КРИЗОВИЙ КАТАЛІЗАТОР
Після кризового провалу 2009 року українська економіка демонструє поступове відновлення, запевняють експерти Національного інституту стратегічних досліджень. Про це свідчить позитивна динаміка основних макроекономічних показників. Відновилося зростання ВВП. Торік приріст становив 4,2%, у першому кварталі нинішнього року — 5,3, у другому (до аналогічного торішнього періоду) — 3,8, за півріччя — 4,4%. Прогноз річного показника коливається від 4 до 5,5% (Sigma Bleyzer передбачає 4%, МВФ — 4,7, ЄБРР — 5, Національний інститут стратегічних досліджень — 5,4%). Прогнози динаміки валового внутрішнього продукту наступного року оптимістичні, зокрема при складанні проекту держбюджету уряд оперував показником 5,5 відсотка.
Спостерігається стабільна позитивна динаміка промислового виробництва. Приріст реалізованої продукції промисловості торік сягав 11,2, за вісім місяців цього року — 8,9%. Лідером післякризового відновлення минулоріч було машинобудування (+36,1%), суттєвий внесок хімічної та нафтохімічної промисловості (+22,5) і металургії (+12,2%). Цьогоріч тенденції не змінилися: приріст у машинобудуванні за вісім місяців — 21%, хімічній та нафтохімічній промисловості — 19,4, металургії — 12,3 відсотка.
Позитивною ознакою нинішнього року стало відновлення інвестиційної активності після затяжного падіння цього показника, що тривало від 2008-го. Так, за перше півріччя інвестиції в основний капітал зросли на 15,9%. При цьому 38,9% припало на промисловість, 16 — на транспорт і зв'язок, 16,3 — на операції з нерухомим майном, 8,2% пішли у сільське господарство. Інвестиційне пожвавлення вплинуло на ситуацію у будівельній галузі: обсяги будівельних робіт за вісім місяців збільшилися на 13 відсотків.
Зростають показники зовнішньої торгівлі: торік експорт товарів збільшився у вартісному вимірі на 29,6, імпорт — на 33,7%. Цьогоріч зовнішньоторговельна діяльність активізувалася: за сім місяців експорт зріс на 40, імпорт — на 46,7%. Це зумовило нарощування негативного сальдо зовнішньої торгівлі, яке за товарами становило 6,7 млрд дол.
Проте соціальний ефект відновлення економічного зростання суперечливий, зауважують експерти. Через раціоналізацію витрат підприємств збільшується офіційний показник безробіття (+26,9% у першому півріччі). Приріст реальної заробітної плати лише 8,1% реального доходу у першому кварталі та 3,4% — у другому.
Тож у експертів є підстави говорити про тенденції до відновлення в Україні докризової моделі економічного зростання, яка ґрунтується на випереджаючому зростанні експортних секторів економіки та недовикористанні внутрішніх чинників економічної динаміки. Роздрібний товарообіг збільшився за вісім місяців на 14,8%, що в 2,5 раза менше, ніж збільшення експорту. В категоріях національних рахунків приріст кінцевого споживання у першому півріччі 2011-го сягнув 10%, експорту — 19 у першому кварталі та 4,9% — у другому.
Останнім пояснюється зниження темпів приросту ВВП у другому кварталі цього року. Зазначені тенденції позначилися на структурі промислового зростання: лідерами є експортно орієнтовані види діяльності, натомість харчова промисловість, зорієнтована на внутрішній ринок, зросла на 3,2% торік, а за вісім місяців цього року скоротилася на 3,4 відсотка.
Відновлення економічного зростання супроводжується підтриманням загальної макроекономічної стабільності, зазначають аналітики. Інфляційна динаміка, яка трохи прискорилася у першому півріччі, була загальмована зниженням цін на ринку сільгосппродукції, що дозволило досягти інфляційного показника на рівні 9% (січень–вересень 2011-го до січня–вересня 2010 р.). Причому, за прогнозами експертів, цей показник може не перевищити 10% за підсумками року. Спостерігається стабільність курсу гривні, реальний обмінний курс її знизився за дев'ять місяців року на 4,4%. В основу валютної стабільності покладено профіцит фінансового та капітального рахунку платіжного балансу (+6,6 млрд дол.) при дефіциті поточного рахунку (-4,5 млрд дол.). За даними НБУ, цей профіцит живиться вищими темпами припливу іноземних інвестицій (4,5 млрд дол.) та нарощуванням торговельних кредитів.
За інформацією Мінфіну, до зведеного бюджету за вісім місяців зібрано на 34,4% коштів більше, ніж торік, до держбюджету — на 40,7% більше. План надходжень до загального фонду держбюджету виконано на 102,3%. Завдяки перевиконанню дохідної частини бюджету дефіцит держбюджету за січень–серпень 2011-го становив 5,2 млрд грн, що у 8,6 раза менше від дефіциту січня–серпня 2010 р. Загальний фонд держбюджету за вісім місяців 2011-го виконано з дефіцитом 6,6 млрд грн проти передбаченого розписом фінансування бюджету на цей період — 18,6 млрд грн.
Ризики
Водночас особливості післякризового періоду зумовлюють суттєві ризики для макроекономічної стабільності в країні, зазначають аналітики. Економічне пожвавлення відбувається практично поза впливом банківського сектора.
Банки відіграють роль радше абсорбера, ніж джерела ліквідності: за вісім місяців депозити фізосіб зросли на 11,6, юросіб — на 14,2%. Спостерігається тенденція від поступового нарощування кредитування фізосіб: гривневі кредити збільшилися на 20,3%. Це може сформувати додатковий тиск на споживчому ринку при обмежених фінансових можливостях для його задоволення. Фінансова і банківська системи ще не запрацювали повною мірою.
Зберігаються певні ризики для курсової стабільності: спостерігається стала тенденція до перевищення купівлі населенням іноземної валюти над продажем, що посилює тиск на валютний ринок. Додатковий тиск справляє також необхідність обслуговування зовнішнього боргу. Зокрема, у вересні зменшилися обсяги валютних резервів НБУ порівняно з серпнем на 3,2 млрд дол., із яких 2,6 млрд витрачено у вигляді інтервенцій на міжбанківському валютному ринку. У перспективі, зазначають експерти, очікується збереження ризиків з боку зростання негативного сальдо зовнішньої торгівлі та непевності перспектив припливу іноземного інвестування.
Ризики прискорення інфляційних тенденцій можуть бути пов'язані з негативним впливом курсового показника, зростанням вартості імпортованих енергетичних ресурсів, прискоренням динаміки зростання доходів населення в умовах наближення виборів до Верховної Ради і погіршенням очікувань на тлі загальних ризиків світової фінансово-економічної кризи. Втім, загальна депресивність світової економіки та повільність післякризового відновлення економіки України дають підстави експертам оптимістично оцінювати перспективи цінової динаміки у поточному і 2012 роках.
Певна стабілізація макроекономічних показників за умов тривалого збереження структурних дисбалансів вітчизняної економіки не дозволяє аналітикам говорити про убезпечення економіки від імовірних фінансово-економічних потрясінь у найближчому майбутньому. Залишаються невирішеними проблеми, які створюють ризики відновлення кризових явищ. Це — підґрунтя для стриманих оцінок перспектив стійкості нашої економіки низкою експертів, очікувань ними другої хвилі кризи в країні.
Забезпечення стабільності соціального та економічного поступу у післякризовий період вимагає реалізації стратегії соціально-економічних реформ, спрямованих на зміну економічних механізмів розвитку, системну модернізацію економіки, радикальне підвищення технологічного рівня вітчизняного виробництва, скерованих на оволодіння сучасною моделлю забезпечення конкурентоспроможності економіки.
За таких умов можна не лише мінімізувати негативний вплив на Україну економічної рецесії, яку прогнозують розвинутим державам, а й забезпечити стійкість нашої економіки до нових кризових викликів з боку глобальної економіки, приєднати Україну до держав, що динамічно розвиваються та яким притаманні енергійні процеси післякризового відновлення.
Негативи
Одним із найвідчутніших недоліків нашої економіки, який суттєво знижує її конкурентоспроможність, є висока енергоємність, пов'язана з неефективним використанням енергоресурсів через застарілість технологій, а також зі слабким заощадженням енергії та впливом тіньового сектора. Енергоємність ВВП України становить 0,89 кг умовного палива на один долар із урахуванням паритету реальної купівельної спроможності, що перевищує середній рівень енергоємності в країнах світу у 2,6 раза. Зокрема, витрати енергоресурсів на виробництво аміаку у нас сягають 271,5 кВт-год/т, у Росії — 150–170, у США — 90–100 кВт-год/т.
Витрати коксу на виробництво чавуну в Україні перевищують 500 кг/т, у країнах ЄС, Японії, США — не більш ніж 350 кг/т. Значна частка енергоресурсів, що споживаються при виробництві чавуну в нашій країні, припадає на природний газ (щороку — майже 3 млрд кубометри). У провідних країнах природний газ при його плавленні практично не використовується. Наші сталевари витрачають 105–115 кг у.п./т, російські — 90–100, американські — 36–40.
У хімічній промисловості рівень енергоспоживання порівняно з країнами Євросоюзу при виготовленні каустичної соди більший в 1,3–1,4 раза, кальцинованої соди та метанолу — у 2–2,3, етилену — у 2,3–2,8, технічного вуглецю — у 1,5–2,5 раза. На 2 кв. м скла та на тонну цукру в Україні енергетичні витрати у 1,5–2 рази перевищують показник країн ЄС. У житлово-комунальній сфері витрати на відпускання 1 Гкал теплової енергії комунальні підприємства теплопостачання витрачають 165–180 кг у. п. проти 145–150 у країнах Євросоюзу. Витрати на передачу теплової енергії та подавання питної води населенню України перевищують аналогічні показники країн ЄС у 1,8–2,6 раза.
Технологічний аспект видається визначальним чинником високої енергоємності нашої економіки. Високий рівень зношення, технологічна застарілість обладнання — об'єктивний наслідок інвестиційної кризи, в якій економіка України опинилася на початку 1990-х. Застарілість обладнання провідних секторів економіки обумовлює високу енергетичну «ціну», яку сплачують за відновлення економічного зростання на традиційних докризових засадах.
Зокрема, на обладнанні з терміном служби понад нормативний виробляють більш ніж 50% продукції вітчизняної металургії. Ступінь зношення основних фондів на деяких підприємствах сягає 60–80%. В Україні панують застарілі технології виплавлення сталі: в мартенах виплавляють 41%, конвертерах — 55 і лише 4% — в електросталеплавильних печах.
Витрати енергоресурсів при мартенівському виробництві майже у п'ять разів (природного газу — в 15 разів) більші, ніж при конвертерному. Практично на вітчизняних підприємствах не застосовують прогресивне електронно-променеве плавлення сталі та методи прямого відновлення залізних руд, які належать до п'ятого технологічного укладу. Використання безперервного литва заготовок в Україні становить лише 40% загального обсягу виробництва прокату, тоді як у Росії — майже дві третини, а у Німеччині — 98 відсотків.
Рівень зношення основних фондів у хімічному та нафтохімічному виробництві сягає 69,3%. Найбільш зношені вони у хімічному виробництві — 76,3% (у виробництві гумових і пластмасових виробів — 41,8%). Висока енергоємність призводить до вищої собівартості продукції, а отже, до більшої ціни і нижчих прибутків виробників, утрати ними конкурентоспроможності. А також обумовлює залежність від імпорту енергоносіїв через недостатнє забезпечення України власними енергоресурсами.
Тому — погіршення платіжного балансу (у структурі імпорту в Україну частка енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки становить 29,2%). Підвищується і рівень забруднення навколишнього середовища (обсяг викидів на одиницю ВВП).
Висока енергоємність економіки виходить за суто економічні межі та набуває безпекового виміру, зважаючи на недостатній рівень забезпеченості України власними енергетичними ресурсами. За оцінками експертів, енергетична залежність нашої держави від поставок органічного палива сягає 60,7%. Цей показник не надто відрізняється від показника країн ЄС — 51%, але для них він є менш критичним, зважаючи на вищий рівень енергоефективності їхньої економіки.
Критичність енергозалежності України зумовлена також специфічною структурою енергоспоживання, з надмірною часткою природного газу, який є переважно імпортованим ресурсом, і недостатнім використанням вітчизняних традиційних (кам'яне вугілля) і нетрадиційних (сонце, вітер, біогаз) джерел енергії. Це суттєво посилює актуальність завдань підвищення енергоефективності національної економіки, ставить їх серед першочергових пріоритетів стратегії модернізації, зазначають аналітики.
Основним документом державного рівня, спрямованим на енергетичну модернізацію національної економіки, є Енергетична стратегія України до 2030 року, ухвалена Кабміном у 2006 році. Серед її цілей — створення умов для постійного та якісного задоволення попиту на енергетичні продукти; визначення шляхів і створення умов для безпечного, надійного, сталого функціонування енергетики та її максимально ефективного розвитку; забезпечення енергетичної безпеки держави.
А також зменшення техногенного навантаження на довкілля і забезпечення цивільного захисту у сфері техногенної безпеки ПЕК; зниження витрат у виробництві й використанні енергопродуктів за рахунок раціонального їх споживання, впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання, раціоналізація структури суспільного виробництва і зниження питомої ваги енергоємних технологій. Нарешті інтеграція Об'єднаної енергосистеми України до європейської з послідовним збільшенням експорту електроенергії, зміцнення позицій України як транзитної держави нафти і газу.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»