ЛЮДИНА НІЗВІДКИ
Російський мільярдер-олігарх Роман Абрамович дуже любить футбол. Вочевидь, не випадково він орендував президентську ложу Національного стадіону у Варшаві і vip-ложу Вроцлавського міського стадіону на матчі російської збірної під час Євро-2012.
Оренда ложі на Національному стадіоні у Варшаві на час усього Євро коштує 4,9 мільйона євро. Подібні, хоч трохи й скромніші послуги, пропонує стадіон у Вроцлаві. Обидва міста стануть ареною змагань групи, в якій, окрім Польщі, Греції і Чехії, опинилася збірна Росії.
Протягом десятиліття Роман Абрамович витратив на футбол більш ніж мільярд доларів. Крім «Челсі», Абрамович фінансував ЦСКА (Москва), спонсорував Національну футбольну академію, яка готувала молодих футболістів, збудував понад 50 полів у Росії, фінансував навчання гравців і тренерів за кордоном. Він також був і є фінансовою опорою збірної команди Росії, яка на першості Європи у 2008 році дійшла до півфіналу.
Спочатку Абрамович не викликав довіри у футбольному середовищі. Ставши у 2003 році власником «Челсі», він змінював тренерів, менеджерів, як рукавички, платив за гравців десятки мільйонів фунтів. Футбольні рецензенти нещадно критикували Абрамовича, вважаючи, що російські нафтодолари деформують футбольний ринок і ведуть до занепаду англійську Прем'єр-лігу.
Та Абрамович працював розважливо і послідовно. Він запросив португальського тренера Жозе Муріньйо і спільно з ним (та не менш талановитими його наступниками) створив команду, яка зламала монополію «Манчестер Юнайтед». Нині ті критики говорять зовсім інше, ніж десять років тому: росіянин виявився порятунком для Прем'єр-ліги, якій загрожувала монополія «Червоних дияволів».
З нуля до мільйонера
Абрамович народився у Саратові на Волзі. Коли йому минув рік, померла його мати. Ще через кілька років загинув батько — інженер-будівельник. Роман мав хоч трохи щастя і не потрапив до дитбудинку. Його пригорнула і виховала єврейська родина.
У школі він не виділявся знаннями і сумлінням, а його освіта залишається загадкою. За даними «Форбса», у нього є диплом Московської академії державного права.
Перший значний бізнес Абрамович зробив завдяки своїй дружині. Батьки відправили дочку у дорогу життя досить багато: дві тисячі рублів, які вона від них отримала, тоді означали суму у дві тисячі доларів. Абрамович зумів повністю використати цей капітал. Ще до розпаду СРСР він почав постачати до Москви західні товари. Порожній ринок всотував усе, а нелегальний бізнес приносив величезні прибутки.
Урешті-решт Абрамович зайнявся торгівлею нафтою. Якби не це, то він залишився б одним із сотень тисяч дрібних підприємців, про яких ніхто не чув. Нафта принесла йому мільйони. Розвинути бізнес не перешкодило навіть потрапляння у 1992 році за ґрати — його звинуватили у крадіжці 55 цистерн із державною нафтою вартістю приблизно чотири мільйони рублів.
Після виходу з ув'язнення майбутній олігарх познайомився з Борисом Березовським, тоді медійним магнатом-початківцем, який належав до найближчого оточення Бориса Єльцина. Навзамін за прихильність медіа на виборах, що наближались, Єльцин дозволив Березовському й Абрамовичу забрати Сибірську нафтову компанію — «Сібнєфть». Вони отримали по 36% акцій за 100 мільйонів доларів. За оцінкою експертів, акції коштували щонайменше у 25 разів дорожче.
Коли настала ера Путіна, Березовський, який не приховував своїх політичних амбіцій, мусив утікати з Росії. У 2000 році виїхав до Лондона, а Абрамович викупив у нього решту акцій «Сібнєфті» і, на відміну від Березовського, зміг домовитися з новим володарем Кремля. У тому ж році став губернатором Чукотки і здійснював цю функцію цілих вісім років.
Але Березовський не здався. Він звинуватив Абрамовича у шантажі і корупції: ніби той змусив його продати «Сібнєфть» за безцінь, погрожуючи втручанням Путіна. У 2005 році Абрамович продав свої акції «Газпрому», отримавши за них 7,4 мільярда доларів, що зачепило Березовського за живе. Він почав вимагати три мільярди фунтів компенсації і подав на Абрамовича до лондонського суду.
Чергові судові засідання викликають на Островах великі емоції, посилені рекордною сумою позову і загадковим словом «криша», що з'явилося в англійських медіа. «Криша» дослівно означає «дах», і в російському значенні захищає не від дощу, а дає «прикриття спини», або протекцію.
Крім акцій «Сібнєфті», Абрамович кілька років тому продав свою частку у концерні «Російський алюміній». Нині він заробляє, головно, у металургії, завдяки частці у «Євразі» і гірничодобувному концерні Highland Gold. У 2010 році він заробив 400 мільйонів доларів на інвестиції в культурно-мистецький центр New Highland Island у Петербурзі.
Протягом останнього року його статки зменшилися на п'ять мільярдів доларів. Він опустився на 68 місце в рейтингу «Форбса», і його «вартість» становить «лише» 11 мільярдів доларів. Але Абрамович продовжує витрачати гроші зі справжньою російською фантазією.
У Абрамовича є палац під Москвою, у Вест Суссексі під Лондоном на 170 гектарах розташований вишуканий будинок із басейном, сауною і кегельбаном. Навколишні мешканці називають його «Роман Емпайр». Олігарх має також резиденцію на Карибському острові Сент Бартс та будинки у Колорадо, на острові Сардинія і у Франції.
Подорожує олігарх власним «Боїнгом-767-300». У нього також цілий флот вертольотів, автомобілів і яхт. Серед них найбільша у світі яхта «Екліпс» завдовжки майже 200 метрів. Коли у минулому році яхта пришвартувалась у Венеції, туристи і мешканці скаржилися, що вона закрила їм вид на море. «Екліпс» настільки велика, що може зайти не у всі порти на Лазурному узбережжі. Усередині яхта оздоблена творами мистецтва, які колекціонує Абрамович. На це він не шкодує грошей. Наприклад, у 2008 році купив «Триптих» Френсіса Бакона за 86,3 мільйона доларів і картину Люсьєна Фройда Benefits Supervisor Sleeping за 33,6 мільйона доларів.
На борту яхти, крім ексклюзивних розкішних апартаментів і басейну, є найсучасніша система безпеки — кабіна, що може витримати навіть вибух бомби, куленепробивні вікна, два гелікоптери і система перешкоджання «роботі» папараці. Абрамович, як і більшість мільярдерів, особливо ті, чиї статки створювалися за сумнівних обставин, має «пунктик» на предметі особистої безпеки.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ДЕ ШУКАТИ РОБОТУ ТИМ, КОМУ «ЗА 50»?
назад »»»