МІЖ НІКІТОЮ І ЧОРНИМ МОРЕМ
Про нього клопотався херсонський військовий губернатор А. Рішельє, який правив у той час Новоросійським краєм, з ініціативи головного поміщика південного Криму графа Михайла Воронцова і видатного ботаніка того часу Маршаля фон Біберштейна.
200 РОКІВ ТОМУ З'ЯВИВСЯ УКАЗ ПРО ЗАСНУВАННЯ ІМПЕРАТОРСЬКОГО ТАВРІЙСЬКОГО КАЗЕННОГО САДУ, ВІДОМОГО НИНІ ЯК НІКІТСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ
Тоді ж у поміщика Смирнова викупили 375 десятин землі за кілька кілометрів на схід від Ялти в околицях селищ Магарач і Нікіта, заснованих ще давньогрецькими поселенцями. Тут було вирішено розпланувати сад.
Посаду його директора Маршаль Біберштейн запропонував своєму помічникові, 30-річному вченому Християну Стевену, який, по суті, є справжнім засновником першої дослідної садової установи на півдні Росії, що мала стати розсадником для безлічі корисних і декоративних рослин.
Відомий шведський ботанік народився у Фрідріхсгамі 1781-го. Закінчивши курс у Медичному інституті (нині — Військово-медична академія) в Петербурзі, Стевен служив на Кавказі, а потім поселився в Криму.
Організовуючи Нікітський ботанічний сад, він визначив три головні завдання: збирання усіх корисних дерев, кущів і трав, які можуть рости в цьому кліматі; заготівля насіння рослин для вирощування на інших територіях Росії; розведення великих плантацій для отримання доходів і заохочення жителів Тавриди та інших місць до таких насаджень.
Християн Християнович налагоджував зв'язки з установами і приватними особами, котрі надсилали насіння і саджанці, організував школу садоводів, заснував наукову бібліотеку і музей. Майже за 60 років наукової діяльності він написав багато праць з ботаніки, шовківництва, виноробства та інших галузей сільського господарства. Досліджував дикорослу (природну) флору Криму. Результатом його багаторічної роботи стало ґрунтовне флористичне зведення німецькою мовою: «Перелік рослин, які дико ростуть на Кримському півострові». Це був найвагоміший внесок у пізнання тоді ще маловідомої флори півострова, що досі не втратив наукового значення.
Найстарішою частиною Нікітського ботанічного саду є Нижній парк, закладений у ландшафтному стилі ще при Стевені. Вхід до нього обрамляє висока зелена стіна з кам'яного дуба, що імітує кріпосний форт із овальними зубцями й контрфорсами.
Перший каталог саджанців плодових, ягідних і декоративних рослин зі своїх розсадників Нікітський сад опублікував у санкт-петербурзькій газеті «Северная почта» (1814). Того самого року до Нікітського саду привезли перший чайний кущ. У 1820–1823 роках було закладено гай з коркового дуба, пізніше гаї ліванського кедра, магнолії, благородного лавра. Взагалі в Нижньому парку найбільше чужоземної флори. Вічнозелені широколисті рослини, пальми і бамбуки надають цьому затишному куточку екзотичного характеру.
Особливо захопливий краєвид відкривається з павільйону, побудованого в південній частині парку,— копії зразка паркової архітектури Михайлівського палацу в Санкт-Петербурзі. Іншою визначною пам'яткою вважається багатостовбурове дерево дикої фісташки, якому більш як тисяча років.
Згодом тут з'явився дикий трилистий лимон (морозостійка підщепа для цитрусових культур). Ці рослини після вивчення передали на Кавказ для закладення промислових плантацій, що довгі роки були не тільки гордістю тих місць, а й приносили гарний дохід. Чималу увагу приділяли і декоративному садівництву шляхом районування і розмноження привезених з-за кордону кедра, кипариса, сосни, магнолії, акації, а також оранжерейних рослин.
У 1824 році Стевен поселився в Сімферополі, а в 1827-му передав управління садом помічникові Миколі Гартвісу, залишивши за собою загальне керівництво цією установою. Останні роки Християн Християнович жив і працював у Судаку, помер у Сімферополі 1864 року.
За часів Гартвіса діяльність Нікітського саду мала прикладний характер. Основну увагу було зосереджено на подальшому збагаченні й розмноженні плодових, садово-паркових культур. Саме в той час було закладено основу сучасного дендрарію. Ще ширшого розвитку отримала робота з поширення в межах Росії й за кордоном рослин, які культивували в саду. Варто зазначити, що в свої найкращі часи розсадники саду щороку випускали близько мільйона одиниць садильного матеріалу 180 найменувань. А флористичні дослідження Криму, що постійно проводили за часів Стевена, на жаль, припинилися.
З огляду на 100-річчя Нікітського ботанічного саду було виділено додаткові кошти, котрі дали змогу трохи розширити наукові дослідження, залучити необхідні для будівництва робітничі кадри. Відбулося спорудження урочистої, виконаної в античному стилі, колонади при вході до Нижнього парку, загальний благоустрій території саду.
Дендрологічні колекції розросталися, згодом для їх розміщення, крім Нижнього, з якого почався Нікітський ботанічний, довелося закласти ще три виставкові парки. Верхній облаштували наприкінці ХІХ ст., Приморський було створено до 100-річного ювілею саду, а парк на мисі Монтедор закладено уже після Великої Вітчизняної війни.
Тетяна НОВІКОВА, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- НАЗВУ АРГЕНТИНІ ДАЛА ЗЕФІРАНТЕСА
- НЕ ВСІ РОСЛИНИ — «ЯНГОЛИ»...
- КВІТИ-ГОДИННИКИ
- ЦЕЙ ЧАРІВНИЙ МАГНОЛІЄВИЙ ЦВІТ
назад »»»