СПАДКОЄМИЦІ —«ТІЛЬКИ ДІВЧАТА»
Публіку можна смішити, не впадаючи при цьому ні в несмак, ні у вульгарність, а якісна комедія здатна не лише викликати зливи веселощів, а й стимулювати роботу розуму. Підставу для таких висновків дає нова вистава Київського академічного театру «Колесо» — «Примадонни» за п'єсою сучасного американського драматурга Кена Людвіга.
Твори цього автора, на вигляд звичайного юриста з Вашингтона, активно втілюють на сценах світу. Зокрема, його комедія ситуацій «Позичте тенора!» з успіхом іде на Бродвеї, в театрах Лондона та Москви, незмінно доводячи публіку до сліз (ясна річ, від сміху), і вже отримала кілька престижних відзнак, серед яких — дві премії Тоні, чотири — Драма Деск і три нагороди Асоціації нью-йоркських критиків. Нині п'єсу висунули на здобуття нагороди, що носить ім'я Лоуренса Олів'є.
Увагу ж керівництва і колективу Київського академічного театру «Колесо» привернула інша яскрава комедія ситуацій Кена Людвіга — «Примадонни». На постановку твору запросили заслуженого артиста України Ігоря Славінського.
Режисер вирішив виставу у своєрідній джазовій тональності. Це означає, що популярним джазовим мелодіям відповідає імпровізаційна манера гри акторів. Та імпровізують вони зі смаком і почуттям міри й лише на задану тему. А визначає їхню манеру гри гротеск, він є стихією цієї комедії.
Інтригує зав'язка вистави: дві паралельні ситуації. Перша — стосунки Мег та Дункана. Закоханою парою їх назвати важко, але скидається на те, що вони планують узяти шлюб. Друга — молодим, сповненим амбіцій акторам Джеку та Лео бракує однієї «дрібнички» — грошей. І вони сподіваються використати свої фахові навички, аби зарадити цій проблемі. А тут, здається, саме життя «підкидає» їм шанс...стати мільйонерами.
Яким чином? На перший погляд, усе дуже просто. Прочитали в газеті, що випадково потрапила їм до рук у потягу, інформацію про те, що багатенька і хвора тітонька розшукує двох племінниць, котрі ще в дитинстві виїхали зі Сполучених Штатів, де відбувається дія, до Англії. А в місті Йорку, де живе жіночка, залишилась її єдина родичка — оця сама племінниця Мег, яка незабаром вийде заміж. Міс Флоренс Снайдер заради справедливості не хоче залишати їй усі свої статки, а бажає поділити їх на три частини. Згідно з її заповітом кожній зі спадкоємиць має дістатися десять мільйонів доларів. За такі гроші Джек і Лео ладні на все, навіть...на перевтілення у жінок.
Поява новоспечених родичок у будинку Флоренс Снайдер перевернула її звичний стиль життя догори дригом. З одного боку, вона викликала радість тітоньки та її племінниці Мег, з другого — насторожує: щось неприродне є в цих елегантних «красунях». Та хай там як, а нічого випадкового не буває: новоприбулі стали безпомилковим каталізатором щирості почуттів Мег та Дункана, виявивши, що ой, не все тут гаразд...
Актори у цій виставі витримують надскладний іспит на професіоналізм. Маю на увазі найперше Анатолія Суханова (Лео) та Дениса Драчевського (Джек). Актори миттєво перевтілюються, філігранно імітуючи жіночу пластику, голоси й манери, а за кілька хвилин або й секунд знову виходять у чоловічій подобі.
Різноплановою та колоритною є і виконавиця ролі Мег — Марія Грунічева. Її героїня буває мрійливою, ніжною, закоханою. Та коли підсвідомо відчуває, що ризикує пов'язати своє життя не з тим чоловіком, зважується на невластиві їй вчинки. Раптом вона в компанії «кузини» Максин вирушає до магазинів, а після шопінгу повертається додому добряче напідпитку — у відвертій червоній сукні з декольте і з такою ж дивною викличною поведінкою. Цю сцену актриса грає напрочуд майстерно.
Її наречений Дункан (заслужений артист України Олег Коваленко) — сама подвійна мораль, людина, яка до пори до часу вміло ховає за маскою святенництва неабиякий практицизм.
Та й Доктор Майєрс (артист Сергій Ладесов) теж відвідує цей будинок не лише з благородною місією цілителя. Довідавшись про племінниць-спадкоємиць, які приїхали погостювати, він підмовляє сина негайно покинути кохану Одрі і зайнятися котроюсь із «дівчат».
Під час вистави зі стрімкою, як вихор, дією, не сумує ніхто: актори працюють від душі, вони лицедіють, наспівують, танцюють рок-н-рол у безпосередній близькості від глядачів (комедія йде у Камінній залі «Колеса»), а публіка має цілий каскад заплутаних сюжетних ліній та інтриг, які розвиваються по висхідній. Та неминуча розв'язка настає...
По закінченні вистави я скористалася нагодою запитати в Дениса Драчевського, як він навчався «бути жінкою».
— Процес був складний, тривалий, але цікавий,— каже актор.— На вулицях, у метро спостерігав за жіночою ходою, рухами. Помітив, приміром, що дами рідко опускають руки додолу, частіше тримають їх на рівні талії. Деякі нюанси підказали колеги-дівчата, багато пролунало слушних режисерських порад.
— Це, безумовно, непроста праця для акторів,— приєднується до розмови режисер-постановник Ігор Славінський.— Я вважаю, що вони її зробили добре. А взагалі наша вистава про те, що гра на сцені та в житті — то зовсім різні речі...
Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:
- ВІН ЗНАВ ШІСТДЕСЯТ МОВ!
- ЗАБУЖКО ПРЕЗЕНТУВАЛА КНИГУ ЛИСТУВАНЬ ІЗ ШЕВЕЛЬОВИМ
- ЗАКЛАДИ ОТРИМАЛИ СТАТУС НАЦІОНАЛЬНИХ
- ЛЯЛЬКОВІ ГЕРОЇ ВЕРТЕПУ
назад »»»