У КАВУНОВИЙ СЕЗОН
Із закінченням літа щирі дари сонця — кавуни — прикрашають наш стіл та милують око. Похвали кавун не потребує: його купівля завжди приносить у сімейну трапезу радісний ажіотаж.
Із сивої давнини
Кавун — уродженець тропічної Африки. Коли у давніх мандрівників у пустелі закінчувалися запаси води, вони добували її з диких кавунів. Кавун був відомий в Єгипті ще 4000 років тому, про що свідчать його зображення на малюнках та гробницях древніх єгиптян.
У другому тисячолітті до нашої ери рослина потрапила до Індії, потім до Аравії, Палестини, Сирії, Середньої Азії, Персії, Китаю та інших країн. До речі, китайцям кавуни сподобалися настільки, що з VIII ст. нової ери вони навіть відзначають у вересні так зване кавунове свято.
У Західній Європі кавуни з'явилися в XI–XII ст. завдяки лицарям-хрестоносцям. До Росії, майже до кінця XVII ст., їх завозили з-за кордону як заморські ласощі. Сирими не їли, а довго вимочували скибки та варили з перцем та іншими прянощами. Уперше покуштувавши кавун, Петро I дав розпорядження влаштувати на честь знатного плода салют трьома залпами пушки. Саме за Петра Великого кавуни припинили завозити з-за кордону. Їх урочисто подавали під час палацевих балів та зібрань. І лише в XIX ст. кавун перейшов до селянських осель, міцно прижився там, став улюбленим народним ласощем.
Свою назву кавун дістав від слова «харбюза», що в перекладі на іранську мову означає «величезний огірок розміром з осла».
Херсонська прописка
Однією з палких прихильників кавунів є Зінаїда Дендебера, продавець одного з київських торговельних закладів. Щодо придбання смугастих, Зінаїда застерігає бути обережними, і в жодному разі не купувати кавуни у вуличних торговців уздовж доріг. Адже у несанкціонованих реалізаторів відсутня супровідна документація — сертифікати відповідності, що засвідчують безпеку вживання кавунів.
Якщо запитати, вуличні торговці охоче збрешуть, що привезли кавуни з Херсона. Дійсно, цьогорічний урожай кавунів на Херсонщині сягнув рекордної позначки та становить майже 200 тисяч тонн, а звідси кавуни й справді розвозять українськими містами і селами. Проте це має бути підкріплено відповідними документами.
Де ж купувати соковиту смакоту? Тільки на централізованих об'єктах торгівлі: ринках, у магазинах, контейнерах, де створено умови для реалізації продукції, а також є документи про її якість та безпеку. «Законний» торговельний намет завжди обладнаний табличкою із зазначенням усіх регалій. Тож, купуючи кавун, не соромтеся попросити пред'явити сертифікат якості,— радить Зінаїда Василівна.
Що там, усередині?
— А як визначити, чи «правильний» кавун? — цікавлюся у досвідченого продавця.
— Незважаючи на значну кількість народних прикмет, зробити це досить складно. Абсолютно достовірних критеріїв визначення стиглості кавуна не існує. Найважливіші ознаки можу назвати такі: тріск, який чути, якщо стискати кавун руками, жовтий (не білий) колір земляної плями на його боці, можливість легко зняти верхній шар кавунової шкірки, подряпавши її трохи нігтем.
— Мабуть, зручніше попросити продавця надрізати його?
— А от надрізати кавун при купівлі не рекомендую. Адже на його поверхні міститься купа збудників кишкових інфекцій, які при порушенні цілісності невимитої шкірки легко проникають у м'якоть, спричиняючи загрозу тим, хто має ласувати.
— Які ще відкриєте секрети?
— Товстий, зелений і щільно вкритий ворсом хвостик кавуна свідчить про його нестиглість. У стиглих він тонкий, підсохлий, що легко відокремлюється від ягоди (не дивуйтеся, адже за законами ботаніки, кавун належить не до овочів, а до насіннєвих ягід і є серед них найбільшою). Однак слід врахувати, що деякі несумлінні продавці, аби продати товар швидше та дорожче, перев'язують хвостик ниткою, а ворс стирають пальцями.
Дозрілий плід завжди має блискучу шкірку і відлунює не глухо, а чистим і дзвінким звуком, якщо по ньому постукати пальцями або долонею. Спробуйте ще взяти кавун у руки і визначити його вагу. Якщо він занадто важкий для свого об'єму, то, напевно, ще не достиг. Але й занадто мала вага свідчить про те, що кавун перезрілий і втратив добрі смакові якості. І ще одна порада: коли принесете додому, не кваптеся відразу його їсти, а спершу добре охолодіть. Тоді він набуде чудового смаку.
Саме наприкінці літа та на початку осені ймовірною є купівля кавунів, не нашпигованих нітратами. Отож, покупці, які дочекалися «другої хвилі»,— у подвійному виграші: й ціни по кишені не так б'ють, і безпечніше.
— А як розпізнати, чи є в кавуні хімікати?
— Не вигризайте кавун «до скориночки»: нітрати переважно сконцентровані в шкірці й білому «підкожурному» шарі. Без жалю відмовтеся від кавуна, якщо він має жовті, а не блідо-зелені прожилки, надто «відполіровану» поверхню та гігантські розміри. Якщо є сумніви — розкришіть м'якуш ягоди у склянці з водою,— багатий на токсини кавун зробить воду червоною або рожевою.
Поділилася Зінаїда Василівна й своїми улюбленими рецептами вживання кавунів.
Цукати з кавунів
Від кавуна гострим ножем відділити зелену шкірку, нарізати світло-зелені кірки (без червоної м'якоті) на пластинки розміром приблизно 1–2 см. Приготувати сироп: на 1 кг кавунових кірок 1 кг цукру, 150 мл води. Нарізані кірки опустити в сироп, довести до кипіння, варити 5–7 хвилин на повільному вогні. Зняти з вогню, залишити на 6–12 годин. Знову поставити на вогонь. Варити 5–7 хвилин. Повторити процес 3–4 рази. За цей час пластинки кавуна просочаться цукровим сиропом та стануть бурштиновими. Готові цукати відкинути на друшляк, щоб стік зайвий сироп, розкласти на листи для просушування. Через 12 годин обваляйте кожен шматочок у цукровому піску, складіть гіркою.
Процес приготування цукатів досить копіткий, проте результат того вартий — ласощі дуже смачні! — запевняє кулінарка. До речі, такі цукати можна робити і з кірок динь та апельсинів, тільки апельсинові треба вимочити годин 10–15.
Панацеєю від коліту є кавуновий чай. Крім того, він позбавляє від зайвої рідини в організмі. А готують його так: чайну ложку з гіркою сушеної зеленої шкірки залити склянкою окропу. Настоювати 10–15 хвилин на водяній бані, додати чайну ложку меду, процідити, і напій готовий. Якщо шкірка свіжа — то краще для заварювання взяти дві чайні ложки.
Неперезрілий кавун можна й засолити — страві не буде ціни. Помити, наколоти в деяких місцях гострою паличкою, вкласти в діжку. Зверху покласти кружок та гніт, залити розсолом (на 10 л холодної води 1 кг солі). Витримати при кімнатній температурі три дні, потім бочку винести на холод (з температурою від 0 до 3 градусів). Через місяць можна вживати.
Якщо немає можливості посолити кавуни в діжці, їх по одному вкладають у поліетиленові пакети, заливають розсолом і верх пакету заварюють на полум'ї газу. Пам'ятайте: в герметично запаяний пакет не проникає повітря, отже, шумування відбуватиметься повільніше.
Леся ТУРОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ВИСПИМОСЯ У ВИХІДНІ?
- МУЗИКА ЛІКУЄ ДЕПРЕСІЮ
- ІНТЕРНЕТ І ПАМ'ЯТЬ
- ХАРЧ БІДНИХ І СОЛДАТІВ
- ЯКЩО ВДОМА ЕКЗОТИЧНА ТВАРИНА...
назад »»»