СВЯТО ЄДНАННЯ
Його встановлено на честь культурницького доробку великих слов'янських просвітителів, братів Кирила і Мефодія. Це не просто день, коли шанують і славлять цих болгарських святих, а свято єднання всіх слов'ян.
Імена рівноапостольних Кирила і Мефодія популярні серед слов'ян і шановані у християнському світі. Це свято завдяки дивовижній внутрішній духовності, чистоті проходить крізь віки і до нашого часу.
24 ТРАВНЯ — ДЕНЬ СЛОВ'ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ І КУЛЬТУРИ
1.
Кирило і Мефодій жили у ІХ ст. у Болгарії й були проповідниками християнства. У той час існувала всесильна церковна догматика, котра визнавала лише три священні мови — грецьку, латинську та єврейську. Вони сперечалися із прихильниками цих мов, доводячи, що кожний народ має право висловлювати свої ідеї власною мовою. Заслуги святих братів Кирила і Мефодія в історії культури величезні, адже вони стали творцями давньоболгарської та слов'янської писемності.
Кирило розробив першу впорядковану слов'янську азбуку і цим поклав початок широкому розвиткові слов'янської писемності.
В історії походження слов'янської писемності існує історично-легендарне підґрунтя: у 863 році до Моравії були запрошені князем Ростиславом посланці імператора Михаїла ІІІ і патріарха Фотія брати Кирило та Мефодій. Відбувалося все те у середині ІХ ст., коли на Балканах і у Центральній Європі точилося запекле змагання за сфери впливу на слов'янські народи між Візантією та Західною Римською імперією.
Візантію, звісно, більше цікавили південні й сусідні з ними слов'яни. Коли виявилося, що збройних сил на таке їй бракує, вона вдалася до християнізації слов'ян-язичників. Як відомо із житія Кирила і Мефодія, Михаїл ІІІ охоче відгукнувся на прохання моравського князя, котрий прагнув звільнити країну із лабет Риму. Ростислав чекав прибуття навчителів-проповідників християнства рідною мовою його краю. Михаїл ІІІ запропонував Кирилові й Мефодію, уродженцям міста Солунь (сучасні Салоніки), очолити місію у Моравії.
2.
З історії відомо, що брати були високоосвіченими людьми: Кирило мав добру освіту, деякий час працював у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у Магнаурській школі Константинополя і був прозваний Костянтином Філософом. Він був проникливим проповідником християнства, блискучим знавцем мов, обдарованим місіонером і полемістом, вправним віршувальником і натхненним ритором. Він читав проповіді четвертою мовою — так було зроблено перший крок у наступі на догматику трьох мов. У духовному та інтелектуальному житті Європи це було справжнім переворотом.
Щоб проводити богослужіння зрозумілою для слов'ян мовою, слід було перекласти грецькі релігійні книги, а на те потрібна була слов'янська азбука. Чільне місце у справі її створення посів Кирило — у 863-му він створив слов'янську азбуку і разом із Мефодієм переклав з грецької мови на слов'янську кілька богословських книг. Це дало початок широкому розвиткові слов'янської писемності, літературної мови і слов'янської книжкової справи. Вони вели самовіддану боротьбу проти заборони німецько-католицьким духовенством слов'янської азбуки та книги. До Моравії брати привезли майже цілком перекладену церковнослов'янською (староболгарською) «Євангелію». Отже, на той час було створено першу для слов'ян азбуку — глаголицю, яка десь через півстоліття видозмінилася на відому нам кирилицю.
Молодший брат, Кирило, прожив 42 роки і у 869 році помер у Римі. Мефодій пережив його на 16 літ, але це були роки поневірянь і утисків. На щастя, у братів були учні й послідовники, разом із якими вони навчали людей читати і писати, проповідували християнство та проводили церковні служби слов'янською мовою.
Після смерті просвітителів їхніх учнів і послідовників жорстоко переслідували, висилали із країни, продавали у рабство. Та цих носіїв світла з радістю приймала Болгарія. Відтоді ця країна почала виконувати особливу роль у поширенні слов'янської писемності й духовної єдності слов'янських народів. А Кирила і Мефодія наприкінці ІХ ст. було канонізовано і названо рівноапостольними святими в дусі середньовічної релігійної традиції.
Перший пам'ятний знак болгарським просвітникам Кирилові та Мефодію було відкрито в Києво-Печерській лаврі в Україні у 1989 році. Їх пам'ять також увічнено у скульптурній композиції княгині Ользі, Андрію Первозванному та просвітителям Кирилові й Мефодію на Михайлівській площі Києва. Встановлено пам'ятник рівноапостольним Кирилові й Мефодію у Мукачеві, що на Закарпатті.
3.
На рубежі Х–ХІ ст. найбільшими центрами слов'янської писемності стають Київ, Новгород, центри інших давньоруських князівств. Найдавнішою слов'яномовною книгою, що дійшла до нас, є рукописна пам'ятка письменства «Остромирове євангеліє» (1056–1057). Воно переписане кирилицею у 1057 році дяком Григорієм. Ця книга — справжній шедевр, еталон кириличного уставного письма.
Як відомо, перші спроби книгодрукування були здійснені у 1041–1048 рр. у Китаї. У Європі книгодрукування виникло у ХV ст. А першу слов'янську друкарню було засновано у 1491 році у Кракові Ш. Фіолем. Швайпольт Фіоль був першодрукарем слов'янських кириличних книг. Надруковані ним твори призначалися переважно для українців і мали відбиток живої української мови. Таким чином, українці стали другими після чехів, хто почав використовувати для своїх потреб друковані слов'янські книги.
Перша точно датована друкована книга «Апостол» була випущена у 1564-му в Москві І. Федоровим і П. Мстиславцем. Разом із християнством на Русь прийшла писемна культура, яка розвивалася на основі церковнослов'янської (старослов'янської) мови. Здавна її вивчали за Псалтирем і Часословом, а пізніше з'явилися рукописні букварі та граматики.
Уперше буквар був надрукований Іваном Федоровим у Львові 1574 року. Він відомий в єдиному примірнику, що зберігається у бібліотеці Гарвардського університету (США). Перша слов'янська друкарня у 20-х роках ХVІ ст. була заснована у Вільнюсі Ф. Скориною. А створення друкарської машини у 1814-му поклало початок сучасній поліграфії.
Підготувала Ганна ІВАНОВА
також у паперовій версії читайте:
- «КИЇВСЬКА ВЕСНА» ЗБИРАЄ МЕЛОМАНІВ
- ПРЕМ'ЄРА НЕ БЕЗ СУМНІВІВ
назад »»»