КОЛИ РАХУНОК— НА ХВИЛИНИ...
«Криваві «жнива» на українських дорогах» — так називався матеріал («ДУ» від 16 грудня 2011 р.), в якому розглядалася проблема трагедій на дорогах унаслідок ДТП. На жаль, Україна за рівнем смертності від цієї причини посідає п'яте місце в Європі.
За даними МВС, лише протягом 2010 р. у нашій країні загинуло 4,6 тис. людей, а за роки незалежності — 137 тис. осіб; близько півмільйона травмовано. Рівень безпеки дорожнього руху в Україні є одним із найнижчих в Європі (при співвідношенні кількості загиблих на 100 ДТП показник становить 15–17 осіб, що в сім-вісім разів перевищує аналогічний показник у таких країнах, як Австрія, Німеччина, Португалія, Швеція і в три-чотири рази більше, ніж в Угорщині, Данії, Фінляндії, Франції). За даними ВООЗ, в Україні смертність від нещасних випадків і серцевих нападів у кілька разів вища, ніж у країнах Євросоюзу та США.
Попереджати лихо, протидіяти йому
Справжньою «епідемією» називає смертність на українських дорогах президент Товариства Червоного Хреста України Іван Усіченко. Нині Іван Гнатович не оминає жодної нагоди, аби привернути увагу керівництва держави до цієї гострої проблеми. Як член Громадської колегії незалежних експертів із проблем безпеки дорожнього руху при УДАІ МВС України, він підтримує голову цієї громадської організації Олександра Фоменка в необхідності створення координаційного центру у сфері безпеки дорожнього руху.
На його думку, велика кількість ДТП спонукає до створення Національної координаційної ради (НКР) з проблем безпеки дорожнього руху при Президентові України. До речі, подібний досвід напрацьовано в Естонії — там діє міжміністерський комітет з безпеки дорожнього руху, який фінансують з державного бюджету (аналогічна структура є і в Латвії). А для повсякденної координації дій і контролю за виконанням відповідного законодавства та рішень НКР потрібен спеціально уповноважений державний орган, як це передбачено ст. 3 Закону України «Про дорожній рух».
Занепокоєний ситуацією на українських дорогах і голова координаційної ради Всеукраїнської громадської організації «Асоціація безпеки дорожнього руху», народний депутат України Олександр Скибінецький. Багатьох трагедій на українських дорогах можна було б уникнути, якби на державному рівні усвідомлювали, що проблема безпеки дорожнього руху аж ніяк не відомча. Це — проблема комплексна, і стосується вона не лише автоінспекторів, а й медиків, які рятують потерпілих, та пасажирів, які повинні вміти надати першу допомогу. Неабияку роль відіграє просвітницька робота, тому важливі зусилля батьків і школи у вихованні юних пішоходів. Окрему відповідальність покладено на Міністерство з надзвичайних ситуацій та органи самоврядування, які відповідають за наявність дорожніх знаків та розміток на дорогах. Запропоновано доповнити ст. 7–8 Закону «Про основи національної безпеки України» новими положеннями щодо визначення загрози національній безпеці від зростання аварійності на автомобільних дорогах.
На думку народного депутата Олександра Скибінецького, узаконення цих змін дасть поштовх для того, щоб наблизити вітчизняне законодавство про дорожній рух до законодавства країн Європейського Союзу, посилити профілактику аварійності на українських шляхах. Такі заходи дозволять підвищити рівень безпеки дорожнього руху та мінімізувати соціально-економічні наслідки ДТП. До речі, іноземні колеги нерідко запитують: хто в Україні координує діяльність, пов'язану з посиленням безпеки на дорогах? Готові долучитися до цієї важливої справи також міжнародні організації, але вони хочуть знати, наскільки ефективно використовуються вкладені кошти.
«Ми підтримуємо згадані ініціативи,— говорить Іван Усіченко.— Саме невміння надати першу допомогу на місці пригоди є однією з причин високої смертності серед потерпілих, адже в разі успішного надання першої допомоги потерпілим унаслідок ДТП або стихійного лиха може бути щорічно збережено життя близько 50 тис. людей. Усвідомлюючи важливість створення системи невідкладної медичної допомоги, МОЗ прийняло низку розпоряджень щодо створення системи навчання медичних та немедичних працівників із надання допомоги в екстремальних ситуаціях. Так, затверджено відповідні навчальні програми, методики проведення занять, визначено обсяг навчального спорядження, окреслено умови створення навчальних центрів, згідно з якими Товариство Червоного Хреста України наділене правом бути учасником системи навчання, а також створюватимуть навчальні центри (класи) на всій території України.
Пропонуємо внести до Закону «Про основи національної безпеки України» положення про обов'язковість володіння навичками надання першої допомоги водіями транспортних засобів, співробітниками МНС, МВС, «Укрзалізниці» та інших відомств, які причетні до надання транспортних послуг. Водночас Товариство Червоного Хреста України (основним завданням якого є сприяння органам державної влади у вирішенні питань гуманітарної політики) має всі можливості і готове (так, як це роблять у більшості європейських країн) допомогти населенню оволодіти такими навичками».
Під знаком Червоного Хреста
Зупинимося на останній позиції, бо ж відомо, що перші хвилини після аварії є вирішальними. Саме від грамотних і професійних дій тих, хто опинився поруч із потерпілим, залежить його життя.
Мені пригадалася розповідь знайомого, який мешкає в Німеччині. Трапилася біда: людина потрапила в ДТП. Тяжко травмований самотужки не міг дати собі раду. Поки намагався зателефонувати з мобільного, біля нього загальмувала автівка, водій якої надав першу допомогу. А за кілька хвилин приземлився гвинтокрил з медиками. У результаті — дорогоцінні хвилини не було втрачено, і життя людини врятовано. Зверніть увагу: допоміг потерпілому водій і, за оцінками медиків, кваліфіковано. У Німеччині Червоний Хрест має щорічне державне замовлення від уряду навчати 30 тис. домогосподарок наданню першої допомоги. Чи не слід нам перейняти цей досвід — від навичок надати першу допомогу на автодорогах до вміння доглядати за хворими в домашніх умовах?
«Роль Товариства Червоного Хреста України у навчанні населення навичок першої допомоги конче важлива,— переконаний Іван Усіченко.— Відомо, що загальний стан техногенної та природної безпеки в Україні нестабільний. Найбільше занепокоєння викликає комунальна інфраструктура, зношеність якої перевищує 60% (звідси й аварії у мережах та на шахтах, вибухи побутового газу). 17% території України підтоплюється; негативні наслідки від повеней та паводків спостерігаються на 27% території, внаслідок чого протягом останніх трьох років значно почастішали природні катаклізми, що призвели до людських втрат.
Отже, виникають різні ситуації, які потребують мобілізації сил, оперативної реакції. Приміром, врятували потопельника, але не знають, що треба робити в першу чергу. Або як надати допомогу людині, яка вчаділа? І таких прикладів у повсякденному житті чимало. Нині готуємося до чемпіонату з футболу Євро-2012. Наші інструктори і тренери навчили 200 волонтерів, які працюватимуть у фан-зонах Києва».
Проте футбольне свято закінчиться, а життя триватиме. І тому важливо, щоб досвід Товариства Червоного Хреста України був використаний, адже наші громадяни потребують такої допомоги щодня, щомиті.
Заслуговує підтримки практика створення у кожному селі пунктів першої допомоги. Якщо ліквідовані ФАПи, то як бути селянинові, позбавленому найнеобхіднішої медичної допомоги? Іван Гнатович розповів, що з ініціативи Товариства Червоного Хреста в сільській місцевості створено понад 800 пунктів, де надають першу допомогу людям. У тому, що потенціал організації необхідно використовувати на повну потужність, переконана і генеральний секретар Національного комітету Товариства Червоного Хреста України Алла Хабарова. Крім того, що вони мають кваліфікованих тренерів, розроблено Концепцію розвитку системи підготовки населення з питань надання першої допомоги, програми навчання сертифіковано європейським референс-центром.
Товариство неодноразово зверталося до вищих органів влади з пропозицією створити в Україні єдину державну систему навчання населення з надання такої допомоги, але поки що підтримки не має. Щоправда, в деяких областях з'являються перші ластівки (приміром, на Буковині пости ДАІ оснастили сучасними комплектами надання першої медичної допомоги, а спеціальні тренери провели навчання особового складу цієї служби). Проте в масштабах держави цього недостатньо.
Ціна першої допомоги
Починати просвітницьку роботу необхідно в школах, на уроках з безпеки життєдіяльності та основ здоров'я. Не секрет, що ефект від цих уроків є там, де за справу береться небайдужий та кваліфікований викладач. Головне на цих уроках — навчити школярів практичних навичок надання першої допомоги. І посприяти в цьому може невеличкий за обсягом (але надзвичайно корисний) довідник «Перша допомога». Він містить вибіркову інформацію з курсу першої допомоги Товариства Червоного Хреста України. Переконана, що ознайомитися з довідником варто кожному з нас, адже часто губимося в екстремальних ситуаціях, не знаємо, як діяти.
Приміром, як до приїзду «швидкої» розпізнати ознаки та симптоми інсульту? Це — раптова слабкість, утруднена мова або її невиразність, сильний головний біль, запаморочення або непритомність. Визначають три головні прийоми розпізнавання симптомів інсульту, так звані ПЗП: П — попросіть потерпілого посміхнутися, З — заговорити, П — підняти обидві руки. Вас має насторожити, якщо людина говорить запинаючись, руки піднімає не на однаковий рівень (рука з ураженого боку — завжди нижче).
Необхідно також знати ознаки та симптоми інфаркту міокарда, непритомності. І надзвичайно важливо, щоб зі школярами проводили просвітницьку роботу. Якось знайома старшокласниця розповіла, як її насторожив стан однокласниці на уроці фізкультури. Симптоми були класичними: у потерпілої паморочилося в голові, нудило. Дівчину підхопили, поклали, забезпечили доступ свіжого повітря. До приїзду «швидкої» надали першу допомогу, цим самим врятувавши життя.
З довідника «Перша допомога» можна дізнатися і про те, якою має бути допомога при опіках і відмороженні, травмах опорно-рухового апарату, голови і хребта, а також багато іншої корисної інформації. Тож головне — будьмо поінформовані та готові надати допомогу потерпілому. Особливо тоді, коли рахунок іде на хвилини...
Наталія ОСИПЧУК
також у паперовій версії читайте:
- ПУТІВКА В ЖИТТЯ
назад »»»