ЗАПОВІДНЕ «РОЗТОЧЧЯ» — ПРИРОДНА ПЕРЛИНА УКРАЇНИ — ВИКЛИКАЄ У ДЕКОГО ВУЗЬКОВІДОМЧИЙ СВЕРБІЖ
15 вересня 2010 р. Міністерство освіти і науки (зараз — Міністерство освіти, науки, молоді і спорту України) повідомило Національний лісотехнічний університет (м. Львів), що під час неодноразових ревізійних перевірок Головним контрольно-ревізійним управлінням (ГоловКРУ) та іншими контролюючими органами зроблено, так би мовити, застереження: при фінансуванні природного заповідника «Розточчя» як установи природно-заповідного фонду України, підпорядкованої через Національний лісотехнічний університет України цьому міністерству, має місце нецільове використання бюджетних коштів.
Однак, забігаючи наперед, зазначимо, що ці кошти передбачено окремою бюджетною програмою на підготовку кадрів. Адже згідно зі ст. 15 Закону «Про природно-заповідний фонд України» одне з основних завдань природних заповідників як природоохоронних, науково-дослідних установ полягає у сприянні підготовки кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.
Крім того, є ще низка інших, насамперед збереження природних комплексів і об'єктів, проведення наукових досліджень, поширення екологічних знань. Тому, якщо не відповідає повністю бюджетна програма, зробіть так, щоб відповідала. Виходить, змінити бюджетну програму фінансування заповідника надто складно. У такому разі знаходять простіший вихід: Міносвіти 1 листопада 2010-го наказом «Про реорганізацію природного заповідника «Розточчя» при Національному лісотехнічному університеті України» вирішило припинити юридичну особу «Природний заповідник «Розточчя» шляхом його реорганізації на структурний підрозділ цього університету.
Водночас відповідно до ст. 12 зазначеного вище закону (зі змінами від 21.01.2010 р.) управління природними заповідниками здійснюється їх спеціальними адміністраціями (а не ректором університету, при всій повазі до цієї посади). Спеціальні адміністрації очолюють керівники, яких призначають за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, тобто Міністерством екології та природних ресурсів України.
Невже правники шанованого Міністерства освіти і науки могли проігнорувати Закон «Про природно-заповідний фонд України»? Адже цей закон і зазначені зміни до нього подібної реорганізації не передбачають. А наказ міністерства — не вказівка закону.
Певна річ, існує неузгодженість у вітчизняному законодавстві. Значить, його треба узгодити. Проте хочеться під загальнодержавну реорганізацію заощадити кошти.
Подібна до «Розточчя» ситуація передувала у Канівському природному заповіднику. На цей час заповідник немов залишається юридичною особою. Однак зараз Канівський заповідник наказом ректора Київського національного університету імені Т. Шевченка реорганізовано на структурний підрозділ створеного при університеті Інституту біології.
Насправді (згідно зі ст. 5 зазначеного вище закону) Канівський природний заповідник (і не тільки він) належить українському народові, є загальнодержавною власністю, а не тільки інтересам одного, навіть і шанованого, закладу. Хоч подібне — не поодинокий випадок. Так, Кримський природний заповідник і Азово-Сиваський національний природний парк підпорядковані Державному управлінню справами Адміністрації Президента України; біосферні заповідники Дунайський та «Асканія-Нова» імені Ф. Фальц-Фейна підпорядковано відповідно НАН України та Національній академії аграрних наук. Десять установ природно-заповідного фонду — у віданні Державного агентства лісових ресурсів.
Хочу нагадати: законодавством України природно-заповідний фонд (до якого належить заповідник «Розточчя», інші природно-заповідні установи) охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Загальнодержавною програмою формування національної екомережі на 2000–2015 рр. та міжнародними угодами передбачено створення транскордонного міжнародного, українсько-польського біосферного резервату «Розточчя», до складу якого увійде природний заповідник «Розточчя». На цей час матеріали щодо створення української частини цього резервату перебувають на розгляді установами ЮНЕСКО.
Екскурс у казку
Розповімо принагідно про заповідник «Розточчя» як природну перлину, яку слід зберегти для України. Зокрема, унікальні сосново-букові та дубово-буково-соснові ліси, крім Розточчя, зустрічаються лише в Криму.
Заповідник створено 25 жовтня 1984 р. на базі державного заказника «Страдчанський ліс». Він розміщений на площі 2084,5 га поблизу смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області. Містечко Івано-Франкове (давня назва — Янів) розташоване на відстані 20 км від Львова. Воно вже понад сто років є туристичним і відпочинковим центром для громадян.
У заповіднику зростає більш ніж 1340 видів судинних рослин. Фауна хребетних становить більш як половину видового різноманіття західних областей України (на площі лише понад 2 тис. га!).
Заповідник репрезентує мальовничі природні ландшафти височини Розточчя. Згідно з фізико-географічним районуванням України він знаходиться у межах ландшафтної області Розточчя та Опілля, що, у свою чергу, входить до Західно-Української провінції Лісостепу. Територія заповідника складається з роз'єднаних між собою масивів, але з різними типами рослинності. Тож наяву його висока репрезентативність. Загалом заповідник на 92 відсотки лісовий, переважають дубово-соснові ліси.
Розточанська височина завширшки 20–30 км простягається на 180–200 км від Гологор (південно-східніше Львова) на північний захід, заходить на територію сусідньої Польщі (до містечка Білгорая). По ній проходить Головний європейський вододіл, який ділить річковий стік басейнів Чорного (р. Дністер) і Балтійського (р. Західний Буг) морів.
На Розточчі переважають масивні плескаті пагорби заввишки 380–390 м, крутосхилові останцеві горби, розділені широкими плоскими улоговинами та глибокими (в окремих місцях до 80–100 м) ярами, які тут називають «дебрами».
У річкових долинах із післяльодовикового часу існують озера. Під час максимального, Дніпровського, зледеніння потужний льодовик на території нинішньої Львівщини доходив до підніжжя Карпат (Добромиль, Хирів). Відтоді тут зростають береза низька, верба лапландська та інші представники тодішньої флори (релікти).
Нині у заповіднику охороняють інші рідкісні та зникаючі види рослин. Зокрема, підсніжник звичайний зростає переважно в широколистяних лісах правобережного Лісостепу, зникаючи на Лівобережжі (до лінії Чигирин — Прилуки — Ніжин). На заході України його називають «козьондристом». Із ним пов'язані спогади про березневі дні дитинства. Нарвемо, бувало, його повні кулачки і несемо додому для мами, яка їх поставить на підвіконні. Кожного ранку, прокинувшись, поглядом зустрічатимеш прихід весни.
Через територію заповідника проходить північно-східна межа ареалу бука, яка далі, в межах України, йде на м. Кременець, м. Кам'янець-Подільський, а також рясту порожнистого, ялиці білої, явора, липи широколистої. «Розточчя» є південно-західною межею поширення сосни звичайної, південною — для багна болотного, північною — вільхи сірої, східною — дуба скельного, ялівцю звичайного.
Що особливо цікаво, на Розточчі перекриваються ареали багатьох видів дерев і чагарників, що разом із високою мозаїчністю ґрунтів зумовлює зростання більш ніж 20 типів лісу.
Подібне хіба що зустрінеш у Примор'ї на Далекому Сході, в Уссурійській тайзі. Туди теж доходив льодовик, «пригнавши» на південь бореальні види. Коли він танув, за ним з півдня прийшли південні (субтропічні) рослини (женьшень, китайський лимонник). Вийшло цікаве переплетення видів. Приміром, ялина східна, модрина сибірська як представники тайги обвиті вічнозеленими ліанами — жителями тропіків.
Особливо різноманітний тваринний світ «Розточчя», зокрема орнітофауна: припутень, або витютень, горлиця, вальдшнеп, або слуква, чорниш, гоголь, чегло(и)к, яструб великий, або тетервятник, сови болотяна та вухата.
Утім, на території садиби заповідника, у вольєрах, можна помилуватися декоративними птахами. Живуть тут фазани — золотисті, діамантові, срібні, королівські та цесарки, качки-мандаринки, різні породи голубів. Тут побачите і плямистого оленя. Такий собі королівський закуток!
Поблизу садиби заповідника мальовниче заповідне урочище Королева гора. Це останець, у минулому вкритий лучно-степовою рослинністю, а тепер сосною. Урочище чудове в різні пори року. Невипадково воно було улюбленим місцем відпочинку польських королів.
Із гори відкриваються неповторні краєвиди: безмежне плесо Янівського ставу — найбільшого на Українському Розточчі озера (207 га), мальовнича заплава річки Верещиці, величні розточанські пагорби. Біля Королевої гори полюбляв рибалити Іван Франко. Тут він писав «Мойсея». Михайло Коцюбинський під час відвідин Янова застав письменника в убогій своїй хатині за столом, де той «сидів босий і плів рибацькі сіті як бідний апостол».
Музей природи, стежки пізнавальні...
У заповіднику функціонує єдиний у межах Розточчя Музей природи. Тут можна ознайомитися з флорою та фауною, геоморфологічними і ландшафтними особливостями регіону, побачити колекцію жуків та метеликів (понад 150 видів). Недалеко від музею — колонія сірих чапель, що налічує 100–150 гнізд, чисельність в окремі роки сягає до 600 особин. На території садиби заповідника приваблює невеликий став із «венеціанським» островом посеред нього. На острові — красива альтанка.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і проектами організації території природних заповідників у їх межах допускається проведення екологічної освітньо-виховної роботи. З цією метою на території природного заповідника «Розточчя» створено еколого-пізнавальні стежки.
Еколого-освітня стежка «Урочище «Горбки» протяжністю майже 5 км розпочинається в урочищі Горбки і проходить через село Лелехівку (стави), діброву (свіжу грабову судіброву) з підйомом на гору Таборову, а далі сосновий бір, вільшина.
На крайній східній ділянці урочища гори Таборової збереглося унікальне за своєю будовою і красою насадження — яворово-дубова бучина.
Соснові бори — рідкісний на Розточчі тип лісу. У їх трав'яному ярусі зростають верес звичайний, чорниця. Заплава річки Верещиці називається «вільшиною» (левада). Колись тут зростали чорновільхові ліси.
Еколого-освітня стежка «Урочища Ставки — Заливки» завдовжки 3 км розпочинається на території заповідного Ставчанського лісництва, в урочищі Ставки. Тут можна спостерігати зміни рослинних комплексів (фітоценозів) від заплавних до сформованих на високому останцю — Гострому горбі. У цьому місці розташовано знаменитий лісотипологічний профіль Андрія П'ясецького, де можна побачити до десяти типів лісу. По маршруту свіжа грабово-соснова судіброва. Її переважно складають дуб і сосна віком 80–90 років.
Проходимо ділянками старого класичного (розточанського!) сосново-дубово-букового лісу. Другий його ярус сформовано грабом. У підліску ліщина, бузина чорна, крушина ламка.
У кварталі 26 заповідника — науковий стаціонар, де ведуть ботанічні та зоологічні спостереження, досліджують динаміку екосистем. Стежка заходить у заплавне, лучно-болотне урочище Заливки. Тут протікає річка Верещиця — найдовша водна артерія Українського Розточчя (до 90 км).
Що покаже час?
Розточчя... Староруська земля і меланхолійна окраїна України. Розточанськими дорогами проносилася, здіймаючи хмари пилу, кавалерія польських гусарів. Гордо, з хоругвами до своїх замків (резиденцій) доїжджали польські королі, коронні й польні гетьмани. Відомі в історії персоналії — Ян Собеський, Станіслав Жолкевський. Королівський край... У вишуканих естетичних смаках, у розумінні краси ландшафту (крайобразу) королям не відмовиш. Мури Жовківського замку досі віддають королівською доблестю і лицарською звитягою.
P. S. Київський еколого-культурний центр уже виграв два суди по «Розточчю», один із них в Апеляційному суді Києва з Міністерством освіти, науки, молоді і спорту України (рішення суду від 15.03.2011 р.). Непогано! Час покаже, як вирішуватимуть порушене нами питання.
Володимир ГЕТЬМАН,
кандидат географічних наук
також у паперовій версії читайте:
назад »»»