Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2011 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА var _gaq = _gaq || []; _gaq.push(['_setAccount', 'UA-6198717-6']); _gaq.push(['_trackPageview']); (function() { var ga = document.createElement('script'); ga.type = 'text/javascript'; ga.async = true; ga.src = ('https:' == document.location.protocol ? 'https://ssl' : 'http://www') + '.google-analytics.com/ga.js'; var s = document.getElementsByTagName('script')[0]; s.parentNode.insertBefore(ga, s); })(); КРИМІНАЛ
АФЕРИСТКИ ПРАЦЮВАЛИ В БАНКУ

Працівники Управління по боротьбі з організованою злочинністю Полтавської області викрили шахрайське угруповання, яке протягом року орудувало в місцевому філіалі одного з відомих в Україні банків.

Його очолювала 40-річна жінка, котра обіймала посаду керівника відділення. «Правою рукою» злодійки була 30-річна економістка цієї фінансової установи, а на третіх ролях злочинної організації перебувало кілька дівчат-касирок віком від 20 до 25 років: ступінь вини кожної з них встановлюється слідством, але офіційне обвинувачення пред'явлене поки що лише трьом із них. Решта, можливо, діяла з психічного примусу, а це, згідно зі ст. 40 Кримінального кодексу України, є обставиною, що виключає злочинність діяння.
Жінка, яка була «мозковим центром» цих махінацій, працювала в банківській системі ледь не два десятки років, а, отже, добре знала той район Полтави, котрий обслуговувало очолюване нею відділення. Серед численного контингенту вкладників особливий інтерес для зловмисниці становили заможні пенсіонери. Це були люди, котрі досягли того віку, коли живуть уже не для себе, а для нащадків. Свої чималі пенсії вони вкладали в банк для того, щоб забрати їх не завтра і не післязавтра, а коли котромусь із онуків прийде час навчатися в інституті або створювати сім'ю. А квартира — найкращий подарунок на весілля від бабусі або дідуся.
Приблизно знаючи, хто з клієнтів коли прийде забирати свій вклад, жінка зрозуміла, що до того моменту вона може маніпулювати цими коштами. Свої махінації вона почала, коли ще працювала скромною касиркою. Від імені вкладника, але без його відома, писала заяву про те, нібито він хоче зняти свої кошти. Потім ці гроші списувала з його депозитного рахунку, а готівку клала собі до кишені. Чи то пак, в елегантну сумочку. Коли ж пенсіонер дійсно приходив по свої гроші, вона просила його зайти завтра, швиденько рахувала відсотки, які мали нарости вкладникові за цей час, і наступного дня віддавала йому все до копієчки, тож клієнт ішов, не маючи ні до кого ніяких претензій.
За таких обставин формально в дурнях лишалася тільки банківська установа, адже отримані від пенсіонера гроші вона могла б позичити якомусь підприємству зі швидким обігом коштів: заводу, супермаркету чи будівельній фірмі. І за значно вищими відсотками, аніж банк домовлявся з пенсіонером, приймаючи його вклад на депозит. Але жіночка була на хорошому рахунку у свого керівництва, та й не дуже великими сумами вона орудувала, щоб у центральному правлінні банку зацікавились, чому це у її відділенні такі низькі показники фінансових прибутків.
Але з часом апетити нашої «героїні» зросли: євроремонт квартири, нова іномарка і поїздки на закордонні курорти поглинали багато грошей, тож вона в подальшому відшкодовувала пенсіонерам їхні вклади не власним коштом, а за рахунок інших: щоб віддати одним, тишком-нишком забирала в інших. Фахівці в такому разі кажуть, що фінансова бульбашка стрімко наростала, однак миловидна зловмисниця вміла подобатися керівництву, тож не лише маскувала свої махінації, а й піднімалася все вище щаблями кар'єри.
Коли вона досягла посади керівника відділення, стало зрозуміло, що треба «вербувати» помічників. Першою спільницею шахрайки була жінка-економіст. Залучити її до своїх оборудок виявилося не так уже й важко, оскільки аферистка свого часу склала їй протекцію, коли й сама працювала на посаді економіста, а свою знайому рекомендувала на місце касирки. Через деякий час до злочинного тандему приєдналися ще троє дівчат-касирок, про яких слідству достеменно відомо, що вони мали неабияку долю з махінацій, котрі облаштовувала їхня керівниця.
Вона, до речі, більше не займалася марудною роботою з підроблення чужих підписів і складання фіктивних документів, залишаючи це на совісті молоденьких спільниць. У неї тепер були більш «інтелектуальні» завдання: підтримувати постійні контакти зі своїми вкладниками, бути в курсі їхніх сімейних справ і знати, коли вони прийдуть за грошима. Щоправда, з огляду на її компанійський характер і широке коло багаторічних знайомств, не можна сказати, що ця робота була для неї надто обтяжливою.
Так «зграя» все багатіла, а фінансова бульбашка — росла, і хтозна, через скільки років вона вибухнула б, і чи вибухнула б узагалі, але ватажка угруповання підвела жадібність. Розширюючи обсяги махінацій, вона втягувала до своєї діяльності усе нових касирок, причому щоразу робила це грубіше і безпардонніше.
Так, одного разу їй терміново знадобилися тридцять тисяч гривень, і вона звично наказала своїй спільниці-економісту, аби через десять хвилин готівка лежала у неї на столі. Економістка так само звично «намалювала» видатковий ордер і пішла до касирки. Сталося так, що саме в цей момент на касі сиділа ще не завербована дівчина, яка не була в курсі їхніх махінацій, проте жінка-економіст вирішила, що її авторитету вистачить, аби та виконала будь-який наказ. Однак дівчина несподівано відмовилася, посилаючись на те, що згідно з інструкцією вона не має права знімати кошти з рахунку клієнта без його особистої присутності з паспортом. І не допомогли ніякі умовляння про те, що це нібито постійний клієнт, якого вона, мовляв, особисто дуже добре знає.
Тоді економіст сказала їй зайти до керівника відділення — нехай вона тій мозок управить, а керівник поставила касирці питання руба: або ти будеш робити все, що тобі кажуть, або шукай іншу роботу. Дівчина вся у сльозах пішла виконувати наказ, але надвечір того ж дня розповіла про свою пригоду своєму дядькові, котрий теж не один десяток років працював у банківській системі і з'їв на цьому ділі не одну собаку. Він одразу зрозумів, які насправді причини могли спонукати керівника відділення віддати незаконний наказ, і через деякий час завдяки його інформації Управління по боротьбі з організованою злочинністю почало проводити оперативну розробку.
Кримінальну справу порушено за ст. 191 КК України — викрадення майна шляхом зловживання службовим становищем. Поки що неспростовно доведено три десятки епізодів злочинної діяльності групи, внаслідок яких її учасниці заволоділи коштами на суму 600 тисяч гривень. Слідство триває.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
  • ХРОНІКА ПРИГОД
  • ТРАГІЧНИЙ «ЗАЧЕПІНГ»
  • КРАДІЇ «ПРОКОЛОЛИСЯ»

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».