САМОБУТНІСТЬ У СВІТІ«МОДНИХ ФОРМАТІВ»
Тримаю в руках видання Української конфедерації журналістів під гучною назвою «Золотий фонд нації». Мене зацікавив розділ цієї книжки «Мистецький Олімп», у якому представлено відомі імена українських митців. На мій сором, з-поміж півсотні виконавців, що мали високі звання народних і заслужених, я віднайшов лише з півтора десятка імен артистів, які в мене на слуху, котрих я бачив і чув на столичних сценах.
Серед них увагу привернула сторінка, присвячена творчості лауреата всеукраїнських і зарубіжних конкурсів, заслуженої артистки України Анжеліки Андрієвської, з мистецтвом якої ознайомився років десять тому під час її авторського вечора в Українському домі, а згодом послухав її сольний концерт «Ти говори, любове» з нагоди 25-річчя творчої діяльності співачки.
1.
Вона має ґрунтовну музичну освіту: клас фортепіано, клас бандури та вокалу в музичній школі у викладача, народної артистки України Майї Голенко, яка першою звернула увагу на природне обдарування Анжеліки; студію при Державній заслуженій капелі бандуристів по класу бандури і вокалу педагога, заслуженої артистки України Олени Слободяник; закінчила Національну музичну академію імені П. Чайковського за фахом «Оперна співачка» у класі професора, народної артистки України Діани Петриненко.
За понад чверть століття творчої діяльності Анжеліка Андрієвська працювала на музичній ниві в різних іпостасях. Починала солісткою дитячого музичного театру, працювала у Державній капелі «Думка», у камерному хорі «Київ», була солісткою та директором хору духовної музики «Оранта» при Українському фонді культури. Впродовж року, перебуваючи у Великій Британії, працювала солісткою Уельської національної капели. Лише у 1998 році змінила оперну сцену на естрадну, ставши і членом Асоціації діячів естрадного мистецтва. Після цього — солістка військового оркестру Національної академії оборони України. Як слухачеві, мені вона запам'яталася і виступами у телевізійних хіт-парадах, щорічних «Пісенних вернісажах». Наприклад, піснями «Вечірня елегія» та «Осінній вальс» на вірші Миколи Луківа. Неодноразово чув по радіо пісні «Ода музиці», «Вернись», «Мавка», «Ти говори, любове», «Жовта жоржина», «Червона калина», «Поцілунок моря».
Щире ліричне виконання Анжелікою цих пісень не залишає байдужими слухачів. Співачка приносить в українську естраду нові інтонації, новий стиль виконання естрадної пісні, поєднавши традиції та елементи оперного співу, народного мелосу із сучасними ритмами й мелодіями. Це вражає не тільки людей, закоханих у пісню, а й музикознавців. Адже рідкісної краси і сили лірико-колоратурне сопрано Анжеліки Андрієвської з діапазоном на три октави (!) звучить легко і невимушено в усіх регістрах. Її пісні в сольному виконанні, пісенні вокалізи захоплюють (особливо в кульмінаційних моментах) захмарними високостями. В голосі співачки поєднуються оперна міць і джазова гнучкість. Цим вона суттєво відрізняється від сучасних стандартів української, переважно «безголосої» естради.
Від 1994 року Анжеліка Андрієвська виступає із сольними концертними програмами в Україні та за кордоном. Вона зробила десятки доброчинних концертів по Україні, зокрема в зоні Чорнобильської атомної станції, у військових частинах. Представляла Україну з концертними програмами у США, Англії, Італії, Іспанії, Австрії, Голландії, Болгарії, Угорщині. Виборола нагороду на фестивалі в англійському місті Кхлангохліні (1994), у 2000 р. перемогла на Всесвітньому фестивалі у Болгарії, у 2001-му отримала головну нагороду на Всесвітньому фестивалі «Музика світу» в італійському місті Фівідзано в номінації «Сольний спів». 2006 року стала володаркою гран-прі Всесвітнього фестивалю естрадної пісні в італійському Сорренто.
2.
Виникає запитання: чи багато у нас співаків-виконавців, які поверталися в Україну переможцями з Мекки сучасного співу, із самої Італії?! Небагато. А тут дві великі перемоги в Італії у різні часи. Ось вони, євростандарти, за якими можна визначати професійний і мистецький рівень Анжеліки Андрієвської у сучасному мистецтві.
Уперше її запросили до Палермо, де вона з оркестром місцевого оперного театру брала участь у виконанні Дев'ятої симфонії Л. Бетховена. Потім у Ватикані, де Анжеліка Андрієвська отримала благословення Папи Римського Павла Іоанна ІІ, вона співала «Аве Марія» на музику Франца Шуберта. Наступна поїздка до Італії — на Всесвітній фестиваль World music (2001), у якому брали участь понад дві тисячі виконавців із 46 країн світу. На цьому форумі Анжеліка Андрієвська репрезентувала Україну. Міжнародне журі визнало нашу представницю найкращою у номінації Solo canto. А у фестивалях і конкурсах такого рівня випадкових переможців не буває.
Запорукою творчого успіху Андрієвської є цікавий у професійному плані репертуар, його широкий мистецький діапазон. Вона виконує вокальні твори української й світової класики, українські народні та сучасні естрадні пісні. Вражає мистецькою палітрою у відтворенні Андрієвської вокальна композиція «Червень. Баркарола» (на власний поетичний текст!) на тему «Пори року» П. Чайковського. Із притаманною їй вродженою шляхетністю співачка виконує українські народні пісні: «Місяць на небі», «Ой, у вишневому садочку», «На вулиці скрипка грає», «Стоїть гора високая» на вірші Л. Глібова. І не «форматує» їх до невпізнання, як деякі виконавці, котрі на сцені шаленіють від вседозволеності.
Чималу частину сучасних творів Анжеліка Андрієвська виконує на вірші відомих українських поетів. У творчому доробку співачки понад сімдесят пісень на теми кохання, краси природи, життєвих реалій. Це — пісні на слова Андрія Малишка (безсмертна «Пісня про рушник»), Дмитра Луценка, Бориса Олійника, Миколи Луківа, Ганни Чубач, Михайла Ткача, Тетяни Майданович, Станіслава Шевченка, на музику М. Лисенка, П. Майбороди, Ю. Мельничука, Л. Левченко (Бутуханової), В. Кияниці, Г. Володька, Л. Остапенко. Анжеліка працює тільки з професійними композиторами-аранжувальниками. В її розумінні успіх пісні передусім залежить від сюжету, драматургії, таїни віршованого твору, покладеного на музику. Особливу увагу мисткиня приділяє й стилістиці виконання естрадних творів, художньому оформленню, режисурі своїх виступів перед глядачами, залучаючи до своїх виступів як супровід професійних танцівників і художні дитячі колективи.
3.
Творчі задуми співачка виношує довго. Не ганяється за легким успіхом. Не йде на поводу невибагливих слухачів. Пише власні композиції, тонко відчуваючи ритмомелодику віршованих творів. До текстів композитор і співачка Андрієвська ставиться вимогливо. Крім музики, вона завжди шукає слово в музиці, тому її можна вважати поетесою музичних творів. Справжня пісня у її творчості найчастіше народжується на перетині думки і серця.
Жага музики у багатьох її власних композиціях, на мій погляд, програмується самою співачкою як поетесою твору. Тільки її талант композитора втамовує життєву спрагу митця, віднайшовши своє бачення у новій стихії, у музиці, у гармонії звуків, рівновеликих високому поетичному слову.
Прикладом таких цікавих музичних творів композитора Анжеліки Андрієвської вважаю її пісні на вірші Бориса Олійника, Миколи Луківа, Тетяни Майданович. Наскільки композитор-виконавець чудово бачить слово, відчуває його і розуміє, настільки ж вона його і чує. Повнокровне у звуках, воно ніби само проситься у музику, знаходить її та, стаючи пісенним, не втрачає своєї зримої й смислової сили. Музичний образ вдало збігається зі словесним. У цьому, вважаю, неабиякий успіх Анжеліки Андрієвської як композитора-співавтора пісень наших відомих поетів.
На жаль, у виконанні багатьох сучасних композиторів-співаків відбувається навпаки: з музикою слово ще більш-менш звучить, навіть створює ілюзію пісні, а візьми й залиш це слово без музичного супроводу, в акапельному виконанні,— і миттєво око, так би мовити, натикається на порожнечу: немає за що співакові зачепитися. В Анжеліки Андрієвської голос працює як головна складова частина багатозвучного оркестру. Тобто свої пісні вона співає, як потребує її душа, підказує серце. Саме співає, а не виконує. Цим і відрізняється від багатьох популярних естрадних виконавців.
Скільки чудових пісень у репертуарі Анжеліки Андрієвської, які беруть за душу і вчать людину відчувати і пам'ятати! Чимало таких пісень стають популярними в народі. Відомо, що кожна популярність має свої розбіжності. Це відзначав ще Лев Толстой: «Буває популярність тютюну та алкоголю, а буває популярність хліба та води». З цього приводу зауважу: в народі існує багато прихильників тютюну та алкоголю, але і в наш час культурних руйнацій популярність хліба та води домінуюча. У життєдіяльності людини її можна порівняти хіба що з повітрям. Ця антитеза може стати яскравою метафорою щодо популярності різних за змістом і оригінальністю пісенних творів у сучасному шоу-бізнесі. Хтось задовольняється низькопробною попсою, а комусь подобаються глибокі твори у професійному виконанні. Іноді, залежно від смаків аудиторії, «низькопробщина» може переважати справжнє мистецтво. Проте поверхова популярність у такій ситуації — річ тимчасова. Людська мудрість врешті-решт перемагає. Тож кращі пісні у виконанні Андрієвської, як на мене, стверджують світлу здорову сторону згаданого толстовського афоризму.
4.
Тут варто спинитися на талантові митця, який виступає перед народом, робить свої твори популярними. Часто, кажучи про художній талант, ми, між іншим, надаємо йому ледь не випадкове значення, кидаючись праворуч і ліворуч стосовно здібностей митця таким неординарним визначенням, як «талант». Між тим талант — рідкісна категорія для визначення видатних здібностей, яка потребує не поблажливого ставлення з боку оточення, а відповідального та заглибленого підходу митця до власних індивідуальних якостей. Талант — це явище, яке вимагає підтримки, доброзичливості, своєчасної відсічі заздрісникам, які своєю підступністю поховали не одну талановиту душу. Головне завдання влади, як на мене,— думати про майбутнє нації і не забувати про особливе суспільне значення самовіддачі творчих талантів у концепції нової гуманітарної політики. Саме це мають забезпечувати державні чиновники, бо їм багато дано різних суспільних важелів, тому з них багато вимагається.
Навіть в умовах фінансової скрути співачка і композитор Анжеліка Андрієвська, виступаючи на різних сценах, тримає власну творчу планку, не зраджує своїм принципам. У кожному виступі вона прагне привносити в українську естраду щось нове, індивідуальне і життєствердне, пережите і передумане. Недостатньо «розкручена» на радіо і телебаченні, заслужена артистка України Анжеліка Андрієвська багато виступає на засадах доброчинності. Щоб підтримувати своє високе реноме, мисткиня змушена нести суттєві витрати — не лише моральні, а й матеріальні.
Вона не погоджується на пропозиції представників шоу-бізнесу, які б «утиснули» її самобутні творчі здобутки у «модні формати». Що ж, це її нелегкий вибір. Творче покликання — Божий промисел, і серце обдарованої людини підказує: його не можна зрадити.
Одначе скільки в нас час треба заробити без допомоги держави талановитому митцеві в Україні, щоб перейти до «євростандартів» українського розливу і здобути популярність серед збуреного епохою реформ українського населення, якщо його популярність не тільки не підтримувалася, але жодною мірою не визначалася державним регулюванням?
У співачки існує своя аудиторія шанувальників. У цьому можна було пересвідчитися на ювілейному концерті Анжеліки Андрієвської. Майже чотири години тривало цікаве дійство у головній концертній залі Збройних Сил України. І це не дивно, адже упродовж шести років співачка працювала солісткою військового оркестру Національної академії оборони України. Дві останні пісні концертної програми у виконанні Андрієвської глядачі слухали, піднявшись з місць. Одну із цих хвилюючих пісень на вірші учасника бойових дій в Афганістані Олега Безкровного було присвячено ветеранам тієї гіркої війни. У творчості Анжеліки Андрієвської найпотужнішою є патріотична тема.
Її твори військово-патріотичного спрямування часто звучать на найвищих мистецьких заходах нашої держави. Уся творчість та громадська діяльність в очолюваному нею доброчинному фонді «Гармонія» служать тому (за словами Лесі Українки із її геніальної «Лісової пісні»), щоб наш народ зумів «своїм життям до себе дорости». До речі, в репертуарі артистки є надзвичайно експресивна сучасна естрадна пісня «Мавка» за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки...
Олександр БАКУМЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»