НОВОРІЧНІ ТРАГЕДІЇ
Щоразу напередодні новорічних та різдвяних свят керівництво МВС повідомляє громадськість про те, скільки працівників міліції буде задіяно для охорони громадського порядку під час проведення масових розважальних заходів. А після завершення святкових канікул гордо рапортує, що ніяких суттєвих порушень закону не допущено.
Усе це, звичайно, правда, та слід зауважити, що особливої заслуги правоохоронних органів у цьому немає. Адже Новий рік, все-таки, сімейне свято, а це означає, що, поряд з усіма іншими веселими та сумними подіями, злочини також переважно відбуваються у колі сім'ї.
Цього ж року офіційні хроніки МВС рясніли рекордною кількістю повідомлень про тяжкі злочини, вчинені у свята на сімейно-побутовому ґрунті, зокрема інтимних зв'язків. Нічого дивного в цьому немає: на свята люди вживають чималу кількість алкоголю, який спонукає виплескувати почуття і розв'язувати язики. Якщо між чаркувальниками доброзичливі стосунки — вони більше лізуть цілуватися, ніж у бійку. Якщо ж суперечливі — то сваряться і пригадують колишні образи. А там уже недалеко й до біди. Проте жорстокість, з якою було скоєно злочини, про які йтиметься, все одно вражає.
Учасниками трагедії стали зовсім молоді люди — мешканці одного із селищ Одеської області. Йому 22 роки, їй — 21, вони, як мовиться, протягом тривалого часу підтримували близькі стосунки. Щоправда, хлопець був настільки спритним, що мав ще одну коханку. Та була трішки старшою від нього, більш досвідченою, хазяйновитою і мала небідних батьків, котрі могли в разі її одруження забезпечити молодих окремим житлом і автомобілем. За тамтешніми мірками, багата наречена. Хлопець став співмешкати з нею, дівчина завагітніла від нього і справа йшла до весілля. Але при цьому наречений продовжував кохатися з іншою дівчиною, у якої, на відміну від першої, не було ні кола ні двора, але вона була сексуальнішою і з нею можна було весело, безтурботно гуляти цілісіньку ніч. Одне слово — дівчина для душі.
Можливо, після одруження хлопець так само весело гуляв би з нею у вільний від подружнього життя час, але невдовзі цьому зручному для нього любовному трикутнику прийшов кінець. Дівчині набридло бути третьою-незайвою, і вона поставила коханцеві ультиматум: або він кидає свою вагітну співмешканку і починає жити з нею, або вона розповість їй усе про їхні стосунки, котрі той старанно приховував від нареченої.
Остання розмова коханців, що відбулася напередодні Нового року у хлопцевій хаті, пройшла на підвищених тонах. Так і не добившись свого, дівчина заявила, що зараз же йде до його співмешканки, аби розповісти їй про все. Він схопив її і не випускав із помешкання. Вона чимдуж закричала — і тоді хлопець, схопивши металеву ніжку від стільця, забив коханку на смерть. Потім на допиті він скаже, ніби не розумів, що з ним коїться. Проте факти свідчать, що за кілька хвилин він доволі тверезо зметикував: надворі темно, безлюдно, тож тіло коханої варто перенести на задвірки селищного будинку культури. А там, коли пройде нічне народне гуляння і його вранці знайдуть — нехай думають на кого хочуть, бо в нього буде «залізне» алібі — він усю новорічну ніч був зі своєю співмешканкою. Так і зробив, однак міліція через кілька днів все одно розкрила злочин.
Трагедія, що сталася на Хмельниччині, також мала у своїй основі «любовний трикутник». Дружили дві подружки, а коли повиходили заміж, стали дружити сім'ями. Потім обидві розлучилися, та продовжували дружити між собою, як і в дитинстві. Їхні ж чоловіки теж не перервали знайомства — не те що дружили, але час від часу зустрічалися за чаркою. Одному з них на момент описуваних подій було 23 роки, другому — 26. Молодший не дуже сумував за тим, що розвалилася сім'я, оскільки йому вистачало коханок у їхньому районному центрі, а от старший устиг прижити з колишньою дружиною двох дітей, тож регулярно їх відвідував, а відтак і з нею підтримував доброзичливі, а іноді й інтимні стосунки, якщо був не п'яний.
І треба ж так, що молодший із двох «розлученців» став коханцем колишньої дружини іншого. Драми, котрі виникали між цими трьома людьми, повторювалися за схожою схемою. Якщо чоловік починав зловживати алкоголем, дружина його проганяла, і тоді він, сердячись на неї, казав суперникові, що може, мовляв, забирати її собі і робити з нею все, що заманеться. Потім запій змінювався на тверезий спосіб життя, чоловік мирився з жінкою і попереджав товариша, що зробить із нього мокре місце, якщо він ще раз спробує торкнутися його дружини. А після цього знову запій і знову «забирай її собі».
Якби це тривало тиждень через тиждень, до цього ще можна було б звикнути. Проте в новорічну ніч, у яку обидва чоловіки зібралися у спільних знайомих за одним святковим столом, настрій старшого з них після кожної випитої чарки мінявся калейдоскопічно: то «до неї не підходь», то «вдавися нею». Врешті-решт молодший спересердя сказав, що коли той справжній чоловік, то мусить говорити щось одне, і свої аргументи при цьому підкріпив міцним образливим слівцем з нецензурної лексики. За що й отримав удар ножем у живіт, від якого помер у лікарні. Зловмисник швидко протверезів і втік у сусідню область, але через тиждень його було знайдено і затримано працівниками міліції.
Оптимістичніший фінал мала подія, що сталася в новорічну ніч у Харкові. Там карета «швидкої допомоги» забрала з вулиці і доставила до лікарні чоловіка з численними ножовими пораненнями грудної клітини. Кілька днів лікарі боролися за його життя, а коли той опритомнів, то співробітники карного розшуку нарешті зі слів потерпілого встановили його особу — це був 46-літній, у минулому неодноразово засуджений, мешканець міста. Про свою пригоду він розповів плутано і незрозуміло: Новий рік, мовляв, зустрічав зі своїми знайомими, імен яких не пам'ятає, адреси теж. На вулиці на нього напали невідомі хлопці, прикмет яких він пригадати не може. Більше нічого не знає.
Однак правоохоронці, поспілкувавшись із родичами і знайомими пораненого, установили, що ніч він провів у своєї подруги — 40-річної харків'янки, яка в молодості на пару з ним скоювала квартирні крадіжки, за що й провела кілька років у місцях позбавлення волі. А вже ця жінка відверто, не криючись, розповіла про події тієї ночі.
Вони дійсно разом зустрічали Новий рік, через якусь дрібницю посварилися, він її образив, а потім став схиляти до того, щоб вона вступила з ним в інтимний зв'язок, напевне сподіваючись, що це саме собою їх примирить. Жінка ж заявила, що поки той не перепросить її, вона, з ним у ліжко не ляже. Чоловік спробував узяти її силою, а та схопила кухонний ніж.
Утім, у бувалих кримінальників іноді проявляється риса, схожа на благородство. Колишня подільниця заявила, що не має до нього жодних претензій з приводу замаху на зґвалтування, а він, у свою чергу,— що не має претензій з приводу завданих йому ножових поранень. Однак, з точки зору Кримінально-процесуального кодексу України, якщо кримінальна справа за фактом зґвалтування порушується не інакше, як за письмовою скаргою потерпілої, то за статтею 121 КК — тяжкі тілесні ушкодження — порушується незалежно від наявності чи відсутності заяви з боку жертви. Таким чином, жінка наразі перебуває під слідством.
Схожих новорічних історій можна навести з десяток, але та з них, що сталася на Полтавщині, відмінна від інших тим, що її учасниками були зовсім не молоді люди. 63-річний чоловік, який майже все життя провів у виправно-трудових колоніях за скоєння крадіжок, познайомився у поїзді з 72-літньою жінкою. В дорозі розговорилися, і вона, зглянувшись на те, що у колишнього в'язня немає ні житла, ні рідні, запросила жити з нею в її рідному селі.
«Медовий місяць» для «молодят» тривав два тижні, під час якого чоловік устиг перезнайомитися (і випити за знайомство) з половиною мешканців села. Новий рік подружжя зустріло разом, але потому він, усупереч волі співмешканки, пішов селом поздоровляти зі святом своїх нових знайомих, сподіваючись отримати за це дармову чарку. Повернувся до хати близько шостої ранку. Жінка зустріла його сердитою лайкою: ти тут, мовляв, приймак, і нема чого вештатися селом. У відповідь розлючений кримінальник забив її металевим совком.
Наступного дня труп матері виявила її 45-літня донька, котра прийшла до неї у гості, а вбивцю затримали через добу на залізничному вокзалі Полтави.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- ХРОНІКА ПРИГОД
- «МОБІЛЬНЕ» ШАХРАЙСТВО
назад »»»