СРІБНИЙ ЮВІЛЕЙ УКРАЇНСЬКОГО ФОНДУ КУЛЬТУРИ
Наприкінці 80-х років ХХ ст. у нашій країні відбувалися зміни в усіх сферах життя, що увійшли в історію як перебудова. Вона передбачала поліпшення стану справ у державі і знайшла підтримку в суспільстві. На початку перебудовчих дій з'явилися позитивні зрушення і в духовній сфері. Утворювалися різні громадські об'єднання.
Одним із таких було створення 11 квітня 1987-го доброчинної організації — Українського фонду культури. За тих умов він був одним із найдемократичніших громадських утворень, до якого залучали широкі верстви населення, у тому числі українців, які живуть за межами своєї батьківщини. Відроджувалася історична традиція — благодійництво. Організацію на громадських засадах очолив поет Борис Олійник, який донині з честю виконує ці обов'язки.
І.
Головним завданням Фонду культури стало сприяння на доброчинних засадах широким загалом активістів-патріотів справі виявлення, збереження, пропаганди і примноження національних культурних цінностей. Без будь-якого втручання владних структур було визначено станові довгострокові програми: «Пам'ять», «Краєзнавство», «Топоніміка», «Народна пісня, народна творчість», «Тарас Григорович Шевченко», «Молодь і культура», «Нові імена України», «Мова і культура», «Мистецтво одного села», «Повернення» (культурних та історичних цінностей у материзну), «Відродження культур народів, що мешкають в Україні».
Було створенно обласні та міські відділення УФК. Вони виробили ще й свої, регіональні, програми, спрямовані на подальше збагачення духовної скарбниці народу.
При Фонді культури діють «Український центр міжнародної освіти» (директор Д. Будков); поетичний театр «Блакитна троянда» (за назвою твору Лесі Українки, режисер М. Гіляровський); мистецьке об'єднання «Престиж» (директор С. Пащенко).
Упродовж чверті століття (за визначеними програмами і статутними завданнями) Українським фондом культури, разом із працівниками обласних і міських відділень, сподвижниками і доброчинцями зроблено чимало корисного і потрібного на ниві рідної культури, для задоволення духовних потреб народу. Назву лише деякі з численних акцій.
Український фонд культури прилучився до організації й проведення установчих зборів історико-освітнього товариства «Меморіал» і процесу проектування пам'ятника жертвам репресій у Биківні.
Разом із Товариством охорони пам'яток історії та культури у 1982 році порушили питання про відродження Києво-Могилянської академії і домоглися у Міністерстві оборони СРСР вирішення питання про звільнення військовим відомством приміщення для академії.
Організували й провели першу Всеукраїнську конференцію з проблем відродження національної топоніміки — повернення історичних назв вулицям, майданам, містам і селам України. Матеріали надіслали до Верховної Ради для врахування у законодавстві.
Фонд культури взяв на себе організаційні заходи з відродження вітчизняного краєзнавства та створення Спілки краєзнавців України (нині має статус національної).
Виявлено і зібрано кобзарів із усієї України та проведено Установчі збори зі створення Спілки кобзарів України (тепер — Національна спілка). Спільно з міністерствами освіти та культури, Київським облвиконкомом на базі Стрітівської середньої школи Кагарлицького району у 1989-му було створено Вищу педагогічну школу кобзарського мистецтва (директор Г. Іванова), зі стін якої вийшло понад двісті молодих кобзарів.
За програмою «Т. Г. Шевченко» довелося вести важку боротьбу щодо захисту заповідної території в Каневі від промислової забудови, опікуватися упорядкуванням інших місць, де перебував Тарас Шевченко. УФК узяв на себе головні турботи з проведення у квітні-травні 1991 року походу-реквієму «Останній шлях Кобзаря» від Петербурга до Канева, сприяв спорудженню пам'ятників Шевченкові у Львові, Санкт-Петербурзі, Білій Церкві на Київщині та інших містах і селах України.
Ще в 1990 році Фонд культури організував освячення місця і Хреста на Кургані Скорботи на пам'ять про жертв Голодомору 1932–1933 рр., а в 1993-му зведено на цьому місці, в околиці Лубен на Полтавщині, біля Мгарського Спасо-Преображенського монастиря, Поминальний дзвін, де щороку проводять День пам'яті та відправляють панахиду на пам'ять про померлих від голоду.
Реалізуючи програму «Пам'ять», Український фонд культури долучився до спорудження Всенародного пам'ятника Матері-Вдові, який постане в столичному парку Перемоги. Ця ідея народилася з глибин людського серця. До голови УФК Б. Олійника звернулася сільська жінка з Дніпропетровщини Галина Заболотня. Вона народилася 1943-го, коли загинув її батько, і мати самотужки виховувала чотирьох дітей. Таких матерів-удів війна залишила мільйони.
Уже закладено пам'ятний камінь на місці спорудження пам'ятника і ведуться роботи з його створення. Для організації виконання комплексу питань цієї святої справи при Фонді культури діє Координаційна рада на чолі з поетом, академіком, Героєм України Б. Олійником, батько якого також загинув у 1943 році під Харковом. Благородна справа зведення пам'ятника Матері-Вдові знайшла підтримку багатьох тисяч людей, які переказали свої посильні внески.
ІІ.
За культурологічними програмами проведено чимало літературно-мистецьких акцій: вечорів, концертів, творчих зустрічей, вистав, виступів фольклорних колективів, організовано сотні виставок творів художників і майстрів народно-прикладного мистецтва. Разом із товариством «Україна» було організовано виступи в 12 містах України Капели бандуристів імені Т. Шевченка із Детройта (США).
Фонд культури виступив одним із засновників Фестивалю сучасної пісні й популярної музики «Червона рута». Вперше фестиваль відбувся 1989-го і діє донині.
Під крилом Фонду культури, за його програмою «Рідна мова», засновано Товариство української мови імені Тараса Шевченка, яке згодом переросло на Всеукраїнську «Просвіту».
Український фонд культури від першопочатків діяльності залучав до участі у мистецьких заходах молоді таланти. Сприяв розвитку руху за створення в Україні Малих академій народного мистецтва. Від 1991 року діє програма Фонду культури «Нові імена України», мета якої — підтримка юних талантів. За час існування цієї програми в щорічних оглядах-конкурсах узяли участь тисячі юних обдаровань. Понад п'ятсот переможців стали лауреатами, одержали стипендії, майже сімсот нагороджено дипломами.
Однією з пріоритетних стала програма «Повернення» (культурних та історичних цінностей в Україну). Насамперед завдяки доброчинцям-патріотам пощастило віднайти і спрямувати в рідні креси чимало художніх творів, літературну спадщину письменників, історичних документів, які поповнили музеї України.
Наша організація сприяла відродженню культур інших народів, які живуть в Україні. Зокрема, за її безпосередньої участі створено національно-культурні товариства єврейської, тюркомовних народів, ассирійської, вірменської, грецької, грузинської, болгарської, азербайджанської, дагестанської, німецької, російської та інших національних громад України. Фонд подбав про їхню стартову діяльність.
Схвальної оцінки громадськості дістала діяльність УФК у відзначенні ювілейних дат видатних діячів національної культури, проведенні пам'ятних вечорів, літературно-мистецьких заходів, експонуванні виставок, презентації книг тощо. Зокрема, урочисто відзначено ювілеї: Тараса Шевченка, Лесі Українки, Миколи Лисенка, Левка Ревуцького, Платона Майбороди, Василя Симоненка, Олекси Коломійця, Дмитра Луценка, Івана Карабиця, Бориса Олійника, Олександра Білаша, Павла Усенка, Миколи Вінграновського, Володимира Івасюка. Діє комісія з підготовки до відзначення грядущих ювілеїв Григорія Сковороди.
Українським фондом культури засновано щорічні літературно-мистецькі премії імені Володимира Винниченка, Івана Нечуя-Левицького. Прилучається фонд і до присудження премій імені Григорія Сковороди, Андрія Малишка, Дмитра Луценка.
Працівників Фонду культури радує і надихає те, що відгомін про наші акції з боку широкої громадськості схвальний. За подвижництво у відродженні скарбів національної культури, її розвою і популяризації неодноразово висловлювали вдячність керівники держави Л. Кравчук, Л. Кучма, О. Мороз, В. Ющенко, В. Янукович, який, вітаючи з 20-літтям нашої організації, зокрема, зазначив: «Неоціненним є ваш внесок у справу відродження і примноження духовної скарбниці нашого народу, формування світогляду особистості та консолідації суспільства».
Безперечно, згадане є лише невеликою часткою зробленого. На окрему розповідь заслуговує діяльність обласних і міських відділень. Зроблене Фондом культури і його осередками стало можливим завдяки активній, доброчинній участі великої кількості сподвижників — діячів культури і мистецьких колективів, самовідданій праці організаторів численних літературно-мистецьких акцій. Ми усвідомлюємо, що це лише крапля в безмежному морі культури, в задоволенні духовних потреб наших людей. Звичайно, можна було б і треба зробити значно більше.
ІІІ.
На жаль, останніми роками становище Українського фонду культури і його обласних та міських осередків погіршилося. Втрачаються основи доброчинної діяльності. Через кризові умови в державі переважна більшість населення збідніла. Негативно впливає значне підвищення цін на предмети першої потреби, нищівний податковий тиск, непосильні ставки на комунальні послуги тощо. За цих обставин люди не мають можливості виділити зі своїх скромних фінансових статків дещицю пожертв на підтримку національної культури.
Через ці негативні фактори організації Фонду культури залишилися без фінансової підтримки. Кілька обласних осередків позбавлено службових приміщень та зарплати, і люди працюють винятково на ентузіазмі. Природно, що масштаби діяльності згортаються. Місцева влада байдужа до їхньої долі, не допомагає. Від цього ювілей Фонду культури має гіркий присмак і сумну перспективу.
Щоправда, залишається надія на допомогу фінансово спроможних людей і організацій. Слава Богові, що такі ще є і деякі з них небайдужі до долі української культури. Суттєву допомогу Українському фонду культури надавали: О. Богуслаєв, Л. Кравчук, Л. Кучма, О. Мороз, О. Омельченко, О. Попов, Є. Афонін, С. Бабенко, Ю. Богуцький, Д. Будков, Ванда Жекє, Д. Іванов, В. Ковтун, В. Лазаренко, Т. Кремешна, Сафарі-Салім, В. Семиноженко, О. Соловей, Г. Щокін, Л. Яковишин та інші доброчинці й сподвижники, за що ми висловлюємо їм сердечну вдячність.
Сподіваючись на подальшу підтримку діяльності Фонду культури, наводимо наш рахунок:
Рахунок № 26004000031685 (UAH), в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023. Код «Укрсоцбанку» ЕДР ПО 00034884.
Працівники і постійні активісти Українського фонду культури готуються до роботи у наступному ювілейному році. Визначається низка заходів і акцій. Серед них буде проведено всеукраїнський конкурс-огляд обдарованих дітей за програмою «Нові імена України».
Передбачається зібрати наших прихильників на урочистий вечір 12 квітня 2012 року. Для цього свою залу погодилося надати керівництво Національної філармонії, з якою у нас склалася дружна чвертьвікова співпраця. Саме у цій залі тріумфально пройшов наш перший доброчинний мистецький захід у 1987 році.
Запрошуємо всіх охочих прилучатися до діяльності Українського фонду культури.
Дмитро ЯНКО, перший заступник голови правління, один із фундаторів УФК Фото Веніаміна ЛАРІНА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»