МАГІЯ ТАЛАНТУ
У серії «Діалоги з майстрами» вийшла нова книга «Володимир Кожухар. Магія таланту». Автор — музикознавець і театрознавець, кандидат мистецтвознавства Галина Конькова.
Портрет Маестро Володимира Кожухаря, народного артиста України, народного артиста Росії, професора, головного диригента Національної опери України вимальовано різними способами. Це інтерв'ю з Володимиром Марковичем, його колегами — оркестрантами, співаками, композиторами, дружиною, витяги із вітчизняної та зарубіжної преси, спогади діячів культури України і Росії. Подається репертуарний список опер, балетів, симфонічних творів, виконаних Володимиром Марковичем; список композиторів, твори яких виконував диригент, перелік зарубіжних гастролей. У книзі — фото з архіву Національної опери України.
Починає інтерв'ю Галина Конькова із запитання: «Чи любиш ти давати інтерв'ю?». Відповідь Володимира Кожухаря: «Ні». На цьому, здавалося б, закінчилось інтерв'ю, але досвідчена журналістка не розгубилася і перевела розмову в іншу площину. Галина знає Володимира Кожухаря ще з 60-х. Вона працювала концертмейстером у класі професора М. Канерштейна, а Володимир вчився на факультеті оперно-симфонічного диригування в класі професора. Галина Вікторівна спостерігала за творчим шляхом Володимира, раділа з його успіхів, тому книга вийшла цікава і тепла.
Життя не пестило Володимира. Він народився у Вінниці 16 березня 1941 року — за три місяці до початку Великої Вітчизняної війни, пізнав всі її жахи і труднощі, хоч не любить про це згадувати. Батько загинув, а мати з дітьми переїхала до села, де сім'я, як і всі, потерпала від голоду і холоду. Володимир згадує, як босоніж узимку бігав до школи, бо не було грошей. Проте навчався добре, а головне — грав на трубі в сільському духовому оркестрі. Керівник помітив талановитого хлопчика і порадив учитися в музичній школі. В селі школи не було, мати зібрала останні гроші на квиток до Києва, і 13-річний Володя приїхав до столиці, знайшов Київську музичну десятирічку (вона була недалеко від вокзалу), але школа була порожня — вступні іспити закінчилися.
На щастя, йому трапився завуч Д. Пшеничний. Він перевірив музичні здібності хлопця і зрозумів, що це — талант, який не можна втрачати. Дмитро Хрисанфович повів підлітка до директора М. Косякова, який був чудовим трубачем. Він теж зрозумів, що маленький трубач обов'язково має вчитися музики. Це був особливий випадок, і Михайло Борисович звернувся до декана оркестрового факультету Київської консерваторії Вільгельма Яблонського. Вони створили комісію, прослухали і прийняли Володимира до 8-го класу музичної десятирічки.
Це був початок сходження митця. У книзі розповідається про роки навчання в Київській консерваторії, стажування в Москві у видатного диригента Ігоря Марковича, навчання в аспірантурі у Геннадія Рождественського. Ось як розповідає Володимир Кожухар про ті часи: «Я вдячний своїм незрівнянним педагогам, але не менш вагомим для мене було «навчання» на репетиціях у філармонії, театрах, концертних залах. Коли я студіював диригентське мистецтво в Москві, я, бувало, не виходив із Великого залу консерваторії з дев'ятої ранку до дванадцятої ночі. Слухав музику, спостерігав за роботою музикантів... У 23 роки я обійняв посаду диригента, а в 25 — головного диригента Державного симфонічного оркестру України, у 36 — головний диригент Музичного театру імені К. Станіславського та В. Немировича-Данченка в Москві, у 47 — понад 20 років — головний диригент Національної опери України.
На запитання: «Яке Ваше особисте захоплення?» Володимир Маркович зізнався: «Лише музика. Адже я за натурою трудоголік... Стільки за своє життя партитур бачив, перевчив, що читаю їх зараз так само вільно, як газети».
Вражає репертуарний список творів, які поставив Маестро,— більш ніж 50 опер, серед яких такі грандіозні полотна, як «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Золотий обруч» Б. Лятошинського, опери М. Мусоргського, П. Чайковського, Дж. Верді, «Лоенгрін» Р. Вагнера, Ш. Гуно, С. Прокоф'єва, Д. Шостаковича, М. Римського-Корсакова, С. Гулака-Артемовського, В. Моцарта, Дж. Россіні, Дж. Пуччіні та ін., понад 20 балетів. А скільки симфонічних партитур прозвучало під орудою Кожухаря! Всі симфонії Моцарта, Гайдна, Бетховена, Шуберта, Мендельсона, Лятошинського, Ревуцького, Глазунова, Чайковського, Брамса, Дворжака, багато інших. Особлива увага — доробку українських композиторів (більш як 90 авторів у репертуарі диригента).
У книзі порушено багато творчих питань: як відбувається робота над оперою, диригентською технікою, про специфіку запису музики до кінофільмів. Не обминули й проблеми педагогіки. Проте головне для Маестро — театр, тут акумулюється все: любов до музики, до музикантів, солістів, хору, балету і слухачів-глядачів. Володимир Кожухар — особистість, професіонал найвищого ґатунку. «За пультом — бездоганний. Нічого зайвого. Точні вишукані рухи. Напруження і воля, динаміка і темперамент, концентрація емоцій і розуму. І, на диво, ясний, не обтяжений нічим зайвим, безпосередній контакт із оркестром», мовиться в одному з інтерв'ю.
Найбільші критики завжди оркестранти. Ось думка заслуженого артиста України, соліста Національної опери Василя Пилипчака: «Відтоді, як Володимир Кожухар посів місце головного диригента Національної опери, багато чого змінилося в театрі. Якщо раніше підготовка прем'єри опери тривала п'ять-шість місяців, то тепер практично через місяць-два класної оркестрової роботи починаються сценічні репетиції. Це свідчить про його особисту мобільність і здатність мобільно працювати з оркестром. Не виникає проблем у Володимира Марковича і з балетом».
Особлива тема — гастрольні маршрути. Понад 20 країн Європи, Азії, США, Канада, Бразилія у захваті аплодували Володимирові Кожухарю, артистам Національної опери і недарма вважають Національну оперу України одним із кращих театрів Східної Європи. Завжди найвищі оцінки в пресі, на радіо, телебаченні, тривалі оплески після кожної вистави. Замість відпустки — щорічні зарубіжні гастролі — це і є престиж України в світі, її високої культури.
На запитання, чому Володимир Кожухар не залишився на численні запрошення працювати за кордоном, він відповів: «Я не хочу ніде жити, тільки на Батьківщині. Ось чому повернувся з Москви до України, хочу бути вдома. Тут я на своїй землі...»
Цей рік для Володимира Кожухаря ювілейний. Маестро зустрічає його як завжди на сцені.
Вітаємо музиканта, зичимо натхнення.
Раїса ВАХРАМЄЄВА
також у паперовій версії читайте:
- З БАТЬКІВЩИНИ ШОПЕНА
- ШВЕДСЬКА КЛАСИКА В УКРАЇНСЬКОМУ ВИКОНАННІ
- «КРАЇНА ДИВАКІВ» АЛЛИ ЧОВГАН
назад »»»