УСПІХ НЕ МАЄ СТАТІ
У світі налічується 1400 млн працюючих жінок, із них майже 799 млн належить до категорії «бідних працюючих», котрі живуть на один долар і кілька центів на день. Прикро, що кількість таких жінок збільшується.
Утрачений потенціал
Який вигляд має ринок праці нашої країни з точки зору гендерного чинника? Заробіток жінок становить 73,7% від середньостатистичного чоловіків.
Жінка працює на чотири— шість годин більше, ніж чоловік — у домашньому господарстві, однак ця праця є невдячною (не обліковується як продуктивна, тому не оплачується і не враховується в пенсійних схемах). Жінки контролюють лише 5—10% економічних ресурсів. Вони керують 26% малих підприємств, 15% середніх і 12% великих.
За рівнем представництва жінок у політиці наша держава посідає 117-те місце серед 134 країн, у яких проводилося дослідження Всесвітнього економічного форуму «Глобальний гендерний розрив». З-поміж депутатів Верховної Ради лише 8,5% становлять жінки. Для порівняння: у новообраному Європейському парламенті 35% жінок, у законодавчому органі Швеції — 47%, Фінляндії — 41,5%, Болгарії — 21,7%, Естонії, Польщі, Латвії — приблизно 20%, Словаччини — 19,3%. Не кращі статистичні показники у виконавчій владі. Серед державних службовців першого рангу представниці прекрасної половини людства становлять менш ніж 10%, а найнижчого, сьомого, майже 75%. Як відомо, держава, котра не використовує потенціал жінок, втрачає 50% можливостей.
Водночас в Україні зроблено чимало для втілення міжнародних стандартів у сфері прав жінок. Наша держава приєдналася до Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, ратифікувала всі основоположні конвенції Міжнародної організації праці (МОП). Основні принципи рівноправності закріплено в Конституції, Верховна Рада ухвалила відповідний закон. Кабінет Міністрів затвердив «Державну програму з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року». Нині готується аналогічна програма до 2015 року.
Цей документ має бути скоординований із «Загальнодержавною програмою подолання та запобігання бідності на 2010–2015 роки», зазначає національний координатор МОП в Україні Василь Костриця. Гендерного підходу слід дотримуватися при формуванні тарифної сітки, адже якщо в ній буде закладено низьку зарплату, то на таку роботу підуть лише жінки з низькою кваліфікацією. Таким чином, представниць прекрасної статі ще більше заганятимуть у бідність.
Протягом 90 років своєї діяльності МОП понад 40 разів зверталася до питання оплати «праці рівної цінності» й видала з цього приводу 40 документів. Торік вона знову повернулася до проблеми гендерної рівності й констатувала: протягом останніх 25 років у цій сфері спостерігається значний прогрес, однак прошарок економічно активних жінок значно менший, ніж чоловіків.
Рівні можливості, незалежно від статі,— одна з цілей Декларації тисячоліття ООН. Підписуючи її на оонівському саміті у вересні 2000 року, Україна взяла на себе зобов’язання забезпечити гендерне співвідношення на рівні не нижче від 30 до 70 у представницьких органах влади та на вищих щаблях виконавчої влади, а також скоротити наполовину розрив у доходах жінок і чоловіків.
Ще один важливий аспект проблеми рівності — поєднання сімейних і службових обов’язків. Чомусь традиційно вважають, що це — клопіт роботодавця. Насправді саме держава зобов’язана забезпечити необхідні для цього умови. Має бути створено ефективну соціальну інфраструктуру, умови праці мусять бути безпечними. І, безперечно, законодавство не повинно обмежувати чи забороняти чоловікам і жінкам доступ до тієї чи іншої професії. На ринку праці треба бачити рівень умінь, компетенцій і навичок, а не особу певної статі, наголосила перший заступник директора Державного центру зайнятості України Наталія Зінкевич.
Коли порівняння з Австрією не радує
Наразі в українському суспільстві незбалансованість представництва та інтересів жінок і чоловіків спостерігається фактично у всіх сферах суспільного життя, наголошує міністр сім’ї, молоді та спорту Равіль Сафіуллін. Дискримінаційні дії створюють перешкоди для професійного зростання або, навпаки, надають особі невиправдані привілеї тільки тому, що вона жінка або чоловік. А будь-яка дискримінація провокує незбалансований розвиток, збільшує бідність, поширює насильство.
Одним із недавніх кроків Мінсім’ї на шляху утвердження гендерної рівності є створення експертної ради з питань розгляду звернень за фактами дискримінації за ознакою статі. Мета її діяльності — розглянути всі звернення, які надходять до центральних і місцевих органів влади, проаналізувати реальний стан речей та визначити, яких превентивних заходів слід ужити. До ради вже надійшло кілька скарг, коли ж про її діяльність стане відомо широкому загалові, вони стікатимуться потоком, переконана заступник директора сімейної та гендерної політики Мінсім’ї Ольга Роденко.
Вочевидь найважливішим показником недискримінаційності є розрив в оплаті праці представників обох статей. У країнах Євросоюзу він становить у середньому 10%. Винятками є Естонія та Австрія — там він сягає 25%. Таке ж співвідношення і в нашій державі, однак це не означає, що ми можемо розслабитися й орієнтуватися на ці країни — члени ЄС, які пасуть задніх за цим параметром, зазначає керівник одного з відділів представництва ЄС в Україні Міхаель Фьогеле.
Рівні можливості для жінок і чоловіків у роботі підвищують прибуток. Дослідження кадрової структури 353-х американських компаній, які, за версією Fortune, входять до 500 кращих, проведене консалтинговою фірмою Catalist, продемонструвало, що компанії з більшим відсотком жінок серед вищого керівництва є на 18–69% прибутковішими.
Аби позбутися стереотипів щодо прав жінок, пропагувати ідею про те, що рівне партнерство обох статей у праці вигідне для бізнесу, серед вітчизняних компаній оголошено перший національний конкурс «Рівні можливості: найкращий роботодавець України-2010». Організаторами є представники проекту ЄС «Права жінок та дітей в Україні — комунікаційний компонент» і Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту. Конкурс проводиться під егідою та за активної підтримки Міністерства праці та соціальної політики, спільного проекту ЄС і МОП «Рівність жінок та чоловіків у світі праці» й Європейської бізнес асоціації. Змагатися можуть будь-які підприємства — з незначною кількістю працівників і такі, що налічують понад тисячу.
До слова, в нашій країні вже проводили подібний конкурс під гаслом «Краще підприємство для сім’ї». Як розповідає керівник Центру розвитку корпоративної соціальної відповідальності Марина Саприкіна, переможцями стали не великі транснаціональні корпорації, котрі, здавалося б, мають бути зразками втілення міжнародних стандартів праці, а вітчизняні підприємства приватної форми власності. До речі, 20% українських підприємств практикують баланс між роботою та родиною, переважно запроваджуючи гнучкий графік для працівників. Такими є результати дослідження, проведеного Українською маркетинговою групою, під час якого було опитано 600 керівників.
Щодо нинішнього конкурсу, то його основний месидж такий: успіх не має статі, а економічна рівність є прибутковою.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- БІЛЬШІСТЬ ЖЕРТВ — СЕЛЯНИ
- ПОЗБУТИСЯ РУДИМЕНТУ
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
назад »»»