ФАНТАСТИЧНІ СТРИБУНИ ФІНІШУЮТЬ У КРИМУ
У Ялті фінішував сезон змагань кліф-дайверів — дванадцятьох найкращих у світі стрибунів зі скель. Серед екстремальних пірнальників не пасуть задніх і українці. Найкращий серед них — 45-літній Слава Полещук, який був переможцем Кубка світу ще 1996 року.
Людям завжди цікаво знати граничні межі своїх можливостей. Матінка-природа чітко визначила ареал існування двоногих ссавців із нестандартно великим обсягом головного мозку — вони комфортно почуваються на суходолі в суспільстві собі подібних. Вихід за межі зони комфорту для людини пов'язаний із ризиком: у лісі можуть чекати значно сильніші фізично хижаки, у воді можна потонути. Саме через це доводиться використовувати головну перевагу — інтелект. Для оборони від звірів люди придумали зброю, у воді навчилися плавати. У воду також іноді доводилося стрибати, приміром, рятуючись від хижаків,— із високих берегів річок чи морів.
Згодом просто плавати чи стрибати виявилося замало. Схильність до азарту, бажання виявити найкращого у кожному вмінні продиктували виникнення спорту, зокрема і його водних видів. У воду навіть підготовлені спортсмени зараз стрибають з одно- або триметрового трампліна, в крайньому разі — з десятиметрової платформи. Чи можна робити це зі ще більших висот?
За переказами, деякі гавайські племена мали традицію стрибати вниз головою з прямовисних скель. Не залишилися осторонь і європейці. У ХVІІ ст. жителі сучасної Боснії та Герцеговини змагалися між собою у спритності виконання небезпечних акробатичних стрибків із мосту, що був на висоті 20 метрів.
Надалі подібні стрибки стали засобом для розваги людей в цирках. А деякі особливо відчайдушні стрибуни навіть захотіли потрапити до Книги рекордів Гіннесса. Саме такою людиною була американка Лакі Вардл. У 1985 році вона стрибнула з висоти 36,8 метра! Пізніше її рекорд побив швейцарець Олівер Фавр. Висота майданчика, з якого він стрибав, становила 53,9 метра.
Кліф-дайвінг: унормоване божевілля
Олівер Фавр, Лакі Вардл та інші їхні попередники дали сучасникам відповідь на запитання, чи можна стрибати у воду з кількох десятків метрів і при цьому залишитися неушкодженим. Для відповіді на запитання, чи можна робити це естетично довершено, придумали кліф-дайвінг.
«Кліф» (cliff) англійською означає «скеля», «дайвінг» (diving) — пірнання, занурення. Спортсмени (професіоналів по всьому світу лише два десятки набереться) стрибають з висоти 26-27 метрів.
«Немає більш захопливого відчуття, ніж природне вільне падіння без будь-яких пристосувань у вигляді парашута, троса чи подушки безпеки: є лише ти, твої плавки, урвище і вода»,— так окреслив лаконічну довершеність свого улюбленого заняття американський спортсмен Кент де Монд, який торік фінішував у світовій серії четвертим.
За три секунди, що триває політ, дайвер набирає швидкість понад 85 км/год. Для безпеки спортсмена глибина водойми має бути щонайменше п'ять метрів. Ще одна особливість надвисоких стрибків — інша, ніж у басейні, техніка входження у воду: не головою, а ногами вниз.
Безпека — предмет особливої уваги. «Припустившись помилки, ви зіштовхнетеся з «бетоном»! Вода поводить себе дивно: часом вона ніби впускає вас, а буває, коли ви вже готові завершити політ, зустрічаєте спротив»,— наголошує австралієць Стів Блек.
Різні змагання стрибуни зі скель проводять давно. Уже третій сезон головна серія стартів відбувається під егідою компанії, яка підтримує оригінальні людські забави. Найкращий серед кращих визначається за підсумками Red Bull Cliff Diving World Series.
Елітарна дюжина обирається перед стартом кожного нового сезону з урахуванням попередніх досягнень. Шестеро лідерів отримують запрошення за підсумками попереднього сезону, ще шестеро добираються у кваліфікації.
Від острова Пасхи — до кримських берегів
Цього року світова серія складалася із семи етапів. Як і у випадку з участю в ралійній серії IRC, Україна загалом і Крим та Ялта зокрема потрапили до поважної компанії зі світових пам'яток і туристично привабливих місць.
Дванадцятого березня 887 статуй моаї на загадковому тихоокеанському острові Пасхи стали свідками польотів найкращих дайверів планети.
Десятого квітня вони гостювали на священному озері-колодязі Ік-Іль — це неподалік археологічної пам'ятки Чічен-Іца в Мексиці. Тут у доколумбову епоху представники племені майя віддавали шану богові дощу на ім'я Чоака і приносили в жертву людей та обрядові предмети.
Колиска сучасної цивілізації Афіни на озері Вульягмені приймала пірнальників-екстремалів 22 травня. Чемпіонат світу перетнув екватор 18 червня у французькому місті Ла-Рошель, назва якого перекладається як «маленька скеля». За стрибками з платформи, встановленої на фортечній вежі Сан-Ніколя, спостерігали від 30 до 50 тисяч глядачів.
Замок Скалігер на березі найбільшого італійського озера Гарда став місцем проведення змагань 24 липня.
20 серпня дайверів приймав Бостон — місто історичного «чаювання», акції протесту американських колоністів проти британського панування 16 грудня 1773 року.
Зрештою, четвертого вересня останній етап світової серії відбувся на скелі, яку вінчає одна з головних перлин Криму — «Ластівчине гніздо».
«Ластівчине гніздо»: гостинне для найкращих
Головна змагальна інтрига світової серії до ялтинського етапу вже померла: 27-річний британець Гарі Хант у Бостоні оформив четверту поспіль перемогу в сезоні й став недосяжним для переслідувачів.
Він виграє чемпіонат світу вдруге — торік Хант також був першим, замінивши на «золото» другу позицію за підсумками сезону 2009-го (першим того року був колумбієць Орландо Дюке, який зараз також продовжує виступати). У його активі — зроблений 2009 року перший у світі стрибок у три сальто назад із чотирма вінтами і торішній перший на планеті стрибок зі стартом з розбігу.
«Це відчуття не порівняти ні з чим на світі. Для мене кліф-дайвінг — щось особливе, адже існує не так багато екстремальних видів спорту, у яких вам не потрібні допоміжні пристрої чи обладнання. Перебуваючи в повітрі, ви відчуваєте справжню свободу. На платформі заввишки десять метрів ви таких відчуттів не отримаєте»,— зазначає найкращий кліф-дайвер планети.
Конкуренцію йому складав росіянин із українським прізвищем — Артем Сільченко. У загальному заліку він залишився другим, а український етап зміг тріумфально виграти. Визначальною у своєму виді спорту він вважає ментальну, а не фізичну підготовку. «Неважливо, наскільки підготовлене ваше тіло: ви не зможете стрибнути з 27-метрової висоти, якщо морально до цього не готові»,— говорить Сільченко.
Українських представників у світовій серії в сезоні, який фінішував у Ялті, було двоє. Крім згаданого ветерана Слави Полещука, у чільній дюжині змагається 28-річний Олександр Куценко, а у «Ластівчиному гнізді» (поза загальним заліком чемпіонату) до нього приєднався ще й брат-близнюк Геннадій. Обидва живуть і тренуються в Італії, але продовжують представляти історичну батьківщину.
Олександр Куценко до останнього стрибка тримався в призерах і лише в останню мить його випередив Міхал Навратіл із Чехії. Тож виходець з Маріуполя став четвертим у Ялті й сьомим у загальному заліку.
Антон ШУЛЬГА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»