Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2011 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА var _gaq = _gaq || []; _gaq.push(['_setAccount', 'UA-6198717-6']); _gaq.push(['_trackPageview']); (function() { var ga = document.createElement('script'); ga.type = 'text/javascript'; ga.async = true; ga.src = ('https:' == document.location.protocol ? 'https://ssl' : 'http://www') + '.google-analytics.com/ga.js'; var s = document.getElementsByTagName('script')[0]; s.parentNode.insertBefore(ga, s); })(); СУСПІЛЬСТВО
УКРАЇНА В ОЧІКУВАННІ
ЩО ПРИХОВАНО ВІД ШИРОКОЇ СПІЛЬНОТИ В ХОДІ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИХ ГАЗОВИХ ПЕРЕГОВОРІВ?
Таке враження, що Україна опинилася в очікуванні: як відобразиться на її долі останній візит до Росії Віктора Януковича? Пригадуєте, як торік напередодні підписання так званих Харківських угод Президент також мав непоодинокі зустрічі як із Медведєвим, так і Путіним.

Тоді вище українське керівництво, за його ж власним зізнанням, усіляко намагалося знайти з російськими постачальниками якийсь газовий компроміс. Його було знайдено, хоч національні інтереси нашої держави при цьому неабияк постраждали.
Навіть якщо взяти за аксіому твердження про те, що контракти від січня 2009 року, укладені Юлією Тимошенко, були вкрай невигідні, після підписання Харківських угод легше не стало. Умовно кажучи, до квітня минулого року над Україною нависали лише одні кабальні умови, а після дати ратифікації флотсько-газового пакета ми опинилися в подвійній кабалі.
Низка експертів, котрі намагаються розібратися в українсько-російських газових відносинах, припускає: чинна вітчизняна влада наприкінці літа почала потроху «прозрівати» стосовно істинних стосунків із північними сусідами.
Віктор Янукович не є політиком, котрий уміє зробити гарну міну при невдалій грі. Тож його несподівані гнівні випади на адресу вчорашніх «найкращих друзів» із Кремля видаються цілком логічними. Український президент, мабуть, справді вирішив «пограти м'язами» перед своїми російськими візаві. Проте біда в тім, що цих «м'язів» йому забракло.
Єдиним сильним кроком можна вважати публічне і оперативне рішення про реорганізацію НАК «Нафтогаз». Важко сказати, який смисл вкладали у це потенційне реформування ті, хто загітував Януковича підписати відповідний указ. Однак у Росії його сприйняли як можливість ліквідації НАКу, а тому спроби у такий спосіб переглянути газові домовленості.
Імовірно, що візит Януковича до РФ тиждень тому став можливим завдяки «дамокловому мечу», що навис над нинішнім «Нафтогазом». Українського гаранта російські можновладці приймали удвох (!) та ще й відразу після їхнього обопільного рішення зробити «рокіровку посадами».
Проте на цьому позитиви, схоже, закінчуються. Адже від моменту візиту минуло чимало часу, а усі його тонкощі досі за кадром. Себто достеменно тема переговорів Януковича, Медведєва та Путіна широкому загалу залишається невідомою.
Саме так було торік навесні, коли український Президент раз за разом проводив зустрічі, а Харківські угоди вигулькнули, висловлюючись російською приказкою, як чорт із тютюнниці.
До речі, в цьому промовистому факті приховано принципові відмінності в розумінні стратегічного партнерства з боку Росії та європейської спільноти. Бо, скажімо, те, як нині очільники ЄС намагаються захистити Юлію Тимошенко, є своєрідною подякою за її внесок у розв'язання газового конфлікту майже трирічної давнини.
Телефонні дзвінки від канцлера Німеччини Ангели Меркель, публічні заяви голови представництва Євросоюзу в Україні Жозе Мануеля Тейшейри про те, що ЄС досі схвалює газові угоди Тимошенко — усе це ланки одного ланцюга. Ланцюга, можливо, не бездоганного для нас (бо європейці передусім дбають про себе), але принаймні послідовного.
Непрозорість переговорів від 24 вересня уже тепер породила низку суперечливих заяв, зроблених представниками як української, так і російської сторін. Отже, наш Прем'єр-міністр Микола Азаров цього тижня заявив, що після візиту Віктора Януковича до Росії тамтешня сторона нарешті погодилася на перегляд газових контрактів.
Показово, що таку заяву керівник українського уряду зробив не перед вітчизняною аудиторією, а під час зустрічі з делегацією іспанських сенаторів. Імовірно, це було невипадково. Зрештою, в ході цього тет-а-тет Азаров заявив ще про одну домовленість — створити тристоронній консорціум за участю держав Євросоюзу. «Це, безсумнівно, підвищить надійність нашої газотранспортної системи і створить можливість для Європи безперебійно одержувати газ»,— констатував він.
Прем'єрський оптимізм агентству «Інтерфакс-Україна» підтвердило й джерело, близьке до переговорного процесу. Мовляв, до кінця жовтня уже й нову ціну на газ для України буде визначено. Що, у свою чергу, дасть змогу українській стороні врахувати нові цифри, доопрацьовуючи проект державного бюджету на наступний рік.
Однак не минуло і кількох годин після цих заяв, як із надр російського «Газпрому» пролунала інша інформація. За словами офіційного представника російського монополіста Сергія Купріянова, жодних домовленостей про буцімто перегляд газових контрактів не було досягнуто. «Переговори буде продовжено найближчим часом,— сухо констатував «газпромівський» чиновник.— А на цей момент ніяких домовленостей про зміну умов контрактів між «Газпромом» і «Нафтогазом» немає. На перемовинах, що відбулися в минулі вихідні, позиції з питань газової співпраці справді вдалося зблизити, але попереду ще велика робота».
Хто із коментаторів лукавить, достеменно невідомо. Проте, враховуючи, що в ролі «прохача» виступають українські представники, схоже, що правда на боці сильнішого. Навіть коли дві перші особи РФ пообіцяли щось першій особі України, вони можуть виявитися господарями своїх слів — самі дали, самі й забрали.
Тим паче, що вже цього тижня і сам «Газпром» опинився у не надто приємній ситуації. Низку представництв (насамперед Берлінське) російського газового монополіста почали прискіпливо перевіряти чиновники з Єврокомісії. Вони підозрюють, що «Газпром» нечесно поводиться з конкурентами і завищує ціну на «блакитне» паливо.
Тим часом не вщухають дискусії довкола потенційного тристороннього консорціуму. Головне питання — яким буде це утворення? Скажімо, політолог Олексій Гарань так прокоментував цю ідею: «Можливо, Росія погодиться на тристоронній консорціум з Європою, і Янукович в очах своїх співвітчизників стане захисником національних інтересів. Особливо, якщо доможеться підписання зони вільної торгівлі з ЄС. Але потім... тишком-нишком «здасть трубу». «Диявол» буде прихованим у деталях угоди про тристоронній консорціум. А те, що у Кремля достатньо важелів тиснути на Банкову за лаштунками переговорного процесу, він уже неодноразово демонстрував».
Проти цього важко щось заперечити. Саме тому, як було сказано на початку цієї статті, Україна знову опинилася в очікуванні...

Ярослав ГАЛАТА


також у паперовій версії читайте:
  • ЗІ СВЯТОМ?

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».