ПЕРЕГОВОРИ ПРО КАРАБАХ...
БЕЗ КАРАБАХУ
Сімнадцять років тому Вірменія та Азербайджан досягнули домовленості про припинення вогню в Нагірному Карабаху. У цих країнах виросло нове покоління, для якого ця війна — не власний досвід, а історія.
Угода про припинення вогню зафіксувала військово-політичні реалії, що зберігаються у регіоні донині. По-перше, Вірменія зберегла контроль за так званим Лачинським коридором, тобто територією власне Азербайджану, яка стала мостом між Вірменією і Карабахом. По-друге, значна частина карабаських політиків за час, який минув після війни, інтегрувалася до вірменської політичної еліти.
Політичний лідер Карабаху в період війни — Роберт Качарян — майже десять років був президентом Вірменії. Така ситуація привела до зміцнення фракції «непримиренних» у вірменській еліті й суспільній думці. По-третє, Азербайджан не лише не змирився з утратою Карабаху, а й за ці роки змінив на свою користь співвідношення військових сил з Вірменією та Карабахом. Азербайджанські лідери разом із президентом Ільхамом Алієвим неодноразово погрожували Вірменії війною. Однак тут дається взнаки четвертий чинник, а саме російський.
У Російської Федерації на території Вірменії своя найбільша військова база на Кавказі. Крім того, Москва має перед Єреваном військово-політичні зобов'язання, оскільки обидві країни входять до Організації договору колективної безпеки. Водночас РФ має свою потужну військову базу радіоелектронної розвідки в азербайджанському місті Габала. Росію та Азербайджан поєднують потужні спільні енергетичні інтереси.
Тому не дивно, що останнім часом РФ намагається вивести з глухого кута переговорний процес між Вірменією та Нагірним Карабахом. Карабах наполягає, аби бути представленим на перемовинах. Цю позицію підтримав президент Вірменії Серж Саркісян. Натомість Туреччина і Азербайджан категорично виступають проти цієї пропозиції. Окрім суто процедурних переговорних проблем, сторони досі не погодили навіть приблизну модель двостороннього врегулювання.
Нагірний Карабах посилається на визнання незалежності Косова та визнання Росією незалежності Абхазії й Південної Осетії. На цій підставі Карабах декларує готовність вести перемовини про умови визнання своєї незалежності Азербайджаном. За це Карабах готовий повернути Баку історичну азербайджанську територію навколо Лачину.
Азербайджан категорично проти такого підходу. Баку наполягає на тому, аби на територію Нагірного Карабаху на п'ятирічний перехідний термін було введено миротворчі війська НАТО та Росії. Після цього має бути забезпечено повернення до Карабаху азербайджанських біженців і проведення референдуму стосовно його повернення до складу Азербайджану. Не дивно, що такі мирні азербайджанські пропозиції не влаштовують не лише Вірменію, а й Карабах. Вірменія наполягає на веденні прямих або за російського посередництва переговорів між Карабахом і Азербайджаном.
Росії можна лише поспівчувати, оскільки як посередник між Баку та Єреваном вона змушена демонструвати диво дипломатичної еквілібристики. Причому до перемовин щодо Карабаху Москві доводиться підходити особливо відповідально, адже як негативний, так і позитивний результат цих зусиль неминуче позначиться на інших конфліктах між «самопроголошеними державами» та їхніми колишніми «метрополіями».
Азербайджан намагається грати мускулами. Почастішали провокаційні перестрілки на лінії припинення вогню. Звичайно, азербайджанська армія наразі потужніша за вірменську та карабаську разом узяті. Досить лише зазначити, що військові статті азербайджанського бюджету дорівнюють усій сумі вірменського державного бюджету. У спробі вирішити конфлікт силою Азербайджан стримує очікувана негативна реакція його партнерів. Передусім США, які не для того інвестували мільярди доларів у нафтопровід Баку — Джейхан, аби він був паралізований через можливі азербайджансько-вірменські військові дії. Безкомпромісність позицій сторін позбавляє будь-яких посередників можливості знайти прийнятну формулу врегулювання. Тому його перспективи нині такі ж примарні, як і на початку конфлікту.
також у паперовій версії читайте:
- РЕВОЛЮЦІЇ НА РАМАДАН
- БОРОТЬБА ЗА АРКТИЧНУ ІНІЦІАТИВУ
- УЛЬТРАПРАВІ НА МАРШІ
назад »»»