезпечити наш організм у добовій нормі вітаміну А.
Кропиву не можна вживати людям із підвищеним згортанням крові, при гіпертонічній хворобі й атеросклерозі; тим, хто має схильність до тромбоутворень, а також вагітним жінкам. Особливо обережно треба призначати її людям із захворюванням нирок.
Ромашка
Назва цієї рослини прийшла до нас із польської мови: від слова «роман» утворилася зменшувальна форма «ромашка». Вона має також народні назви: романова трава, каміла, рум'янка. Корисні властивості ромашки люди виявили ще в давні часи. Відомо, що у Стародавньому Єгипті їй поклонялись, як квітці Бога Сонця. За волею фараонів усім без винятку єгиптянам потрібно було пити настій ромашки третього дня кожного місяця. Завдяки цьому шлунки жителів долини Нілу дезінфікувалися. Приблизно у той час тибетські монахи винайшли рецепт омолодження, до якого входила ромашка як основний компонент.
Цю рослину збирають на третій–п'ятий день, як розпустилася квітка. На цей час виробляється найбільша кількість діючих речовин. Ромашку можна використовувати як зовнішній антисептичний засіб, а також заварювати у вигляді чаю. У клінічній медицині препарати із суцвіть ромашки аптечної (настій, ефірне масло, рідкий екстракт, збір і чай) застосовують при запаленнях ясен і горла, а також ангінах і катарах верхніх дихальних шляхів.
Ромашку вживають при низькій кислотності шлунка, відсутності апетиту, для посилення виділення жовчі. Вона входить до складу шлункових зборів, а також використовується у протипухлинному зборі. Настій і чай ромашки приймають як потогінний засіб. Фітотерапевти рекомендують приймати настій ромашки при надмірному вживанні нікотину і кофеїну, які викликають підвищене серцебиття, нудоту і слабкість.
У народній медицині часто використовують настій та відвар ромашки для угамовування болю і заспокійливий засіб при мігрені, безсонниці, малярії, підвищеній збудженості, бронхіальній астмі та застудних захворюваннях. Крім того, її часто використовують як засіб для миття волосся, адже вона надає йому м'якості, блиску і красивого кольору, а також для зміцнення коренів волосся при їх випаданні.
Не можна приймати препарати з ромашки при індивідуальній непереносимості.
Спориш
Ця всюдисуща травичка спориш (горець пташиний) надзвичайно корисна тим, хто переніс важку хворобу, сильний стрес, операцію, виснажений хронічними захворюваннями. Спориш застосовують у народній і класичній медицині багатьох країн як протизапальний, загальнозміцнюючий і жарознижувальний засіб. Крім того, цю траву застосовують у складі збору, що використовується як симптоматичний засіб при злоякісних пухлинах. Застосування споришу протипоказане при гострих запальних процесах у нирках і сечовому міхурі, а також при вагітності.
Цікаво, що за поживною цінністю спориш близький до бобових. Молоді стебла й ніжне листя рослин наші пращури використовували для приготування страв. Пюре зі споришу і кропиви — гарна приправа до м'ясних і круп'яних страв.
Спориш додають також у супи, а із сухого листя готують заправку для супів у зимовий час. Дуже смачні салати зі споришу з овочами, м'ясом, яйцями і пряними приправами. Найпростіший салат готують так: зелень споришу подрібнюють, додають зварені яйця, цибулю, сметану, трохи кропу і сіль за смаком. Корисна ікра зі споришу, для приготування якої промиту зелень подрібнюють на м'ясорубці. Потім додають цибулю, моркву, кріп, трохи оцту та гірчиці.
Конюшина
Свою цілющу силу трави лук віддають людині, допомагають їй при багатьох недугах. Здавна найтяжчих хворих, які застудилися, лікували ваннами із сіна чи сінної потерті. Проте сіно не було б таким цілющим, якби там не було конюшини. А її влітку серед різнотрав'я є кілька видів: червона, біла, польова, лучна і повзуча. Конюшина допомагає при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, навіть при бронхіальній астмі, бо має бактерицидні, потогінні, відхаркувальні та протизапальні властивості. З конюшини червоної варто заварювати чай і вживати його для підсилення імунітету, захисних сил організму. Такий чай — надійна профілактика вірусних та інфекційних захворювань.
У народній медицині конюшину часто застосовували при ревматизмі, набряках серцевого і ниркового походження. Суцвіття також настоювали на горілці. Такий 10-процентний настій був найдоступнішим засобом для лікування атеросклерозу, але протипоказаний гіпертонікам. Улітку, коли конюшина квітує, її свіжим подрібненим листям і соком лікують виразки, а також алергічні ураження шкіри у дітей.
Ця трава корисна для здоров'я, коли її молоду зелень додавати до гострих салатів.
Шавлія
Оспівана у піснях, нині квітує шавлія. Найвідоміша шавлія лікарська, ще є ефіопська і мускатна. А різновиди дикої шавлії теж мають цілющу силу. Насушивши цю рослину влітку, матимете її взимку до чаю і для ліків. Шавлія лікарська має цілющу силу. Ця рослина виявляє протизапальну, дезінфікуючу, в'яжучу дію, стимулює виділення шлункового соку. Вона має кровоспинний вплив на ушкоджені капіляри кровоносних судин, зміцнюючи їхні стінки.
Допомагає шавлія при запаленні сечового міхура, надмірній пітливості. При цьому вживають настій із листя шавлії по чверть склянки чотири рази на день за півгодини до їди. Настої з листя (1 ч. ложка на склянку окропу) вживають для лікування гастритів та виразкової хвороби шлунка зі зниженою кислотністю шлункового соку, а також при схильності хворих до спазмів шлунка.
Шавлію застосовують зовнішньо: для полоскання ротової порожнини і горла при стоматиті, гінгівіті, ангіні, катарах верхніх дихальних шляхів. Запальні захворювання шкіри, рани та виразки на шкірі, легкі опіки і відмороження допоможуть вилікувати примочки та обмивання. Ця рослина надзвичайно багата на фітогормони, тому швидко допомагає жінкам упоратися з хворобами.
Та є застереження: лікуючись шавлією, треба пам'ятати, що при запаленні нирок, сильному кашлі пити ліки із цієї рослини протипоказано.
Шавлію застосовують не тільки для лікування недуг, а й у харчуванні. Однак якщо цю рослину додають у страву, то вона у ній не просто їжа, а ліки.
Лікуватися травами можна раз на місяць протягом тижня. Замість чаю і кави пийте трав'яні відвари, причому щодня різні.
Підготувала Ганна ІВАНОВА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»