БАТАЛЬЙОНИ ПРОСЯТЬ ТАНКІВ...
МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ МАЄ АМБІТНІ НАМІРИ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ ПЕРЕОЗБРОЇТИ ВІТЧИЗНЯНЕ ВІЙСЬКО
«Ресурс озброєнь практично вичерпався...»
Боєздатність будь-якої армії залежить від багатьох чинників. Оснащення сучасною військовою технікою і новітніми озброєннями — один із найголовніших. На жаль, Збройні Сили України не можуть похвалитися успіхами в цій сфері. Це визнають і перші особи оборонного відомства.
— Нинішній технічний стан озброєння та військової техніки, м'яко кажучи, бажає бути кращим,— говорить заступник міністра оборони України Володимир Омельянчук.— У цьому немає нічого дивного, бо вітчизняне військо оснащене здебільшого озброєнням, засобами ураження та військовою технікою, ресурс яких майже вичерпався і вони потребують негайного оновлення.
Нині склалася ситуація, коли національна безпека країни, її обороноздатність опинилися під загрозою. Якщо не вжити заходів із її виправлення, наслідки неважко спрогнозувати.
Щоб зрозуміти, чому так сталося, зробимо екскурс у не таке вже й далеке минуле.
Протягом останніх 20 років Міністерство оборони України фінансували за залишковим принципом: вважалося, що у нього і так достатньо літаків, танків, іншого озброєння. Так, ми успадкували в 1991-му від Радянської армії сотні тисяч його. Однак не потрібно забувати, що зброя не вічна й потребує поступової заміни, як це роблять в усіх цивілізованих країнах світу.
— За 20 років існування Збройних Сил проблему оснащення їх сучасними зразками зброї можна було вирішити більш-менш безболісно для державного бюджету,— вважає Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння.— Для цього потрібно було щороку виділяти кошти на переозброєння, хоч би необхідний мінімум. При цьому виграла б не лише армія, а й держава. Бо вони, ці кошти, залишалися б в Україні, оскільки більшість озброєнь можуть виготовляти на підприємствах вітчизняного оборонно-промислового комплексу (ОПК), до складу якого входять понад 160 різних підприємств. Більшість з них зберегла в лиховісні 90-ті роки не лише фахівців, а й передові технології, які було розроблено ще за часів Союзу, коли, як відомо, грошей на «оборонку» не шкодували. Більше того, вони зуміли суттєво їх удосконалити, розвинути і нині володіють надсучасними технологіями розробки і випуску багатьох зразків військової техніки і озброєння.
Не дивно, що Україна який рік поспіль посідає одне з перших місць у світі за експортом продукції військового спрямування. Вона — гідний конкурент таких «монстрів» у цій сфері, як США і Росія. Найбільшим попитом за кордоном користуються наші танки, бронетранспортери, системи протиповітряної оборони, залпового вогню, засоби зв'язку — те, чого найбільше потребує і українське військо. Проте так сталося, що, озброюючи армії інших держав, про свою «забули». Причина, як я говорив, у тім, що МО не мало і досі не має достатньо коштів для вирішення цієї проблеми. Світовий досвід свідчить: щорічне оновлення озброєння, техніки має становити п'ять-шість відсотків загальних потреб.
Не зайве сказати, що в попередні роки було допущено чимало прикрих помилок при плануванні переозброєння. Одна з причин — часта зміна керівництва МО. У кожного з керівників оборонного відомства, його найближчого оточення свої погляди на цю проблему. Це призводило до того, що деякі дослідно-конструкторські роботи з розробки певних зразків зброї розпочиналися не підкріплені фінансово. За прикладом далеко ходити не доводиться. Зокрема, у 1995–2006 роках ішла розробка головних частин для оперативно-тактичної ракети, у 1999–2006 роках створювали ракетний комплекс і 152-міліметрову самохідну гармату для Сухопутних військ, які «з'їли» понад 20 мільйонів гривень, але через брак коштів, інші причини були визнані безперспективними і роботи згорнули. Така сама доля спіткала деякі інші дослідно-конструкторські роботи, зокрема «Мімозу-1», «Лотос-1», «Центавр», «Ринг».
Ці роботи не було доведено до кінця, вони коштували для державної скарбниці 80 мільйонів гривень.
Подібних фактів можна навести чимало.
Вихід один: збільшення фінансування МО
В оборонному відомстві вихід із ситуації, що склалася з технічним забезпеченням військ, убачають в одному — збільшенні загальних видатків на потреби оборони країни.
— Цю проблему подібним чином вирішують навіть у країнах так званого третього світу,— переконаний Валентин Бадрак.— Інших варіантів немає. Натомість наші урядовці, парламентарі, визначаючи кошторис війська на кожний наступний рік, акцент роблять на тому, що МО здатне самотужки заробляти гроші, мовляв, у нього чимало залишкового майна, реалізувавши яке можна заробити не один мільярд гривень, витративши ці гроші на власні потреби. Інакше як безглуздими ці твердження важко назвати.
За 20 років, як висловився знайомий генерал, продали і віддали все, що тільки можна було продати і віддати. А залишки майна, про які говорять політики, нікого не цікавлять. Кому, скажіть, потрібні намети, протигази, плащ-накидки, польові кухні зразка 60-х років?
Мало кого цікавить і нерухомість, тобто військові містечка, розташовані в глибинці. Більшість будівель, споруд, опинившись без господарів, руйнується. На підтримання їх у належному стані у МО немає коштів.
Українська армія, мабуть, єдина у світі армія, яку примушують займатися підприємницькою діяльністю, розпродуючи своє майно. Військові аташе багатьох держав світу, з якими мені довелося спілкуватися, дивуються з цього явища, не розуміючи логіки в діях державних чиновників, які так піклуються про обороноздатність країни.
Утім, схоже, цю істину нарешті починають розуміти наші урядовці. За словами пана Омельянчука, найближчим часом очікується ухвалення урядом державних цільових програм, спрямованих на розвиток озброєнь і військової техніки (ОВТ) протягом 2012–2017 років, створення та виготовлення багатофункціонального ракетного комплексу «Сапсан», а також розробка і будівництво бойових кораблів класу «корвет», коригування Загальнодержавної програми створення військово-транспортного літака АН-70.
— Ухвалення цих стратегічно важливих документів дасть змогу нам підтримувати належний рівень бойового потенціалу Збройних Сил,— переконаний заступник міністра оборони України Володимир Омельянчук.— При цьому нам удасться запобігти руйнуванню вітчизняного оборонно-промислового комплексу, дозволить створити науково-технічні й технологічні передумови для виробництва новітніх, конкурентоспроможних на світовому ринку озброєнь зразків техніки та зброї.
Щоб плани стали реальністю, планується трохи змінити акценти при формуванні кошторису МО. Зокрема, передбачається, що відтепер асигнування на розвиток техніки і озброєнь виділятимуть не менш ніж 20 відсотків загального бюджету оборонного відомства.
Згідно з рішенням бюджетної комісії МО України, на розвиток озброєнь і військової техніки наступного року планується витратити понад три мільярди гривень.
Серед пріоритетних напрямів переозброєння — модернізація вертолітного парку, насамперед вертольотів МІ-8 і МІ-24, які становлять його основу. Всі вони будуть оснащені новими двигунами, до речі, вітчизняного виробництва, на них установлять цифрові авіаційні прицільні комплекси, що дозволять наносити більш точні удари по цілях, системи захисту від керованих ракет, які більш надійно захищатимуть машини і їхній екіпаж від ураження.
Вертольоти, які пройдуть глибоку модернізацію, можна буде застосовувати і в нічних умовах. Передбачається, що надалі — за достатнього фінансування — на МІ-8 і МІ-24 установлять оглядово-прицільні станції з інтегрованим лазерним каналом управління, що полегшить керування машинами. Додадуть і керовані за лазерним променем ракети «Бар'єр-В», які підвищать його бойові можливості.
Оптимізму щодо завершення робіт з модернізації вертольотів додає те, що проводять випробування МІ-8 і МІ-24, які оснащено новими двигунами, виготовленими на заводах українського ОПК, під час яких вони зуміли піднятися на висоту 8100 м лише за 14 хвилин 9 секунд. Для гелікоптерів подібного типу — це рекорд!
Державним оборонним замовленням на поточний рік передбачається також модернізація парку літаків, зокрема МІГ-29 і СУ-25, переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла», реактивних систем залпового вогню «Град», інших зразків техніки та озброєнь.
ВМС України матимуть корвети
Далеко не всі зразки військової техніки і озброєнь можна модернізувати. Реалії сьогодення такі, що попри труднощі й негаразди на цьому шляху нам потрібно створювати їх новітні зразки. Насамперед багатофункціональний ракетний комплекс «Сапсан», військово-транспортний літак АН-70 і корабель класу «корвет». Навколо останнього багато зламано списів, оскільки у нього є як прихильники, так і противники. Схоже, крига починає повільно скресати: кінцевим терміном реалізації програми «Український корвет» визначено 2021 рік. Іншими словами, через десять років наші Військово-Морські Сили повинні мати на озброєнні п'ять корветів, що суттєво підвищить їхню боєздатність. А в 2016-му в межах дослідно-конструкторських робіт планується завершити розробку і виготовлення першого корабля, який буде оснащено надсучасним озброєнням, системами наведення і захисту від інших кораблів і літаків. Щоправда, деякі зразки озброєнь, які Україна неспроможна виготовляти, доведеться закуповувати в інших країнах. Наприклад, на корветі буде встановлено дизельні двигуни американського виробництва, торпедні системи будуть італійсько-французького виробництва, а малокаліберна гармата — швейцарсько-німецького виробництва. Незважаючи на це, 70 відсотків проекту — українська частка. Це дасть змогу дослідно-проектному центру кораблебудування та Чорноморському суднобудівному заводу, які розташовані в Миколаєві, мати замовлення, отже, зберегти спеціалістів, продовжити науково-дослідні роботи з питань будівництва сучасних кораблів.
Завершується (на замовлення МО) розробка літака АН-70, який за більшістю показників перевершує європейський літак аналогічного класу. Він, наприклад, може піднімати в повітря вантажі масою близько 50 тонн, приземлятися на аеродроми з ґрунтовим покриттям. При цьому значно дешевший від свого європейського «брата». Військові експерти кажуть, що з часом, зважаючи на тактико-технічні характеристики, його можуть купувати й інші країни. Нині відомо про плани МО Російської Федерації придбати 60 літаків.
Плани не залишаться планами
У цьому переконані в Міністерстві оборони України. І ось чому.
— Техніка і зброя, які перебувають зараз на озброєнні Збройних Сил, спроможні послужити ще кілька років,— сказав мені на правах анонімності один із чиновників оборонного відомства.— Коли не почати їх заміну найближчим часом, то говорити про наявність у нас армії, котра має захистити Україну в разі ймовірної агресії, не доведеться. Більше того, навіть у випадку локального конфлікту я не впевнений, що ми зможемо з честю вийти з нього. Іншими словами, відкладати вирішення цієї проблеми ніхто не буде. У цьому питанні МО має розуміння, підтримку з боку Президента України.
Подібні обіцянки не раз доводилося чути із уст високопоставлених чиновників військового відомства. Проте вони так і залишалися переважно обіцянками. Що ж, цього разу хочеться вірити: критична ситуація з озброєнням і технікою, якими оснащене військове відомство, підштовхне вище керівництво держави, МО до рішучих дій у цьому напрямі.
Керівників військового відомства, зокрема заступника міністра оборони України Володимира Омельянчука, не лякає, що плани з переозброєння частин і підрозділів амбітні.
Незважаючи на те, що недавно державні підприємства з ремонту військової техніки, які були підпорядковані МО, перейшли під юрисдикцію Державного концерну «Укроборонсервіс», у військових теж не викликає перестороги. На думку Володимира Омельянчука, «оборонному відомству байдуже, чи вони будуть підпорядковані МО чи іншій структурі».
— Для нас вирішальне те, чи якісно виконуватимуть роботи з ремонту і модернізації військової техніки,— зазначає пан Омельянчук.— А ще вартість виконуваних робіт. Головне, що вони залишаються у підпорядкуванні держави, і гроші, асигновані їм за виконані роботи, акумулюватимуть на цих заводах, тобто залишатимуть у державній кишені.
При цьому підприємства не зможуть змінювати цінової політики, оскільки робити це заборонено різними нормативно-правовими документами, що на руку оборонному відомству: в цій ситуації воно не витрачатиме додаткових коштів, яких у нього і так катма.
Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»