БЕЗСЛАВНИЙ КІНЕЦЬ «БРУДНОЇ ЛЕДІ»
Понад півстоліття відокремлює нас від часу, коли висотні літаки-шпигуни американців і британців спокійно літали в небі нашої країни. Тільки тепер можна зробити достовірні описи тих розвідницьких рейсів. Це були не просто ознайомчі турне — могли полетіти і атомні бомби.
Раніше «Демократична Україна» вже знайомила читачів із першими «серіями» цього шпигунського детективу. Сьогодні — завершальна публікація.
Коротка передишка
Після обстрілу в київському небі європейську частину нашої країни на нетривалий час залишили у спокої. 16 вересня 1957 року пілот Баррі Бейкер злетів із авіабази «Ейльсон» на Алясці й узяв курс на камчатські «Ключі». На «Чорну леді» навісили спеціальне устаткування для зниження радарної помітності. У такому вигляді літак називали «Брудним птахом». Одна, обчіпляна дротами «Леді», впала, і її пілот загинув — дуже хотілося зробити шпигунку невидимою.
Виявилося, що наші радари «Брудного птаха» ведуть анітрохи не гірше, ніж звичайну «Чорну леді». В районі «Ключів» одразу п'ять МіГів намагалися дістати шпигунку. Бейкер через перископ спостерігав радянського льотчика в його кабіні й уже почав читати прощальні молитви. Тоді «Чорна леді» змогла утекти від фронтових винищувачів. А спеціальних висотних перехоплювачів у нас у строю все ще не було.
4 жовтня 1957 р. було запущено наш перший супутник. Тільки через тиждень американці оговталися від шоку, і 13 жовтня пілот Стокмен злетів із аеродрому біля Вісбадена. Він пролетів над Норвегією аж до найпівнічнішого мису Нордкап, потім пішов на схід уздовж узбережжя Кольського півострова. Пролетів над Полярним, потім над Сєвероморськом і Мурманськом. Досяг Мончегорська і залишив нашу територію. Через північну частину Норвегії він пішов на південь, до свого «Гібельштадту». Цей політ був небезпечний і виснажливий, бо тривав більш ніж дев'ять годин.
Американські спецслужби виявили обізнаність про хід створення потужної системи ППО нашої країни. Їхні аналітики розуміли, що безтурботних прогулянок над Москвою і Ленінградом більше не буде, а зенітні ракети, показані на параді напередодні, можна висміяти як дерев'яні макети тільки перед людьми із зовсім дерев'яними головами.
2 березня 1958 р. пілот Том Крулл підняв у повітря свою чорну сигару з бази «Ейльсон» на Алясці. Мета польоту — міста Комсомольськ-на-Амурі та Хабаровськ. Від Хабаровська літак полетів уздовж Транссибірської магістралі аж до китайського кордону, потім повернувся на Аляску. В цьому польоті він тягнув на собі устаткування «Брудного птаха», але його постійно вели радари і супроводжували винищувачі. Вони все ще не могли дістати зухвалу шпигунку.
Маскувальні потуги
Наприкінці 1958-го — на початку 1959 р. на всіх 13 літаках U-2 ЦРУ фірма «Локхид» почала встановлювати потужніші й надійніші турбореактивні двигуни J75-P13 фірми «Пратт енд Уїттні». Ці літаки увійшли в історію як U-2C.
Помітний «провал» у послідовності позначень. Після літаків перших серій, які могли позначатися як U-2A, відразу з'явилися U-2C. Це все ще нерозкрита таємниця «Чорної леді». Злі язики наполегливо повторюють, що варіант U-2B було спроектовано як носій двох невеликих атомних бомб, але нібито його не побудували.
На U-2C було проведено роботи за проектом «Веселка», суть якого — в нанесенні радіопоглинаючих матеріалів з метою зниження помітності шпигунки для радарів. Американці заздалегідь почали готувати «Чорну леді» до «теплої зустрічі» з радянськими зенітними ракетами і винищувачами-перехоплювачами. Особлива фарба називалася «Морська блакить», хоч насправді була синювато-чорна. Її оцінили як недостатньо ефективну, і пізніше відмовилися від застосування.
Операція «Діва Конго»
Модернізовані U-2C одразу на виконання «місій» не випускали. Було почато операцію з дивною назвою «Діва Конго». Погодьтеся, що між спекотним Конго і холодними просторами Крайньої Півночі величезна дистанція. В ЦРУ працювали оригінальні зубоскали! У березні 1957 року «Чорна леді» сім разів злітала зі свого морозного гнізда на Алясці й поверталася туди ж. Літали пілоти «Баз» Кьюррі, Руді Андерсон, Бобі Гардінер і «Змія» Бедфорд. Усі польоти проходили вздовж північної й східної берегової межі Сибіру. Таборів політв'язнів там не шукали. Цікавили аеродроми, які будували для перехоплювачів, котрі повинні були перекрити вільний шлях атомним бомбардувальникам американців із півночі.
15 травня 1959-го «Чорна леді» знову вторглася в наш повітряний простір. Літак пілотував Лайл Радд. Він злетів із аеродрому «Кубі Пойнт» на Філіппінах і перетнув Китай з Монголією, після чого полетів до озера Байкал. Там «Чорна леді» розвернулася на південь, перетнула китайські степи, пролетіла над Лхасою і нарешті пішла на посадку в Дацці. Літак був у повітрі 9 год 40 хв. Він пролетів понад 6800 км, і це надто багато.
«Гаряча лавка»
Напевно, шпигуни вчасно повідомили про запуск балістичної ракети Сергія Корольова Р-7, тому що американці чекали його заздалегідь. У період з 9 до 18 червня 1959 року проводили операцію «Гаряча лавка», у якій брали участь U-2 і спеціальний варіант бомбардувальника «Стратоджет». Ця шпигунська парочка зафіксувала всі телеметричні показники польоту нашої балістичної ракети Р-7 на першій, найуразливішій фазі польоту, яка триває 80 с після старту. Все було чисто — шпигуни в нашому повітряному просторі не з'являлися, бо в цьому не було потреби, дивитися було зручніше зі сторони.
«Посадка»
9 липня 1959 року пілот Марті Кнутсон підняв свою «Чорну леді» з аеродрому біля Пешавара в північній частині Пакистану. На півночі лежали простори «Шарішагана» і полігони для випробувань атомних бомб біля Семипалатинська. Недалеко був аеродром «Долон», а ще північніше — кузня зброї Урал і його столиця Свердловськ. Крім того, містер Кнутсон не забув заглянути на полігон «Тюратам». Налітавшись удосталь, «Чорна леді» спокійно пішла в бік Ірану, де її чекали на аеродромі «Захедан». Ця прогулянка тривала 9 год 10 хв, тому після посадки в її баках залишилося 80 л гасу. Політ на останніх краплях палива увійшов до анналів історії ЦРУ як «Операція «Посадка».
Інцидент 24 вересня 1959 року
«Артикул-360» із «Відділення З» на японському аеродромі «Ацугіи» пішов у політ. Його пілотував Том Крулл. ЦРУ вирішило не розповідати світові, що сталося в нібито випробувальному польоті, але льотчику довелося застосувати всю свою майстерність, щоб посадити літак без палива і з управлінням, яке погано працювало, на невеликий цивільний аеродром «Фуджісава». Дивну довгокрилу машину тут же оточили цікаві японці. Серед них опинився і фоторепортер, тому американський «рекордний планер» потрапив на сторінки світової преси.
Пошкоджений U-2C відвезли на завод фірми «Локхід» для ремонту. Після усунення поломок і несправностей, а також упровадження нововведень «Артикул-360» відправили до турецької Адани, де був штаб «Відділення Б». Там літак багато простоював у ангарі, оскільки нібито його не любили марновірні техніки.
Через деякі причини саме Article-360 дісталася Пауерсу, одному з найстаранніших «другокласних» пілотів ЦРУ, коли він відправився виконувати «місію-4154» у ході операції «Гранд Слем». Саме цю «Королеву», в недобру годину зняту з «вішалки» разом з її вдосконаленими системами, збили під Свердловськом.
Реванш британців
Цей політ виконував новий «місіонер», офіцер королівських ВПС Великої Британії, командир ескадрильї Роббі Робінсон. 6 грудня 1959-го незворушний британець підняв у повітря «Чорну леді» з аеродрому біля пакистанського Пешавара і узяв курс на північ. Прогулянка була над полігоном «Тюратам», потім над Киштимом і базою стратегічних бомбардувальників у місті Енгельс біля Саратова. Далі містер Робінсон на безвідмовній «Леді» пролетів над полігоном «Капустін Яр» і містом Куйбишев. Шпигун залишив радянський повітряний простір і, переваливши через Кавказький хребет і Чорне море, прибув на турецький «Інчирлік».
Цей політ отримав кодове позначення королівських ВПС «Операція «Джексон». Британці узяли реванш за невдалий політ «Канберри», обстріляної й продірявленої МіГ-17.
Спростована «Красуня»
Після успішного першого польоту британці «відчули смак». 5 лютого 1960 р. лейтенант Джон Макартур злетів із аеродрому «Пешавар» і попрямував на північний схід, аби розшукати в районі Аралу ракетні полігони. Шпигун дістався Казані, де на заводському аеродромі сфотографував одразу вісім нових красенів-бомбардувальників Ту-22. Ця грізна стріла так сподобалася одному із західних аналітиків, що він вигукнув: «Красуня!».
А після огляду наших красенів у Казані «Чорна леді» полетіла вздовж Волги-матінки на південь, і в потрібному місці різко розвернулася на захід, щоб містер Макартур міг сфотографувати ракетний завод у Дніпропетровську. Далі його шлях пролягав на Севастополь, а вже звідти було рукою подати до турецького «Інчирліка».
Поки чекали
дозволу...
9 квітня 1960 року пілот Боб Еріксон із аеродрому «Пешавар» відправився у район на північ від полігона «Шарішаган», де розкинулася база стратегічних бомбардувальників «Долон». Після цього був Семипалатинськ, полігони «Тюратам» і «Шарішаган». Містер Еріксон хоч і виконав своє завдання з блиском, але відчував себе незатишно, бо весь час його вели радари, а знизу свічкою до стратосфери йшли модернізовані винищувачі МіГ-19.
Політ могли перервати наші нові перехоплювачі Су-9, але... у них не було допуску на польоти над атомними об'єктами! Поки чекали на дозвіл від уряду, «Чорна леді» сфотографувала загадковий об'єкт квадратної форми, яким виявилася пускова установка для майбутньої космічної ракети.
Каральний меч
На американському сленгу вираз Grand Slam означає «з силою зачинити двері». З обуренням, природно. Як саме «зачинити двері», замислили в ЦРУ, поки невідомо. Можливо, вони хотіли «витерти носа» і припинити польоти, які стали небезпечні. Шпигуни у них працювали бездоганно, і вони знали, що польоти тепер стали справді небезпечні. Пілотам довгоносих шпигунок говорили інше.
Першотравневе свято 1960 року мало полегшити завдання «другокласному» пілотові ЦРУ Пауерсу. Його «Королеву вішалки» Article-360 викотили з ангара, де до неї тривалий час нікого не допускали навіть на гарматний постріл. Невдовзі стало відомо, чому невдаху-королеву не випускали у звичайні польоти. Для модернізованої машини було заплановано важкий політ, у якому не повинно бути несправностей.
Френкі Пауерс мусив перетнути північну частину «Тюратама», Челябінськ, пройти над південно-східною частиною Свердловська, а потім відлетіти на Кіров, Плесецьк, Сєверодвінськ, Кандалакшу, Архангельськ і Мурманськ. Посадку було заплановано на норвезькому аеродромі «Бодо».
Крапку в тому польоті поставила зенітна ракета комплексу С-75 «Десна». Вона стала каральним мечем і покаранням Господнім для «Чорних леді» й тисяч інших американських літаків у В'єтнамі та численних «гарячих місцях» планети. Були розвідувальні операції «Щасливий дракон» і «Троянський кінь», «Олімпійський факел» і «Дракон-гігант», були втрати в небі Китаю і Куби.
...Збиту «Чорну леді» було частково продано, її перевезли з музею в Москві за океан. А ось Китай збиті «Чорні леді» не продає, і ракети «Десна», перейменовані на «Червоний керманич», із позицій не знімає.
Володимир РЕПАЛО
також у паперовій версії читайте:
- РОЗШИФРОВАНО ЧАСТИНУ ПРАДАВНІХ РУКОПИСІВ ПРО ХРИСТА
- У ПОЧЕСНІЙ КОГОРТІ
назад »»»