СТАРІ ПРОБЛЕМИ І НОВІ НАДІЇ
Рік старий передав естафету року новому разом із усіма невирішеними проблемами, нереалізованими можливостями, запитаннями без відповідей та інтригами без розв'язки. І з надіями на те, що проблеми будуть вирішені, можливості реалізовані, на запитання знайдуться відповіді, а інтриги матимуть свою розв'язку.
Влада вважає головним досягненням минулого року те, що країні вдалося подолати інерцію глибокого економічного падіння. Наявність цієї висхідної тенденції вона підкріплює цифрами соціальних виплат, не відмовляючи собі у задоволенні порівняння, як було і як є.
На початку 2010-го майже шість мільйонів пенсіонерів отримували пенсії 500–700 грн, усі зарплати і пенсії були «заморожені» впродовж двох років — до березня 2010-го. Основні продукти і товари подорожчали в півтора раза. Тільки в першому кварталі 2010 р. ціни зросли на 11%. Нині середня пенсія майже 1200 грн, зарплати бюджетників торік збільшувалися шість разів, середня зарплата досягла 2600 грн.
Проте не для всіх в Україні подібні соціальні тенденції стали достатнім аргументом, аби чекати і сподіватися, що далі буде краще. Багатьох стурбували серйозні наміри влади своїми рішеннями коригувати соціальні виплати. Настільки стурбували, що деякі громадяни почали правду виборювати на вулиці, біля відповідних держустанов. Влада як могла шукала порозуміння з протестувальниками. Самокритично визнавала, що за масовими акціями протесту стоять її прорахунки, які можна розкласти на наслідки минулого, недоліки виконавців, прорахунки у реформах. Щоправда, від своїх намірів у ручному режимі коригувати соцвиплати так і не відмовилася.
Тандем політики та економіки
Чимало експертів назвало 2011-й роком зростання протестної активності. Зростала вона не тільки в Україні — були революції на Близькому Сході, соціальні протести в Європі та США. Невипадково журнал «Тайм» визнав людиною року колективну особу протестувальника. В багатьох західноєвропейських країнах люди протестували проти пенсійної реформи. Наші громадяни теж висловили незадоволення тим, що при виході на пенсію було збільшено трудовий стаж і пенсійний вік для жінок.
Коли в Україні влада спробувала навести лад у системі соцпільг у межах реальних, а не віртуальних грошей, вибухнули протести найбільш організованих груп пільговиків — афганців і чорнобильців. Протестували не всі пільговики. Найчисленнішою групою, яку свого часу обманули політики, вважаються діти війни, вони на папері мають пільги, а грошей для них — ні. Але вони погано організовані, не мають таких потужних організацій, як чорнобильці та афганці, тому не вийшли до стін Верховної Ради.
Протестувало чимало людей, які реально отримують невеликі пенсії й змушені їх витрачати на ліки. Тому ці протести були об'єктивно обумовлені. Протестними настроями і акціями спробували скористатися політики. Це звичайна річ, зауважують експерти, так опозиція намагається впливати на владу і розширювати коло своїх прихильників.
Показова тенденція 2010–2011 років, коли не погоджувалися з нормами Податкового кодексу підприємці, більшість протестувальників не хоче відстоювати свої права під партійними прапорами, бути інструментом чиїхось політичних ігор та просувати чиїсь політичні інтереси. Соціологічні дослідження засвідчили, що 50% людей можуть вийти на вулиці, аби обстоювати свої соціальні інтереси, під політичними гаслами — менш ніж десять відсотків.
Владі треба повертати довіру людей, наголошують експерти, не можна далі використовувати популістські гасла, треба вести чесний соціальний діалог із громадянами, переконувати в необхідності запровадження непопулярних реформ. І при цьому демонструвати солідарність — заощаджувати бюджетні гроші не тільки за рахунок звичайних громадян, а й чиновників. Із соціальних протестів експерти радять владі зробити правильні висновки, врахувати інтереси різних верств населення, збалансувати їх, аби одні не вигравали за рахунок інших. І на законодавчій основі просувати спільні суспільні інтереси.
Бюджетна скрута
Минулий рік був складним для бюджетної системи, зазначають експерти. Уряд зміг мобілізувати до бюджету всі податки, які запланував, навіть з певним перевищенням. При цьому з витратами спостерігалися великі проблеми, бо бюджет був із дефіцитом. Ця дірка мала перекриватися за рахунок додаткових коштів — внутрішніх і зовнішніх запозичень.
Через світову фінансову кризу уряд не зміг позичити грошей за кордоном і виконати у повному обсязі свої зобов'язання, передбачені видатковою частиною бюджету. Тож наприкінці 2011 р. місцева влада не змогла скористатися коштами своїх бюджетів. Вони зберігалися в Держказначействі й були використані для покриття загальнодержавних видатків.
Цьогоріч бюджетна ситуація теж буде складною, адже чималі суми доведеться віддати за внутрішні й зовнішні позики. Бюджетний дефіцит — 25 млрд грн. Може статися, що його нічим буде перекрити, і уряд змушений буде де-факто зробити кошторис бездефіцитним. Це створить проблеми для фінансової системи, може спровокувати проблему неплатежів, коли замовники вчасно не розраховуватимуться з держпідприємствами. Це тиснутиме на курс національної валюти. Україна має від'ємне торговельне сальдо і водночас гривні в системі не вистачатиме.
Така суперечлива ситуація триватиме впродовж року, прогнозують експерти, адже це рік парламентських виборів. У суспільній свідомості економічна стабільність зазвичай пов'язана з курсовою стабільністю. В інших країнах це не так. Тож уряд із Нацбанком утримуватимуть стабільний курс гривні принаймні до виборів, аби люди відчували, що влада справляється зі своїми завданнями. Та це погіршуватиме економічну ситуацію, бо коли курс нацвалюти зберігається незмінним при високій інфляції й знеціненні інших валют (долара, євро, рубля), наші товари ставатимуть дорожчими, менш конкурентними на внутрішньому і зовнішньому ринку. Це негативно вдарить по економіці й особливо відчуватиметься після парламентських виборів.
Зовнішні кредити уряд може отримати у МВФ. Але Фонд вимагає, аби влада проводила реформи, підвищувала тарифи на комунальні послуги. В цьому влада поки не зацікавлена, адже високі тарифи — болісний удар по бюджетозалежних і середніх верствах населення. В період виборів вдаватися до цього ризиковано. Конфліктність в умовах парламентських виборів буде високою. І не тільки між владою і опозицією, а й між владою і суспільством, бо люди не задоволені рівнем життя, втратою перспектив, розривом у доходах між владною верхівкою і соціальними низами.
Нові виклики
Цьогоріч українським компаніям, борг яких становить 70% сукупної позики, буде складно виходити на ринок капіталів. Інвестори побоюються давати кредити в країни, що розвиваються і відзначаються великими ризиками на тлі кризи в єврозоні. Складно буде й пролонгувати старі борги. Це позначиться на інвестиційній активності, яка трохи відновилася тогоріч. До того ж у країні загальмувалося банківське кредитування підприємств, що теж не додає оптимізму економіці.
Негативом є і експортозалежність вітчизняної економіки, зауважують аналітики. Нині спостерігається погіршення торговельної кон'юнктури, попит на експортну українську продукцію загальмувався, ціни на метал і сільгосппродукцію почали знижуватись. Імпорт є більшим за експорт, тож дефіцит платіжного балансу, тобто різниця між надходженням валюти та її відпливом збільшується. Це тисне на обмінний курс, тому уряд матиме більше умов для обмеження видатків. Ідеться не тільки про зменшення капітальних інвестицій, що збільшилися за час підготовки до Євро-2012, а й про урізання пільг і преференцій.
Такий сценарій цілком імовірний, бо Кабмін отримав право визначати розмір пільг і субсидій для певних категорій громадян. Цьогоріч, зазначають аналітики, через погіршення умов у світовій економіці слід очікувати на більш економну бюджетну політику і можливість деякого послаблення обмінного курсу. Колапсу економіки не буде, спостерігатиметься лише уповільнення її зростання. Ціни на продукти та товари імовірно зростатимуть, припускають експерти.
Якщо політика уряду буде продуманою і не відбудеться великих зовнішніх і внутрішніх шоків, то Україна має всі можливості отримати інфляцію менш ніж 10%. З огляду на те, що соціальним виплатам доведеться встигати за зростанням цін, цілком можливо, що українці одержуватимуть адресну соцдопомогу. Меншими грішми уряд отримуватиме максимальний результат.
Корекція кошторису
Тим часом влада має намір провести ревізію головного кошторису держави до кінця першого кварталу. Визнає, що ухвалювали його поспіхом. Тепер слід конкретизувати деякі витратні статті й збільшити обсяг коштів на економічний розвиток. Є пропозиції щодо перегляду структури видатків на держуправління і Фонду регіонального розвитку. Про необхідність перерозподілу коштів на користь регіонів і місцевих бюджетів говорять і народні депутати.
Бюджет передбачає підвищення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, зазначала влада. Вони отримають право самостійно визначати напрями фінансування актуальних проблем соціально-економічного розвитку. Місцевому самоврядуванню надано реальні важелі впливу для забезпечення доходів своїх бюджетів.
Від успішності його дій залежить розвиток конкретного міста чи села, добробут його населення. Бюджетний кодекс розширив перелік податків, які зараховуються до місцевих бюджетів, зокрема податок на доходи фізосіб і плата за землю, 50% надходжень податку на прибуток, 50% понадпланових надходжень акцизного збору. Обсяг місцевих бюджетів у держкошторисі збільшено на 30,7 млрд грн.
Опозиція не поділяла урядового оптимізму і заявляла, що держкошторис поставить місцеві громади на межу виживання. Без кардинального перегляду держбюджету місцеве самоврядування буде в гіршій ситуації, ніж тогоріч. Бюджет-2012 не забезпечує фінансування навіть базових витрат і зарплат для місцевих громад. Неабияка проблема — недофінансування житлово-комунального господарства. Це призводить до того, що на місцях підвищують тарифи на послуги ЖКГ, їхні темпи перевищують зростання пенсій і зарплат. У Харкові майже вдвічі підвищили квартплату і тарифи на вивезення побутових відходів. До цього місцева влада вдалася, незважаючи на акції протестів харків'ян.
Експерти вважають, що майбутні проблеми місцевих бюджетів будуть пов'язані з проблемами держбюджету, який ледь зводить кінці з кінцями. Адміністрації Донецька і Києва скаржаться, що в два-три рази збільшилося навантаження на їхні бюджети через відрахування до держкошторису. Це зменшує можливості донорів, тож і реципієнти бюджету менше отримуватимуть з державної скарбниці.
Стосовно алгоритму бюджетної корекції, то всі погоджуються, що він залежатиме від результату «газових» переговорів. Вартість газу, яку розраховують за формулою угоди 2009 року, для нашої економіки непідйомна, наголошують в уряді. Тому Україна суттєво скорочує споживання імпортного газу — до 27 млрд кубів, намагатиметься компенсувати його за рахунок власних енергоресурсів, насамперед вугілля. Проте це скорочення не гарантує успішного виконання держбюджету, а тим паче економії коштів, які можна використати для фінансування додаткових програм, вважають експерти.
Є й оптимістичніша точка зору. Україна має резерви додаткових надходжень, пов'язані зокрема з адмініструванням податків і зборів, які дають змогу переглянути бюджетні показники за підсумками перших двох місяців роботи і без зниження вартості російського газу. Фіскальне минуле глави уряду свідчить про те, що йому краще вдаються не реформи, а збір податків. Тому слід очікувати змін бюджету і розподілу додаткових грошей наприкінці зими. Щодо статей, на фінансування яких будуть використані додаткові гроші, то, за словами експертів, ідеться про поточні витрати на проведення Євро-2012 і забезпечення соцвиплат.
Хоч в ідеалі уряд і експерти хотіли б, аби цьогоріч з'явилися гроші для структурних реформ в економіці. При цьому аналітики застерігають від розпорошення додаткових ресурсів на різні проекти і програми. Без комплексного підходу до розв'язання проблем, якщо не економіки загалом, то принаймні якоїсь однієї важливої галузі, на ефективність капіталовкладень розраховувати не варто.
Нашій економіці та промисловості потрібна комплексна модернізація. Її можна провести лише за підтримки держави. Якщо держава не зможе виділити на це прямі транші, то створить законодавчу базу, аби власники підприємств спрямовували гроші на модернізацію. Тоді можна говорити про програму розвитку. Якщо держава просто виділятиме бюджетні кошти, їх розкрадатимуть.
Це стосується і перерозподілу держресурсів на користь місцевих бюджетів. Без системного підходу використання бюджетних грошей у цій сфері буде неефективним. Важливо, щоб бюджети формували не зверху вниз, а навпаки. В центральний бюджет із регіонів мають надходити лише фіксовані суми, передбачені для виконання функцій центральної влади (оборона, зовнішня політика, утримання держапарату). Це буде реальною децентралізацією бюджетів. Не варто вважати децентралізацією автоматичне збільшення місцевих кошторисів. Якщо центр захоче, він забере стільки коштів, скільки йому потрібно.
Проте це, схоже, завдання подальших років. Економічні перспективи 2012-го експерти оцінюють стримано, але з часткою оптимізму. А скромні прогнози щодо перспектив розвитку нашої економіки від Світового банку і МВФ вітчизняні аналітики пояснюють намаганнями перестрахуватися в умовах фінансової нестабільності.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»