КОВБОЇ ЗАХМАРНИХ «ПРЕРІЙ»
Понад півстоліття відокремлює нас від часу, коли висотні літаки-шпигуни стратегічних супротивників безперешкодно подорожували нашим небом. Це були не просто ознайомчі турне — могли полетіти й атомні бомби. У публікації «Перші шпигунські операції «Чорної леді» («ДУ» від 6 жовтня 2010 р.) ішлося про початок епопеї з непроханими гостями. Сьогодні — продовження теми.
Перший «візит» Френсіса Гаррі Пауерса до СРСР
20 листопада 1956 року з аеродрому «Інчирлік» у Туреччині злетіла «Чорна леді». Пілотував її Френк Пауерс. Спочатку він пролетів над Сирією, потім відлетів до Іраку, далі його шлях пролягав до Ірану. Літак пройшов на північ, і опинився над Баку, а звідти полетів «оглядати» Єреван. На радянському Кавказі Пауерсу сподобалося, і він надумав пролетіти над мальовничим Тбілісі. Проте виникли проблеми з електричною системою, і фотографування неповторних грузинських краєвидів довелося відкласти. «Чорна леді» перервала захопливу прогулянку, і взяла курс на «Інчирлік», де в комфортабельному, але тіснуватому вагончику пілота чекала його дружина, білява красуня Барбара.
У тому польоті було вперше застосовано нову фотокамеру, яка в спеціальній літературі називається B-Camera. А на Кавказі політ «Чорної леді» відстежували радари, настирливі винищувачі намагалися підійти до шпигунки, та куди там!
«Лимонний льодяник»
Із Вісбадена 10 грудня 1956 року злетіла «Чорна леді», яку пілотував Кармен Віто. Вона попрямувала до Албанії, потім відлетіла до Югославії й Болгарії, звідки повернулася до Вісбадена. Той політ був звичайний, але пілот Віто після нього отримав прізвисько Lemon Drop Kid, що означає «Хлопчик «Лимонний льодяник». У чому річ?
Виявилося, що в тому рутинному польоті пілот ледь не загинув, засунувши собі в рот отруєну цукерочку, яку називали L-pill, тобто «летальною пігулкою». Віто жодними комплексами не страждав. Він лише любив під час довгих польотів смоктати лимонні льодяники. Брати їх на борт забороняли, але Віто порушив заборону і тихцем поклав льодяники до кишені. Там уже лежала «летальна» цукерочка, яку належало розкусити, щоб не мучитися в комуністичному полоні.
У спокійному польоті над південною частиною Європи пілот вирішив посмоктати улюблені льодяники, і помилково засунув у рот L-pill — швидку смерть. Посмоктування не викликало знайомого приємного смаку в роті, і пілот вирішив подивитися, що він поклав у рот.
Віто покарали, зменшили виплату за політ. Обслуговуючий персонал під особисту відповідальність мав перевіряти кишені льотних комбінезонів і суворо стежити, щоб в одному з них була потрібна «цукерочка». З такими «солодощами» пілоти літали аж до 1960 року. Коли Пауерс ішов у свій «історичний» політ, то особисто Даллес надіслав йому замість «цукерочки» отруєну голку, яку було заховано в монету.
Апетити ЦРУ зростали, тим більше, що на території соціалістичних країн залишалося безліч «білих плям». Було організовано «Відділення З», яке влітку 1957-го почало працювати на базі ВПС «Ейльсон» на Алясці. З цього аеродрому координували розвідувальні польоти на Далекому Сході, а також із Японії.
Перший політ у далекосхідному повітряному просторі СРСР було заплановано на 7 або 8 червня 1957 року. У небо «Чорного птаха» з аеродрому «Ацугі» підняв пілот Джим Барнс. Довгоноса шпигунка повинна була пролетіти над полігоном «Ключі» на Камчатці. Погана погода перешкодила цьому. Літак пройшов уздовж узбережжя і приземлився на базі «Ейльсон».
«М'який дотик» і не тільки
Наступний політ над нашою територією відбувся 18 червня 1957-го. Його виконав Ел Ренд. Злетівши з авіабази «Ейльсон» на Алясці, «Чорна леді» політала над негостинною Камчаткою.
Польоти над пустинними і холодними арктичними просторами принесли мало інформації. ЦРУ почали планувати польоти в південній частині нашого Далекого Сходу і над Китаєм. Для цього було розроблено операцію «М'який дотик», у ході виконання якої з 4 до 27 серпня 1957 р. «Чорні леді» літали над Радянським Союзом і Китаєм.
Ще одним польотом у повітряному просторі нашої країни вважається «місія-4035». 5 серпня 1957 року пілот Ойген Іденс на прізвисько «Бастер» вилетів із Лахора у Пакистані. В тому польоті вперше було знайдено новий центр випробувань балістичних ракет, що став відомий як «Тюратам», а потім виявився величезним космодромом «Байконур». Пілот наштовхнувся на «Тюратам» випадково, тому сфотографував його тільки збоку і на великій відстані. Фото підлили олії у вогонь, тому польоти стали ще інтенсивнішими.
За тиждень «Чорна леді» стартувала в Лахорі й туди ж повернулася. Донині не повідомляють, що було виявлено в тому польоті. Він міг бути і невдалий, і дуже успішний. Якщо удача супроводжувала «Чорних леді», то було знайдено таке, про що не прийнято розповідати ніколи і нікому. Інтенсивність польотів різко зросла.
21 серпня 1957 року було одразу два польоти з Лахора. Така активність наштовхує на думку, що в попередньому польоті було виявлено щось особливе. «Чорні леді» пропливли над Семипалатинськом, потім пішли на Новокузнецьк, Томськ і Березовськ. Без пригод повернулися до Лахора.
Наступного дня було два польоти «Чорних леді», й знову з Лахора, з поверненням туди ж. При розвідувальному польоті Mission-4050 пілот Джим Чербонно виявив центр випробувань атомної зброї в районі Семипалатинська. Там було сфотографовано оголені й випалені місця від попередніх ядерних вибухів.
Того ж дня знайдено полігон «Шарішаган», де стояли радари для відстежування польотів балістичних ракет, яких запускали в Капустіному Яру недалеко від Сталінграда. Було зрозуміло: «Шарішаган» стане центром з випробувань радянських антиракет.
Водночас фотографувати Тибет полетіла ще одна «Чорна леді», яку пілотував Білл Холл.
28 серпня 1957 року пілот Джонс злетів із Лахора і взяв курс на «Тюратам», де знімав навіть верблюжі стежки і юрти кочівників. Він ще щось сфотографував, але про це ЦРУ — анічогісінько.
Конфуз у київському небі
П'ятнадцятий за ліком політ у нашому повітряному просторі виконав Білл Холл 10 вересня 1957 року. Цього разу літак злетів із аеродрому «Інчирлік» і з'явився над полігоном «Капустін Яр». Напевно, вже тоді в радянських верхах «засідав» шпигун, оскільки на пусковому столі вдалося сфотографувати балістичну ракету Р-12, готову до запуску. Це свідчить про хороше наведення шпигунки за даними з Москви. Цілком могло трапитися, що Холлу вдалося б зняти з висоти старт ракети. Можливо, він не відбувся в розрахунковий час.
Висотних перехоплювачів у тих краях ще не було. За планом польоту після полігона «Капустін Яр» Білла Холла чекала повітряна прогулянка над Москвою та її цікавими околицями. Пілота налякала скажена активність перехоплювачів МіГ-19 і МіГ-17. Він знав, що серед наших льотчиків знайдуться сміливці, котрі підуть на таран, а на такій висоті він означав неминучу загибель і «Леді», і МіГ. Двигун «Чорної леді» був не зовсім надійний.
Холл вирішив на Москву не летіти. Нині можна стверджувати, що з того польоту він не повернувся б, адже в Раменському вже випробовували перехоплювачі, які живою «Чорну леді» з Підмосков'я не випустили б.
Літак пішов на південь, щоб перетнути Україну. При підльоті до Києва зенітники відкрили загороджувальний вогонь із важких гармат. Гуркіт зеніток ще пам'ятає дехто з киян, і було б цікаво дізнатися, що відбувалося тоді. Оскільки канонаду слід було якось пояснити, опублікували повідомлення, що в небі над Києвом з'явився величезний атомний бомбардувальник знахабнілих американців В-36 зі знущальною назвою «Миротворець». Побоювалися, що при попаданні в нього бомби могли вибухнути, вирішили просто постріляти, щоб нагнати страху.
Проте злі язики розповідають й іншу історію. Порушник ішов з глибини країни, тому його чекали. Все було готове до стрільби, напередодні зенітники навіть тренувалися на висотних мішенях. Аби не пошкодити свої літаки, стріляли методом «дзеркального відвороту». Це означає, що коли ціль іде з півдня, то ствол гармати відводять на північ, точно розвертають на 180 градусів. Після стрільби зображення цілі і вибухів снарядів накладаються, і так визначають точність попадання. Після навчальної стрільби встановлені на «дзеркальний відворот» зенітки не повернули у бойове положення через поспіх з «обмиванням» ратних успіхів.
Коли по літаку Холла почали палити, то снаряди летіли «туди», але вибухи не заподіювали «Чорній леді» шкоди, адже гармати били по «дзеркальному відвороту». Найобразливіше, що коли зображення цілі й вибухів наклали одне на одне, то побачили, що було б точне попадання. Так через кількох роззяв «Чорна леді» благополучно втекла з негостинного київського неба. Багато вмілих зенітників не отримало заслужених нагород, а країна продовжувала витрачати величезні кошти на створення ППО. Пілот доповів, що був неефективний загороджувальний вогонь зенітних гармат, але якийсь незвичайний.
Володимир РЕПАЛО
також у паперовій версії читайте:
- ІЗ КОЛА БЕЗДУШНОСТІ — ДО СВІТУ ЛЮБОВІ
назад »»»