«СВЯЩЕННА ВІЙНА»
БІОГРАФІЯ ОДНІЄЇ ПІСНІ
Те, про що люди боялися й подумати,— велику війну й велику біду — приніс світанок 22 червня 1941 року — напад Німеччини на Радянський Союз. Почалася війна, яку відразу назвали Великою Вітчизняною...
Вона стала найважчим іспитом для народу в його історії, перевіркою стійкості, життєвої спроможності. Йшла кровопролитна боротьба з ворогом на фронтах, у тилу.
Митці вважали своїм обов'язком сказати народові підбадьорливе слово в тяжкий час. Особливо потрібні були в перші тижні війни «оперативні» жанри: короткий вірш, головним чином пісня, що впливала на настрій, поведінку людей.
Афоризм стверджує: «Коли говорять пушки — музи мовчать». Але у нас музи говорили на повний голос.
Це стосується героїчної пісні воєнних літ «Священна війна». Тодішній редактор газети «Красная звезда» генерал-майор Д. Ортенберг так згадував історію її створення: «Перший військовий номер «Красной звезды». Яким його робити? Складне завдання, хоч за плечима був уже досвід фронтових газет періоду боїв на Халхин-Голі, у білофінській кампанії. Не було майже жодного номера без віршів... Згадую, викликав літпрацівника газети Ю. Соловейчика і попросив терміново знайти вірші. Одержавши завдання, він почав обдзвонювати знайомих поетів. Як на гріх, ніхто не відповідав. Нарешті вдалося додзвонитися до Лебедєва-Кумача. Без будь-яких передмов сказав йому: «Василю Івановичу, газеті потрібні вірші, не пізніше завтрашнього ранку...»
Василь Іванович Лебедєв-Кумач (1898–1949) до війни мав великий творчий доробок: писав пісні для естради та кінокомедій («Веселі хлоп'ята», «Цирк», «Волга-Волга» та ін.). Автор патріотичних пісень («Пісня про Вітчизну», «Якщо завтра війна» тощо). Кращі з них було покладено на музику. Були в нього і вірші про Україну.
Поет негайно взявся до роботи. Пройшла ніч — і на ранок 23 червня вірші були готові й опубліковані в наступному номері. Рядок «Священна війна», винесений В. Лебедєвим-Кумачем у заголовок вірша, був співзвучний думкам і почуттям фронтовиків, трудівників тилу, всього народу. Ці патріотичні слова надихали на відсіч ворогові. Ось перші рядки твору:
Вставай, страна огромная,
Вставай на смертный бой
С фашистской силой тёмною,
С проклятою ордой.
Пусть ярость благородная
Вскипает, как волна, —
Идёт война народная,
Священная война!
До речі, текст випросили у автора і працівники газети «Известия». І хоч загалом вважалося не престижним передруковувати матеріали з посиланням на першоджерело, але амбіції було подолано і «Священна війна» вийшла в цій газеті. 24 червня вірш уперше прочитав по радіо відомий актор Малого театру Олександр Остужев. Вони привернули увагу композиторів. Уже 27 червня в Муздержвидаві було підписано до друку листівку з піснею на ці вірші, музику до якої створив композитор М. Блантер. Трохи пізніше видавництвом було прийнято до публікації ще одну пісню на ці ж вірші. Музика належала художньому керівникові Червонопрапорного ансамблю пісні і танцю, професору Олександру Васильовичу Александрову (1883–1946). І на сьомий день війни, перед від'їздом солдатів на фронт, відбулася прем'єра «Священної війни» у виконанні цього ансамблю.
Народний артист СРСР, генерал-майор, композитор Александров — автор музики до Державного гімну СРСР, інших творів, у тому числі «Поеми про Україну». Мелодія «Священної війни» стала музичною емблемою, піснею-символом воєнного лихоліття.
У ті часи Червонопрапорному ансамблю доводилося часто виступати безпосередньо в бойовій обстановці, надихати воїнів на ратні подвиги. Тоді колектив був розділений на концертні бригади, направлені до частин діючої армії. Вони виїхали на фронт у Київський, Західний особливі округи та Ленінградський округ. Група артистів, яка залишилася у Москві під орудою О. Александрова, виступала на збірних пунктах. Виконували червоноармійські пісні, танцюристи показували хвацький танок. Бійці зустрічали артистів бурхливими оплесками.
Публікацій, пов'язаних з історією створення і першого виконання «Священної війни», не бракує. Їх автори описали те, як ансамбль уперше заспівав цю пісню на Білоруському вокзалі Москви. Розходяться, щоправда, у датах, називаючи дні, коли музика ще не була написана, а її ж належало і розучити.
Збереглася чернетка неопублікованої статті О. Александрова. Він писав:
«Раптовий напад зрадливого ворога на нашу державу викликав у всіх радянських людей почуття обурення, гніву та помсти. У мене опинилася могутня зброя в руках. Це — пісня. І тому з перших же днів я взявся зі святим, щирим почуттям за створення своєї зброї... Я написав пісні «Священна війна» на слова Лебедєва-Кумача, «У похід, у похід!» на слова Прокоф'єва. А через кілька днів — «Вставай, розгніваний народе» та «За велику землю радянську». Із них «Священна війна» увійшла в побут армії і всього народу як гімн помсти та прокляття гітлеризму. Коли платівку з цією піснею приймала художня рада, то професор О. Гольденвейзер, я сам та інші заплакали. Її слухали стоячи, з якимось особливим поривом, святим настроєм.
Такий був тоді вплив цієї пісні на серця людей, і вона доносилася по радіо у всі кінці Радянського Союзу і фронту».
У вересні 1941 р. на екрани вийшов короткометражний фільм-концерт режисерів Л. Трауберга і О. Медведкіна «Ми чекаємо вас з перемогою». Вони відтворили перші акорди «Священної війни», запросивши для участі у фільмі групу хору Червонопрапорного ансамблю.
Після повернення з поїздки на фронт основного складу ансамблю, «Священна війна» була записана на грамплатівку. Унікальний екземпляр її зберігається в архіві дочки поета — Марини Василівни. Має вона і стенограму зборів щодо військової пісні, які відбулися в Спілці письменників 11–14 вересня 1941 р. із записом виступу В. Лебедєва-Кумача. Він сказав: «Я вважаю, що якщо пісня понесла в маси якийсь політичний, потрібний нам, народу, країні, лозунг,— це колосальна справа. Повинні бути всілякі пісні. А пісні широкого народного звучання несуть у собі великі заклики, які виражають сподівання народу,— це найбільше, що цінується в пісенній творчості і що необхідно зробити для перемоги».
Спочатку «Священна війна» широко не виконувалася, оскільки вважалося, що вона має надто трагічне звучання: у ній співалося не про швидку перемогу «малою кров'ю», а про тяжку смертну битву. Тільки з 15 жовтня 1941 року, коли німецькі війська захопили Калугу, Ржев і Калінін, вона стала щодня звучати по Всесоюзному радіо. Пісня набула популярності на фронтах і підтримувала бойовий дух у військах.
У 90-ті в пресі з'явилася низка публікацій, у яких стверджувалося, що пісня «Священна війна» начебто була написана під час Першої світової війни поетом і музикантом-любителем О. Боде (1865–1939), який незадовго до смерті відправив свій твір Лебедєву-Кумачу, а той лише вніс до нього незначну правку, відповідно ситуації 1941 р.
За фактом однієї з таких публікацій нащадки Лебедєва-Кумача звернулися до суду, який визнав відомості про плагіат «такими, що не відповідають дійсності і принижують честь, гідність, ділову репутацію автора пісні «Священна війна».
Дослідник російської військової пісні Ю. Бірюков повідомив, що в запасниках поета, який зберігається в Російському державному архіві літератури і мистецтва, є чернетка пісні, написана рукою В. Лебедєва-Кумача, з його численними правками, котрі відображають послідовну роботу над створенням тексту.
Лев КУДРЯВЦЕВ
також у паперовій версії читайте:
- ОКУПАЦІЯ ОЧИМА ДИТИНИ
назад »»»