ЧИ БУДЕ ДРУГИЙ ТУР?
У Російській Федерації набирає обертів президентська виборча кампанія. Вона привертає до себе увагу інтригою, яка несподівано з'явилася на цих виборах. Чи не вперше за останні дванадцять років є можливість думати над тим, буде чи ні другий тур. Якщо буде, то хто складе конкуренцію прем'єр-міністрові Володимиру Путіну?
Влада та опозиція досить активно готуються до вирішального етапу перегонів, який розгорнеться в лютому. Зокрема, активісти громадянської кампанії за чесні вибори запланували 4 лютого 2012 року марш з вимогою проведення виборів, вільних від адміністративних та інших методів тиску на виборців.
У відповідь виконавча влада витрачає серйозні кошти на оснащення усіх виборчих дільниць інтернет-камерами, які у день виборів проводитимуть пряму трансляцію перебігу голосування. Цей матеріал, ймовірно, планується використати як контрдокази проти свідчень можливих порушень процедури голосування, які зафіксують внутрішні та міжнародні спостерігачі.
Увага останніх до цих президентських виборів у Росії також посилюється. Цього тижня до Росії прибула підготовча місія спостерігачів від Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Сам цей факт досить цікавий, адже Росія майже десять років регулярно критикує процедуру спостереження експертів ОБСЄ за виборами у країнах пострадянського простору.
Прискіпливу увагу виборчій кампанії в Росії приділяє й новопризначений посол США Майкл Макфол. Днями він провів консультації з лідерами російської позапарламентської опозиції. Крім того, посол планує встановити й плідні контакти з чинною владою. Наскільки ефективною буде така «паралельна дипломатія», поки що не зрозуміло. Але сам факт призначення Майкла Макфола, який донедавна входив до кола найближчих радників президента США Барака Обами, є символічним.
Офіційні російські засоби масової інформації прийняли Макфола суперечливо. Згадували про його роль як «архітектора» нинішнього «перезавантаження» американсько-російських відносин, але й нагадали про особливу роль Майкла Макфола в організації та здійсненні «кольорових революцій» від Сербії до Грузії та від України до Киргизстану.
Сам факт такої оцінки його активності на новій посаді у Москві опосередковано свідчить про серйозне загострення протистояння між кремлівськими «яструбами» та «лібералами». Причому наразі жодна з цих політичних ліній однозначно не перемагає. Тому нинішня президентська виборча кампанія в Росії відбувається досить нетрадиційно для практики, властивої «керованій демократії». Правда, від останньої поки що збереглася традиція неучасті кандидата від влади у дебатах з іншими кандидатами на посаду президента.
Водночас набирає обертів «конкуренція» рейтингів популярності претендентів на крісло президента. Близькі до влади соціологічні служби поширюють інформацію про можливість перемоги Володимира Путіна у першому турі президентських виборів. Об'єктивно така ймовірність існує, адже голоси опозиційно налаштованих громадян будуть неминуче розпорошені між кандидатами різної ідеологічної орієнтації: комуністом Геннадієм Зюгановим, соціал-демократом Сергієм Мироновим, ліберал-демократом Володимиром Жириновським, лібералом Михайлом Прохоровим.
Безперечно, відсутність єдиного опозиційного кандидата робить імовірність другого туру президентських виборів мізерною. Але й відкидати таку можливість поки що не варто, адже лютневий етап виборчої кампанії може принести сюрпризи. Поки що росіян можна привітати принаймні з поверненням до нехай і обмеженої, але політичної конкуренції.
Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:
- ПАКИСТАН: ПОГЛИБЛЕННЯ КРИЗИ
- РЕСПУБЛІКАНЦІ ЗМІНЮЮТЬ ФАВОРИТА
- ПЕНТАГОН ЗАТЯГУЄ ПАСКИ
назад »»»