«МЕРЕЖЕВА» ЛЕКЦІЯ ДЛЯ КИТАЮ
«Арабська весна» дала таким країнам, як Китай багато підказок для корисних і ефективних дій з придушення «неправильних» поглядів.
На всьому просторі Близького Сходу демонстранти використовували Facebook, Twitter, YouTube, інформування за допомогою мобільних телефонів та інші технології, щоб організувати і поширювати новини у країні й світі. Застосування нових засобів комунікації спонукали до активності, серед інших, також західні уряди.
Приміром, Державний департамент США планував витратити торік понад 25 млн дол. на забезпечення свободи інтернет-простору, а Конгрес виділив десять мільйонів доларів на розробку технологій, які мають допомогти активістам інтернету за кордоном. Проте не тільки демократичні уряди реагують на «арабську весну». Автократії, в тому числі Китай, який має найрозвинутіший режим контролю інтернету у світі, роблять свої висновки.
У вересні минулого року міністерство громадської безпеки Китаю звернулося до поліції, щоб вона використовувала мікроблоги для «управління громадською думкою» і «посилила увагу до «гарячих» тем, про які люди ведуть розмову в інтернеті». Це лише останній з багатьох кроків, які зробив Китай, аби уберегтися від відлуння «арабської весни» в мережі. Пекін після повстань у Тунісі та Єгипті заблокував пошук в інтернеті за такими ключовими словами, як «Єгипет», «Каїр» і «жасмин» — по відношенню до «жасминної революції» в Тунісі.
Після протестів у Внутрішній Монголії у травні минулого року на «Вейбо» (китайській версії Twittera) відфільтровано результати пошуку за назвою провінції. Пекін недавно заснував Державне бюро інтернетної інформації, щоб краще регулювати і контролювати інформаційні потоки у безперервному режимі.
Коли Піднебесна та інші авторитарні режими вдосконалюють контроль інтернету, то враховують принаймні чотири висновки, що випливають із близькосхідних революцій.
По-перше, репресії в мережі потребують реальних фінансових витрат. За оцінками експертів, блокування інтернету в Єгипті протягом п'яти днів коштувало цій країні щонайменше 90 млн дол. Навіть після того, як єгипетська влада відключила інтернет під час апогею протестів на площі Тахрір, каїрську біржу цінних паперів залишили у мережі. Враховуючи більшу економічну залежність Китаю від глобальних інформаційних систем, Пекін не може дозволити собі такі втрати і зазвичай уникає збурень у функціонуванні інтернету.
По-друге, більш тонкі, рафіновані підходи Пекіна до моніторингу і цензури набагато кращі, ніж безпардонна груба тактика, яка означає безумовне відключення доступу до мережі й екстремальне обмеження допуску, що застосовували окремі близькосхідні уряди. Такі вимушені кроки можуть принести наслідки, протилежні від очікуваних.
Після того як Каїр відключив своїм мешканцям доступ до інтернету, протести не тільки не зупинилися, а посилилися. Китай дозволяє громадянам висловлювати своє незадоволення через мікроблоги і соціальні портали, втручаючись, коли вони виходять з-під контролю. Принаймні нині китайська модель контролю за мережею виглядає ефективнішою.
По-третє, опозиційність в інтернеті викликає політичні зміни тоді, коли її наслідком стають відкриті реальні протести. Попри загальні протести в мережі, режим Мубарака почав хитатися, коли десятки тисяч людей фізично окупували площу Тахрір.
Торік інтернетний пост розміщеної в США китайськомовної сторінки Boxun.com закликав активістів до організації китайської версії «жасминної революції». Хоч не відбулося масового виходу демонстрантів, поліція і агенти безпеки зайняли назване місце, щоб арештувати можливих учасників протестів. Деякі спостерігачі вважали, що за цим постом стояли китайські спецслужби, щоб витягнути на вулицю тих, хто осмілів настільки, що готовий на публічну демонстрацію претензій до уряду.
Нарешті найсуттєвіше. З'являються докази того, що нові комунікаційні технології фактично полегшують політичні зміни. У недавній доповіді у «Технологічному Ревю» стверджується, приміром, що інтернет забезпечив відповідні умови для тих, хто агітував за демократичні зміни у Тунісі: анонімність, істотні зв'язки і, що найважливіше, — голос. У світлі минулорічних подій Пекін, здається, призначає все більше ресурсів і енергії на регуляцію кожного аспекту інтернету — від регуляції змісту до творення пропаганди в мережі.
Не можна однозначно встановити вплив спілкування в інтернеті на китайську політику у тривалій перспективі, але Пекін робить кроки, щоб зміцнити свою обороноздатність за порівняно короткий час.
Китайським опозиціонерам набагато складніше буде користуватися інтернетом для стимулювання політичних змін, ніж їхнім арабським колегам. Тому хоча б цей аспект вказує на важливість зусиль Сполучених Штатів у галузі свободи в мережі. Будуючи низку складних, але продуктивних зв'язків із Пекіном, демократії всього світу повинні стояти на захисті свободи в інтернеті.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- НАЙВПЛИВОВІША ФРАНЦУЖЕНКА
назад »»»