ЦІНА ПОРЯТУНКУ ЄВРО
Фініш 2010 року засвідчує, що Європейський Союз має суперечливі результати в подоланні наслідків світової економічної кризи.
Певного оптимізму додає розширення кола учасників зони євро. За два тижні національну грошову одиницю — крону на євро — замінить Естонія. З іншого боку, на песимістичний лад налаштовує загальна економічна ситуація. Експертів Європейського центрального банку, який відповідає за стабільність євро, турбує складність проведення непопулярних соціальних реформ як у нових, так і в старих країнах — членах Євросоюзу.
Минулого тижня у Фрайбурзі канцлер Німеччини Ангела Меркель та президент Франції Ніколя Саркозі закликали партнерів по зоні євро до подальших бюджетних скорочень, аби порятувати євро. А разом із спільною грошовою одиницею залишити перспективу для Європейського Союзу, адже вона залишається головним символом європейської інтеграції.
Зважаючи на це, Франція та Німеччина намагаються показати іншим партнерам приклад реформ. Зокрема, збільшення пенсійного віку у Франції до 62 років серйозно підірвало популярність Ніколя Саркозі. Натомість німці з приреченістю стоїків перенесли збільшення пенсійного віку до 67 років, що є рекордом для Євросоюзу. Щоправда, в обох країнах, які є економічними лідерами Європи, посилюється соціальне невдоволення.
У інших країнах Євросоюзу соціальні протести припинилися лише на передріздвяний період. Епіцентром протестів уже в січні 2011-го обіцяє стати Британія. Днями британські студенти влаштували масові заворушення в центрі Лондона: приводом стало прийняття закону про збільшення оплати за навчання у вузах.
Серйозною залишається соціальна напруга у бідніших країнах Євросоюзу. Минулого тижня проти жорстких заходів економії, запропонованих національними урядами, страйкували службовці бюджетного сектора Чехії, Греції, Ірландії. Зокрема, ірландський парламент прийняв жорсткий бюджет на 2011 рік. Міжнародний валютний фонд надає кредит Ірландії на 85 мільярдів євро, проте лише за умов радикального скорочення видатків та збільшення податків.
Внутрішньополітичними наслідками для більшості урядів країн Євросоюзу стають помітні посилення настроїв проти європейської інтеграції. Яскравий приклад цього подає Німеччина. Місцеві ультраправі вже здобувають рейтинги на критиці дій уряду Ангели Меркель, яка закликає німців затягти тугіше паски, щоб допомагати «бідним родичам» по Європейському Союзу. Ліберали критикують цей курс, який нагадує їм практику субсидіювання банкрутів заради збереження спільної грошової одиниці. Дехто із радикалів наважується ставити навіть «крамольне» запитання: чи потрібно взагалі зберігати євро, якщо перша серйозна економічна криза довела недосконалість монетарного союзу?
У відповідь лунають попередження про те, що відмова від євро може спровокувати незворотні руйнівні процеси для європейської економіки та навіть може поховати її під величними уламками будинку Європейського центрального банку. Користуючись цими страхітливими аргументами, національні уряди більшості країн Євросоюзу закликають громадян принести на вівтар інтеграції велику соціальну жертву. Відкритими лише залишаються питання: де межі витримки больових реформаторських прийомів і коли руйнівний потенціал соціальних протестів стане незворотним?
також у паперовій версії читайте:
- ПРИДНІСТРОВЦІ ПІДТВЕРДИЛИ НЕЗАЛЕЖНИЙ КУРС
- КОСОВО: ІСПИТ ДЛЯ ДЕМОКРАТІЇ
- ПОЛІТИЧНІ ПРИСТРАСТІ ПО-ІТАЛІЙСЬКОМУ
назад »»»