Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2012 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА var _gaq = _gaq || []; _gaq.push(['_setAccount', 'UA-6198717-6']); _gaq.push(['_trackPageview']); (function() { var ga = document.createElement('script'); ga.type = 'text/javascript'; ga.async = true; ga.src = ('https:' == document.location.protocol ? 'https://ssl' : 'http://www') + '.google-analytics.com/ga.js'; var s = document.getElementsByTagName('script')[0]; s.parentNode.insertBefore(ga, s); })(); ЛЮДИНА І ПРАВО
УВАГА: ДИТЯЧА АГРЕСІЯ
Насильство у дитячому, а особливо в шкільному середовищі вже давно не новина. Час від часу ЗМІ оприлюднюють вражаючі своєю жорстокістю, цинізмом і водночас абсурдністю вчинки підлітків. Експерти «Жіночого консорціуму України» не тільки дослідили це явище, а й запропонували ліки від цієї хвороби.

Три джерела
Усі дівчатка і хлопчики віком від 12 до 14 років основним місцем, де найчастіше доводиться стикатися з насильством, називають школу. Такими є результати опитування, проведеного координаторами «Жіночого консорціуму» за допомогою кількох громадських організацій з різних областей України. Де криються причини такого загрозливого явища? Як дати цьому раду?
Координатор програми з попередження насильства над дітьми Марія Дендебера виокремлює три джерела: родина, школа, і те, що можна об'єднати поняттям «розваги»: кіно, телебачення, комп'ютерні ігри тощо.
У сім'ї дитині «щастить» спостерігати приклади агресії між батьками. Навіть якщо вона має такі м'які прояви, як сварки, однак залишає в дитячій душі зарубки, які не зникають з плином часу і впливають на форму стосунків із людьми протягом усього життя. Чимало дітлахів під рідним дахом зазнає фізичних покарань чи знущань. Нарешті, ніде правди діти, саме в родині багато малих агресорів отримають похвалу за бійки з ровесниками.
Той, хто не мав зразків брутальної поведінки в сім'ї, ознайомлюється з ними в школі, де її демонструють не тільки однолітки, а інколи непрофесійні і несумлінні вчителі та вихователі.
Та чи не найчастіше з проявами агресії діти стикаються в фільмах, телепередачах, коміксах, комп'ютерних іграх. Хоч у Конвенції про права дитини зазначено: держава має заохочувати розробку принципів захисту дітей від інформації та матеріалів, що завдають шкоди її благополуччю (ст. 17).
Малеча не тільки вбирає ці приклади, як губка, а й наслідує, особливо діти молодшого віку, тому що у них ще не виробився критичний запобіжник щодо дій кіногероїв.
Школа має бути зоною безпеки, адже в ній діти проводять значну частину часу. Ця істина підкріплена й наказом Міністерства освіти і науки «Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми». Проте 95% педагогів стверджують: проблема насильства між дітьми є актуальною і тільки 2% заперечують це (за результатами опитування, проведеного у чотирьох областях України).
Упадає в око тривожна тенденція: школярі вказують на насильство з боку організованих груп дітей, які формуються за принципом зграї.
Серед старшокласників збільшується кількість тих, хто сам себе вважає агресором. Вони визнають, що їм складно контролювати свої дії, зазначає координатор програм із захисту прав дитини Оксана Москаленко. Такі підлітки потребують допомоги педагогів. Особливо з огляду на те, що вони самі спочатку були жертвами насильства, а тепер своєю брутальною поведінкою намагаються показати оточуючим, чого їм довелося зазнати. Психологи пропонують змінити поширене ставлення до них винятково як до проблемних, адже це зазвичай не дає бажаного результату. Значно ефективнішим шляхом до зниження їхньої агресії є навчання навичок неконфліктної поведінки.
Причиною поширеності насильства між дітьми є й те, що педагоги реагують на його крайні прояви, переважно фізичні, а більш м'які залишають поза увагою. Водночас психологічне насильство — глузування, образи, бойкот, прізвиська, злі жарти, групове цькування, підкреслення фізичних вад — травмує несформовану дитячу психіку не менше, ніж побиття.
Варто також звернути увагу на небезпеку, яку приховує ігнорування потреб дітей. Класичний приклад — зникнення грошей і речей у вчителів. Вочевидь, такі прикрощі сталися не одразу, цьому передували крадіжки у дітей. Одначе педагоги і вихователі не надавали цьому значення і почали бити на сполох лише тоді, коли самі стали жертвами.

Школа— зона безпеки
Як цьому зарадити? Опитування з-поміж школярів продемонструвало вражаючий результат: більш як половина з них переконана, що здолати проблему можна, відповівши насильством на насильство. Адекватною вважається жорстока поведінка щодо агресора з боку вчителів і батьків. Отож терміновими є заходи, спрямовані на зниження рівня агресивності в дитячому середовищі, наголошують експерти «Жіночого консорціуму».
Першим кроком має бути усвідомлення такого: щоб скоригувати поведінку агресора, варто не стільки впливати на нього, як змінити його оточення. Скажімо, потурбуватися, аби поруч із ним були сильніші діти, котрі позитивно мислять.
Фахівці «Жіночого консорціуму» провели серію тренінгів у Київській, Вінницькій, Кіровоградській та Черкаській областях, на яких представили ефективні методи профілактики агресії в шкільному середовищі та способи упоратися з її проявами. Відпрацьовували з учителями, психологами, адміністрацією шкіл, працівниками відділів освіти конкретні поради, як поводитися в конфліктних ситуаціях, зберегти спокій, контролювати себе і завжди знаходити компроміс. Слід показати дітям, що існує можливість не вдаватися до насильства, а вирішувати все мирно — таким був лейтмотив тренінгів.
Золоте правило у боротьбі з агресією — не проходити повз, помічати її. Адже незначні її прояви — ігнорування зауважень вчителя, засмічування класів — виглядають на загальному тлі начебто безпечними. Але вони — преамбула до загрозливих форм брутальної поведінки. Тому необхідно звертати увагу на такі «дріб'язкові» речі, висловлювати несхвальну оцінку, аби малі бешкетники не розцінювали відсутність реакції з боку вчителів як заохочення до подальшої агресії та її ескалації.
Не менш важливим є навчання навичок ефективного спілкування, повага до кожної дитини, увага до її потреб. Педагоги повинні цілеспрямовано відпрацьовувати з дітьми прийоми неагресивної поведінки у відповідь на словесну агресію, навички припинення агресії стосовно себе, щоб не допустити її нарощування. Тих, хто вдається до брутальної поведінки, слід навчати інших видів спілкування, формувати звичку продумувати все, що вони бажають зробити, а не діяти під впливом емоцій, спонтанно.
Навчити дитину іншого (ніж звичний для неї) способу поведінки, побудованого на обмірковуванні й прогнозуванні своїх вчинків — означає поставити заслін будь-яким асоціальним, деструктивним діям не лише в шкільні роки, а й у подальшому житті. Тільки за таких умов школа може стати зоною безпеки.

Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
  • ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
  • ВІДМОВИ СТАНОВЛЯТЬ 90%
  • НАСИЛЬСТВО ЩОДО ЧОЛОВІКІВ
  • ПРО КОМПЕНСАЦІЮ ВИТРАТ

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».